Іменем України
15 листопада 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/1911/12
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Спіжавки Г.Г.,
при секретарі судового засідання: Червоняк У.С.,
за участю сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державна інспекція сільського господарства в Чернівецькій області про зобов"язання вчинити певні дії, -
08 серпня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду із адміністративним позовом в якому просять суд: визнати бездіяльність Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області неправомірною та зобов'язати її вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.06.2012 року до Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області було подано скаргу та надано всі відповідні документи, які доказують самовільне зайняття земельної ділянки ОСОБА_4, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Вказує на те, що 31 липня 2012р.за № 10-06/800 начальником державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області В.С. Усиком була надана відповідь на вказану вище скаргу в якій відповідач безграмотно посилався на нелегітимні документи,а саме на фальшиве свідоцтво на право власності серії САЕ № 2525578 від 04.05.2011р. якому надав пряму перевагу над законом, в результаті чого йому було відмовлено в задоволені його скарги.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив.
Відповідач в своїх запереченнях зазначив, що перевірка, скарги позивача на дотримання вимог земельного законодавства проведена в повному обсязі та не виявлено факту самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом на право власності серії САЕ № 2525578 від 04.05.2011р.. Також зазначає, що проводились контрольні заміри ділянки із привязкою до існуючих межових знаків та капітальної будівлі на місцевості, проте, ніяких порушень не виявлено.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню огляду на наступне.
18 червня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було подано скаргу до Державного комітету України із земельних ресурсів Головного Управління Держконзему у Чернівецькій області на порушення земельного законодавства з вимогою перенести в місячний строк сарай і вбиральню з земельної ділянки НОМЕР_1, які частково розташовані на земельній ділянці НОМЕР_2 по АДРЕСА_1,на земельну ділянку АДРЕСА_2 з дотриманням Державних будівельних норм між бічною стіною та суміжною межею.
31 липня 2012 року Державною інспекцією сільського господарства в Чернівецькій області було надано відповідь на скаргу від 18 червня 2012 року в якій ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було відмовлено в їх вимогах.
Судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 259/7 від 26.04.2011р. гр. ОСОБА_4 є власником житлового будинку, сараю, вбиральні, гаража, колодязя, огорожі по АДРЕСА_2. Даний факт підтверджується свідоцтвом на право власності на нерухоме майно серія САЕ № 252578 від 04.05.2011р.
Гр. ОСОБА_4 користується земельною ділянкою площею 0,0180 га за згаданою адресою, яка обліковуються згідно схематичного плану інвентарної справи від 04.04.2011р. розробленого ЧМКБТІ.
Позивачі також використовують земельний наділ по АДРЕСА_1, який обліковуються згідно схематичного плану інвентарної справи.
Проведеними контрольними замірами мірною стрічкою, із прив'язкою до існуючих межових знаків та капітальної будівлі на місцевості (в натурі), проміри та конфігурація земельної ділянок по АДРЕСА_2, відповідає схематичному плану меж земельної ділянки вищезгаданої облікової(інвентарної) документації.
Факту самовільного зайняття не встановлено.
Відповідно до п. З ст. 158 Земельного кодексу України - органи місцевого самоврядування вирішують земельні спору у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
На підставі протоколу засідання постійної комісії з питань земельних відносин, архітектури та будівництва Чернівецької міської ради від 02.11.2011р.; рішенням міської ради від 29.12.2011р. № 372 ОСОБА_3 - відмовлено у передачі безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, площею 0.181 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у зв'язку із конфліктною ситуацією. Цим же рішенням сесії міської ради ОСОБА_3 запропоновано отримати безоплатно у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно за фактичним землекористуванням.
По даній справі Першотравневим районним судом м. Чернівці (справа 2-а-88 2012 р. від 17.04.2012р.) було встановлено, що проведення добудови до житлового будинку по АДРЕСА_2 жодним чином не порушує права гр.гр. ОСОБА_1, ОСОБА_3, оскільки даний будинок не перебуває у їх користуванні, не належить останнім на праві власності та розташований на земельній ділянці, що по АДРЕСА_2, на достатньо відваленій відстані від межі земельної ділянки з боку позивачів (гр.гр. ОСОБА_1, ОСОБА_3.), з дотриманням вимог Державних будівельних норм.
Суд також вважає безпідставними твердження позивачів, що були порушені їх права, оскільки сарай та вбиральню ОСОБА_4 побудував самовільно в іншому місці, було встановлено що, сарай та вбиральня були зареєстровані за спадкодавцем ОСОБА_6 (батько) на праві власності, рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 259/7 від 26.04.2011р. було лише дозволено провести заміну наявних правовстановлюючих документів щодо вказаних об'єктів.
Посилання позивачів на земельно-кадастрову документацію та рішення від 14.08.1953р. за № 744 Чернівецької міської ради що за домоволодінням АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 190 кв. м. у постійне користування не відповідають дійсності, оскільки, формування земельно-кадастрової документації визначається Земельним Кодексом України, Законом України «Про землеустрій», Законом України «Про Державний земельний кадастр» та іншими діючими нормативно-правовими актами.
Документація із землеустрою - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо (ст. 1 Законом України «Про землеустрій»).
Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи і організації, що належать до державної та комунальної власності. Тому власники домоволодінням АДРЕСА_1 не можуть користуватися земельною ділянкою площею 190 кв. м. на праві постійне користування. Для фізичних осіб останнє не визначене чинним законодавством.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства» від 15.04.2008 № 271-VI, який набрав чинності з 07.05.2008, внесені зміни до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» в частині уточнення терміну "самовільне зайняття земельної ділянки".
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок- будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (змінизакон від 15.04.08№271-VI).
Згідно роз'яснень Державного комітету України із земельних ресурсів № 14-17-4/12991 від 11.11.2008 року щодо застосування терміну «самовільне зайняття земельної ділянки», не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад, про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об'єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як , самовільне зайняття земельної ділянки.
Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому судові підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова складена у повному обсязі 20 листопада 2012 року.
Суддя Г.Г. Спіжавка