Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
13 листопада 2012 р. № 2-а- 8953/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Севастьяненко К.О.,
при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,
за участю: представника позивача -Шинкарчука А.В.,
представника відповідача -Тарана М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Текстайл Груп"
до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спешл Текстайл Груп", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000042211 від 28.03.2012 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі Акту ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 368/23-304/34629919 від 12.03.2012 року про результати проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "Спешл Текстайл Груп" з питання проведення фінансово-господарських операцій з підприємством -постачальником ТОВ „Промспец консалтинг" за січень 2011 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042211 від 28.03.2012 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ТОВ "Спешл Текстайл Груп" з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом за січень 2011 року, у зв'язку з чим просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ТОВ "Спешл Текстайл Груп" податкового кредиту за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарської операції. Крім того, зазначив, що в акті перевірки відповідач послався на висновки, викладені в акті перевірки контрагента позивача Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова за № 546/18-0111/37091549 від 07.04.2011 року, проте постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 року, залишеною ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду без змін, дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова з проведення зазначеної перевірки визнані незаконними.
Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 368/23-304/34629919 від 12.03.2012 року проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "Спешл Текстайл Груп" та винесене на підставі зазначеного акту податкове повідомлення-рішення № 0000042211 від 28.03.2012 року. Зазначив, що ТОВ "Спешл Текстайл Груп" безпідставно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Промспец консалтинг" за січень 2011 року в розмірі 6346,80 грн., оскільки документально не доведено, яким саме чином доставлялись ТМЦ від ТОВ „Промспец консалтинг", як передавались на склад та зі складу, відсутні витрати за вантажно-розвантажувальні роботи. Надані позивачем товарно-транспортні накладні не підтверджують транспортування ТМЦ, оскільки в них зазначена адреса навантаження: м. Мерефа, Залізничний Тупік, 42, однак за цією адресою відсутні складські приміщення контрагента позивача. Крім того, зазначив, що відповідачем правомірно в ході перевірки позивача був використаний акт перевірки ТОВ „Промспец консалтинг", в ході якої встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду був скасований наказ на її проведення, але не самі висновки, зафіксовані в акті перевірки.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спешл Текстайл Груп", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, код 34629919, місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Суздальські ряди, буд. 12, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Довідками з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 96-97, 24, 25), перебуває на обліку як платник податків в Західній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС та зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 29150914 -а.с. 23).
Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.
Судом встановлено, що Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби є правонаступником Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на підставі Постанови КМУ р. № 981 від 21.09.2011 року.
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Спешл Текстайл Груп" з питань взаємовідносин з ТОВ „Промспец консалтинг" за січень 2011 року.
Результати проведеної перевірки оформлені актом №368/23-304/34629919 від 12.03.2012 року (а.с. 6-11).
Згідно висновків акту перевірки ТОВ "Спешл Текстайл Груп" в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною, отриманою від ТОВ „Промспец консалтинг" у січні 2011 року в розмірі 6346,80 грн., внаслідок чого завищено податковий кредит за січень 2011 року на зазначену суму.
Зазначені висновки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова Харківської області ДПС були зроблені на підставі акту перевірки ТОВ „Промспец консалтинг" № 546/18-011/37091549 від 07.04.2011 року, проведеної ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, за результатами якої встановлено неможливість зазначеного контрагента позивача реально здійснювати господарську діяльність, а податкова звітність ТОВ „Промспец консалтинг" складена з порушенням норм чинного законодавства, тому не може бути визнаною податковою звітністю, як наслідок відповідач прийшов до висновку про недотримання позивачем обов'язкових умов для виникнення права на податковий кредит -виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено ст.ст. 185, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, за угодами, укладеними між позивачем та контрагентом ТОВ „Промспец консалтинг" за січень 2011 року.
На підставі акту перевірки ТОВ "Спешл Текстайл Груп" відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042211 від 28.03.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6347,80 грн., з яких за основним платежем 6346,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1,00 грн. (а.с. 12).
Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення -рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.
Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ основним видом діяльності за КВЕД ТОВ "Спешл Текстайл Груп" є: 51.41.0 - оптова торгівля текстильними товарами (а.с. 24, 25).
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ „Промспец консалтинг" суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що між ТОВ „Промспец консалтинг" (продавець) та ТОВ "Спешл Текстайл Груп" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 03/01-11 від 03.01.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару -утеплювача Холлофайбер Тек «200»С (ш. 1,5 м), поставка товару здійснюється на умовах EXW, згідно з положенням «Інкотермс-2000»(а.с. 14-15).
На виконання умов договору купівлі-продажу ТОВ „Промспец консалтинг" передав у власність позивачу товар -утеплювач Холлофайбер Тек «200»С (ш. 1,5 м.) на загальну суму 38 080,80 грн., в т.ч. ПДВ 6346,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1301 від 13.01.2011 року та податковою накладною № 251 від 13.01.2011 року на загальну суму 38 080,80 грн., в т.ч. ПДВ 6346,80 грн. (а.с. 16,17).
Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на загальну суму 38 080,80 грн. шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Промспец консалтинг", про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки з розрахункового рахунку позивача (а.с. 19-21).
Відповідно до умов договору, навантаження, перевезення та розвантаження придбаного товару здійснювалось за рахунок ТОВ „Промспец консалтинг" автопідприємством ТОВ «Скайспед Україна»- водій ОСОБА_6 Відповідно до товарно-транспортної накладної № 000426 від 13.01.2011 року -вантажовідправник: ТОВ „Промспец консалтинг", вантажоодержувач: ТОВ "Спешл Текстайл Груп", пункт розвантаження -м. Харків, вул. Суздальські ряди, 12. Судом встановлено, що позивач відповідно до договору суборенди нежитлових приміщень від 01.01.2011 року (а.с. 54-55), орендує строком на 24 місяці у ПП «Деметра»нежитлове приміщення -загальною площею 50 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Суздальські ряди, буд. 12. ПП «Деметра» відповідно до договору суборенди нежитлових приміщень від 18.12.2010 року, орендує строком до 31.12.2012 року у ФОП ОСОБА_7 нежитлове приміщення -загальною площею 2455,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Суздальські ряди, буд. 12 (а.с. 76-77). Зазначене приміщення, що орендується, було передане ПП «Деметра»та прийняте відповідно до акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 18.12.2010 року (а.с. 78). Товар отримував директор ТОВ "Спешл Текстайл Груп" ОСОБА_8 за довіреністю від 13.01.2011 року, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей позивача (а.с. 111-112). Зазначена товарно-транспортна накладна скріплена печатками вантажовідправника, вантажоодержувача та автопідприємства.
З пояснень представника позивача судом встановлено, що оприбуткування товару на складі позивача здійснювалось на підставі отриманих від контрагента накладних.
Отже, судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та ТОВ „Промспец консалтинг" договору - навантаження, перевезення та розвантаження придбаного товару здійснювалось за рахунок та силами ТОВ „Промспец консалтинг".
Крім того, судом встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ „Промспец консалтинг" товар за вказаним вище договором, був попередньо замовлений позивачу ТОВ "LEGIO" (покупець) за Договором купівлі-продажу №1 від 01.05.2007 року, відповідно до умов якого ТОВ "Спешл Текстайл Груп" (продавець) зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (а.с. 91-92). Відповідно до умов договору обсяг продажів не обмежений протягом всього строку його дії. Зазначений договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2011 року. Поставка товару здійснюється продавцем за рахунок покупця.
З пояснень представника позивача судом встановлено, що на виконання зазначеного договору ТОВ "LEGIO" згідно заявки № 01-12/10 від 01.12.2010 року замовив у позивача товар -утеплювач Холофайбер. У зв'язку з відсутністю у позивача необхідної кількості товару, позивач звернувся до ТОВ „Промспец консалтинг".
На виконання умов договору купівлі-продажу №1 від 01.05.2007 року ТОВ "Спешл Текстайл Груп" було передано у власність ТОВ "LEGIO" товар - утеплювач Холофайбер (кількістю 3240 м.п.) в січні 2011 року, що підтверджується видатковою накладною № Л1000008 від 17.01.2011 року на загальну суму 50 232,96 грн., в т.ч. ПДВ 8372,16 грн. (а.с. 116) та податковою накладною № 000006 від 17.01.2011 року на загальну суму 50 232,96 грн., в т.ч. ПДВ 8372,16 грн. (а.с. 117).
Вартість товару була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "LEGIO", що підтверджується банківською випискою та листом ТОВ "LEGIO" від 24.02.2011 року (а.с. 65-66, 79).
Крім того, твердження в судовому засіданні представника відповідача про недотримання позивачем при укладанні зазначеного договору між ТОВ "Спешл Текстайл Груп" та ТОВ "LEGIO" положення про рівень звичайних цін між ними спростовується наданими представником позивача рахунками-фактурами про сплату товару - утеплювач Холофайбер Тек «200» С за договорами позивача з іншими контаргентами за перевіряємий період. Представником відповідача в судовому засіданні зворотнього не доведено.
З пояснень представника позивача судом встановлено, що передача товару ТОВ "LEGIO" здійснювалась без залучення автоперевізника, у зв'язку з тим, що склад ТОВ "Спешл Текстайл Груп" (м. Харків, вул. Суздальські ряди, 12) та склад покупця (м. Харків, вул. Енгельса, 14) знаходяться в безпосередній близькості один від одного. Товар передавався директору ТОВ "LEGIO" ОСОБА_10 за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 212 від 12.01.2011 року (а.с. 60-61).
Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ „Промспец консалтинг" на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових та видаткових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ „Промспец консалтинг" було виконано вищезазначений договір, товаро-матеріальні цінності були використані позивачем відповідно до основного виду діяльності - діяльності у сфері торгівлі текстильними товарами.
Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Суд зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.
Пункт 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачає ведення обліку доходів і витрат, інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування, на підставі первинних бухгалтерських та фінансових документів.
Визначення об'єкта оподаткування зазначено у ст. 185 Податкового кодексу України, зокрема підпунктом а) пункту 185.1. статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.
Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.
Суд зазначає, що посилання відповідача в акті перевірки про недотримання позивачем обов'язкових умов для виникнення права на податковий кредит -виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено ст. 185, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, за угодами, укладеними між позивачем та контрагентом ТОВ „Промспец консалтинг" спростовується матеріалами справи. Представником відповідача в судовому засіданні належних пояснень та доказів з приводу зазначеного порушення суду не надано.
Висновки, викладені в акті перевірки, про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України ґрунтуються виключно на посиланнях в акті перевірки ТОВ „Промспец консалтинг" ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 546/18-011/37091549 від 07.04.2011 року про неможливість зазначеного контрагента позивача реально здійснювати господарську діяльність, у зв'язку з тим, що не встановлено фактичне місцезнаходження ТОВ „Промспец консалтинг", відсутні трудові ресурси, не виявлено його власних, орендованих, одержаних за договорами лізингу складських, торгівельних, виробничих чи інших приміщень. Таким чином, як вказує відповідач, ТОВ «Промспец Консалтинг» безпідставно виписано на адресу позивача податкові накладні за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року на продаж товарів, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки не мають статусу юридично значимих.
З наданих позивачем до матеріалів справи доказів судом встановлено, що згідно з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011р. по справі №2а-8226/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.11 р. дії ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова по проведенню перевірки діяльності ТОВ "Промспец консалтинг", результати якої оформлені актом від 07.04.2011 № 546/18-011/37091549, визнані неправомірними. (а.с. 62-64).
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною 3 ст.70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
З акту перевірки № 368/23-304/34629919 від 12.03.2012 року вбачається, що єдиним доказом неможливості здійснення ТОВ "Промспец консалтинг" господарської діяльності є виключно акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова № 546/18-011/37091549 від 07.04.2011 року.
Вказаний доказ є неналежним, що підтверджується судовими рішеннями, отже, не може бути прийнятий судом при вирішенні даної адміністративної справи. Інших доводів нікчемності правочинів в акті перевірки № 368/23-304/34629919 від 12.03.2012 року відповідачем не викладено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ "Промспецконсалтинг".
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.
Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.
З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем з ТОВ „Промспец консалтинг" за договором купівлі-продажу погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і контрагентом мав реальний характер, що свідчить про те, що ТОВ "Спешл Текстайл Груп" правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, що підтверджена податковими накладними, складеними контрагентом, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які в свою чергу були використані останнім з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншим суб'єктом господарювання, зокрема, ТОВ "LEGIO".
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняте Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення за №0000042211 від 28.03.2012 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Текстайл Груп" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС №0000042211 від 28.03.2012 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Текстайл Груп" (юридична адреса: вул. Суздальські ряди, буд. 12, м. Харків, 61052, код: 34629919) витрати по сплаті судового збору в сумі 107,30 (сто сім грн. 30 коп.) грн.
4. Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 16 листопада 2012 року.
Суддя К.О. Севастьяненко