22 листопада 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/786/12
15:40
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Боднарюка О.В.;
при секретарі судового засідання -Антонюку О.В.;
з участю:
представника позивача - не з'явився;
представника відповідача - ОСОБА_1;
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кіцманського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги,-
Кіцманський районний центр зайнятості (далі-позивач) звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі-відповідач) в якому просив суд: стягнути з відповідача кошти в сумі 5575,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
09 березня 2011 року ОСОБА_2 була зареєстрована в Кіцманському районному центрі зайнятості як шукаюча роботу, статус безробітного отримала 16 березня 2011 року.
Позивачем отримані відомості, що ОСОБА_2 за виконану роботу в ПАТ КБ "Приватбанк" нараховувалась винагорода (березень 2011 року -150 грн., квітень 2011 року -25 грн., червень 2011 року -25 грн.) тобто під час одночасного перебування відповідача на обліку в центрі зайнятості як безробітної.
За час перебування на обліку на розрахунковий рахунок безробітної перераховано допомогу по безробіттю в сумі 5575,24 грн., які підлягають поверненню, в зв'язку з чим Кіцманським РЦЗ виданий наказ №117 від 27.12.2011 року.
30 грудня 2011 року відповідачу було надіслано лист-вимогу №21-03/2806 і запропоновано добровільно в 10 денний строк повернути вищезазначені кошти.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 5575,24 грн.
Відповідач позов не визнав, подав заперечення, які обґрунтовує наступним.
Відповідач вважає вимогу від 30.11.2011 року №21-03/2806 незаконною, а твердження позивача щодо існуючих трудових відносин між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Приватбанк" необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності, оскільки відповідач ніколи не перебувала та не перебуває в трудових відносинах з ПАТ КБ "Приватбанк".
ОСОБА_2 зазначила, що між нею та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено договір про банківське обслуговування. В рамках такого договору банком публічно запропоновано усім клієнтам виплати за залучення нових клієнтів. Банком запроваджено нову систему та затвердженні Правила, згідно з якими розширенні права клієнтів та визначено випадки, за якими банком проводяться виплати клієнтам, що надали інформацію, необхідну для випуску банківського продукту та для залучення нового клієнта діють спеціальні умови, які є частиною умов та правил надання банківських послуг. Зазначені правила не можуть класифікуватись, як трудовий договір, або інший договір цивільно-правового характеру.
Таким чином, виплата винагороди за не договірним зобов'язанням свідчить про відсутність цивільно-правової угоди між платником такої винагороди та її отримувачем, що має місце у відносинах між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем.
Відповідач вважає, що за відсутності цивільно-правової угоди, за якою вона отримала винагороду, позбавляє Кіцманський районний центр зайнятості права щодо стягнення з неї допомоги по безробіттю, так як це прямо визначено спеціальним законодавством.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та клопотанні.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав посилаючись на обставини викладені в запереченнях, пояснивши при цьому, що грошова винагорода ОСОБА_2, як така не отримана.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
16 березня 2011 року ОСОБА_2 подала заяву до Кіцманського районного центру зайнятості, в якій просила до вирішення питання її працевлаштування надати статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (а.с. 22).
ОСОБА_2 за період з 08.04.2011 р. по 25.11.2011 р. отримала допомогу в загальній сумі 5575,24 грн., що підтверджується розрахунком виплачених коштів (а.с. 19).
15 грудня 2011 року ПАТ КБ "Приватбанк" видав довідку в якій зазначив, що між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 було укладено договір про банківське обслуговування. В рамках якого банком публічно запропоновано усім клієнтам виплати за залучення нових клієнтів. Банком запроваджено нову систему та затверджені Правила, згідно з якими розширенні права клієнтів та визначено випадки, за яких банком проводяться виплати клієнтам, що надали інформацію, необхідну для випуску банківського продукту/послуг та для залучення нового клієнта діють спеціальні умови, які є частиною Умов та правил надання банківських послуг. Зазначені правила не можуть класифікуватися, як трудовий договір, або інший договір цивільно-правового характеру, предметом якого було б надання банку обов'язкової трудової функції чи надання послуги за зобов'язанням та який би міг визначатись, як обставина, що впливає на умови виплати допомоги по безробіттю (а.с. 23).
27 грудня 2011 року Кіцманським районним центром зайнятості складено акт №26 про виявлення факту незаконно отриманої допомоги по безробіттю. В акті зазначено, що в результаті проведеної звірки з електронною базою даних персоніфікованого обліку було виявлено, що перебуваючи на обліку в Кіцманському районному центрі зайнятості як безробітна і отримуючи допомогу по безробіттю, ОСОБА_2 одночасно отримувала винагороду за угодою цивільно-правового характеру з ПАТ КБ "Приватбанк", що суперечить вимогам Законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". В результаті порушення чинного законодавства, безпідставно виплачені кошти в сумі 5575,24 грн. підлягають поверненню(а.с. 9).
27 грудня 2011 року позивач видав наказ про відшкодування коштів в якому зазначив, головному бухгалтеру провести розрахунок суми незаконно виплачених коштів ОСОБА_2 за період з 16.03.2011 року по 27.12.2011 року. Юрисконсульту протягом п'яти робочих днів від дати видання даного наказу в разі відмови безробітної в добровільному порядку повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 5575,24 грн., направити ОСОБА_2 повідомлення про необхідність відшкодування до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття незаконно виплачених коштів протягом 10 календарних днів після отримання повідомлення (а.с. 10).
30 грудня 2011 року Кіцманський районний центр зайнятості відправив лист-вимогу відповідачу з пропозицією добровільно повернути в 10-ти денний термін суму незаконно отриманих коштів до Кіцманського районного центру зайнятості (а.с.11).
01 листопада 2012 року ПАТ КБ "Приватбанк" (м.Дніпропетровськ) на виконання ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.09.2012 року надіслав на адресу суду лист в якому зазначив, що ОСОБА_2 надавала банку послуги як агент у період з 01.09.2008 року по 13.12.2010 року, за що отримувала грошову винагороду(а.с. 101).
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 р. № 803-XII визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» від 02.03.2000р. №1533-ІІІ (далі Закон №1533) застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 4 частини 5 статті 31 Закону №1533 виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307 виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Тобто, припинення виплати винагороди, здійснюється також у разі виконання особою, якій надано статус безробітного, діяльності пов'язаної з одержання доходу від цієї діяльності.
Відповідно до пункту 6.14 вищезазначеного Порядку, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.
З встановлених обставин справи слідує, що позивач правомірно з підстав зазначених в Законі звернувся до відповідача про повернення незаконно отриманих коштів (допомоги) з урахуванням того, що ОСОБА_2 отримувала винагороду (дохід) за надання банку послуг як агент.
Аналогічна позиція викладена в рішенні від 02 лютого 2012 року Вищого адміністративного суду України в справі №К/9991/76937/11, де суд зазначив, що отримання відповідачем винагороди за надання інформації, необхідної для випуску банківського продукту та для залучення нових клієнтів, є здійсненням іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю та підставою для стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.
Виходячи з пояснень сторін, досліджених доказів, встановлених на підставі них фактів, відповідних правовідносин та системного аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що дії позивача є правомірними і відповідають вимогам ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо заперечень представника відповідача наданих в судовому засіданні в частині того, що винагорода ОСОБА_2 банком нарахована помилково, посилаючись при цьому на лист ПАТ КБ «ПриватБанк» від 10.07.2012р. (а.с.81) суд зазначає, що такі відомості не можуть бути достатнім доказом того, що відповідач винагороду не отримувала. Як вказано вище, на ухвалу суду листом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 01.11.2012р. (а.с.101) надано заяви ОСОБА_2 (а.с.103), які вказують, що вона є клієнтом банку, а також зазначено про те, що остання отримувала грошову винагороду за надані банку послуги.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.
Позивач як суб'єкт владних повноважень довів належним чином факт незаконно отриманої допомоги відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. В зв'язку з відсутністю таких витрат, суд не вирішує питання про стягнення судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кіцманського районного центру зайнятості кошти в сумі 5575,24 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова у повному обсязі складена 27 листопада 2012 року.
Суддя О.В. Боднарюк