Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"15" листопада 2012 р. № 2а- 9540/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,
за участі секретаря - Чмутової К.А.,
за участі представника позивача -Благої С.В. (довіреність б/н від 01.08.2012р.);
представника відповідача - Бондар Д.О. (довіреність № 7001/10/10-018 від 21.09.2012р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ХАРКІВ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000082241 від 03 травня 2012 року з податку на додану вартість на суму 159919 грн. та штрафних санкцій на суму 79959,5 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне, що за результатами перевірки позивача, складено акт від 17.04.2012р. № 307/22-417/31340033. На підставі акту перевірки № 307/22-417/31340033 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082241 від 03 травня 2012 року. З висновками Західної МДПІ Харківської області ДПС позивач не погодився посилаючись на невідповідність оскаржуваного повідомлення - рішення вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи. У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив суд його задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов .
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову у повному обсязі та просив у його задоволенні відмовити. У своєму письмовому запереченні обґрунтовував необхідність відмовити в задоволенні позову тим, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082241 від 03 травня 2012 року, оскільки позивачем не підтверджено транспортування товару, не надано сертифікати відповідності/якості товару, отриманого від ТОВ "Промтехноопт", з діяльності зазначеного контрагента позивача за період вересень - жовтень 2011 року вбачаються ознаки нереальності здійснення господарських операцій. Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №509421 Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО-ХАРКІВ" зареєстровано 23.01.2001 року, про що внесено запис про включення відомостей до ЄДР № 1480 120 0000 020937. Позивач перебуває на обліку в Західній МДПІ , що не заперечується сторонами у справі.
На підставі направлення від 03.04.2012 №72, виданого Західною МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року 2755-VI, та наказу від 03.04.2012 №114 „Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Авто-Харків", виданого Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Харків" по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за жовтень 2011 року, листопад 2011 року та грудень 2011 року.
За результатами зазначеної перевірки складено акт від 17.04.2012р. № 307/22-417/31340033(а.с.12-37т. І), в якому виявлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, зайво включило до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 159918,17 грн., в тому числі у періоді жовтень 2011 року у сумі 53973,0 грн., у листопаді 2011 року у сумі 50469,50 грн. та грудні 2011 року у сумі 55475,67 грн.
На підставі акту перевірки № 307/22-417/31340033 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082241 від 03 травня 2012 року з податку на додану вартість у зв"язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання на суму 239 878, 50 грн., з якої за основним платежем - 159919 грн. та штрафними санкціями на суму 79959,5 грн. (а.с. 11 т.І).
Позивачем оскаржено в адміністративному порядку спірне податкове повідомлення - рішення, за результатами розгляду якого спірне рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.
Підставами для донарахування податкових зобов'язань позивачу стали висновки податкового органу зроблені під час перевірки про неможливість реального здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ "Промтехноопт".
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" укладено договір поставки товару №01/12 від 01.12.2010р., предметом якого є передача товару (запчастини, шини)(а.с.59 т.І).
Згідно п.2.2. договору №01/12 від 01.12.2010р. якість товару повинна відповідати державним стандартам та технічним вимогам завода - виробника.
Згідно п.3. договору №01/12 від 01.12.2010р. доставка продукції здійснюється шляхом самовивозу.
До зазначеного договору сторонами укладено специфікації, якими визначено кількість товару.
ТОВ "Промтехноопт" виписано наступні податкові накладні : №509 від 27.12.2011р., №458 від 23.12.2011р., №4109 від 19.12.2011р., №371 від 19.12.2011р., №323 від 14.12.2011р., №297 від 13.12.2011р., №115 від 05.12.2011р., №5 від 01.12.2011р., №577 від 28.11.2011р., №483 від 21.12.2011р., №380 від 15.11.2011р., №299 від 10.11.2011р., №115 від 02.11.2011р., №621 від 27.10.2011р., № №510 від 20.10.2011р., №360 від 13.10.2011р., №234 від 07.10.2011р., №30 від 03.10.2011р.
Також виписано наступні видаткові накладні :№509 від 27.12.2011р., №458 від 23.12.2011р., №4109 від 19.12.2011р., №371 від 19.12.2011р., №323 від 14.12.2011р., №297 від 13.12.2011р., №115 від 05.12.2011р., №5 від 01.12.2011р., №577 від 28.11.2011р., №483 від 21.12.2011р., №380 від 15.11.2011р., №299 від 10.11.2011р., №115 від 02.11.2011р., №621 від 27.10.2011р., № №510 від 20.10.2011р., №360 від 13.10.2011р., №234 від 07.10.2011р., №30 від 03.10.2011р.
Оплата товару підтверджується банківськими виписками за період від 05.10.2011 року по 07.11.2011р.
Судом встановлено. що договір поставки товару №01/12 від 01.12.2010р. підписано ОСОБА_3 (ТОВ "Авто-Харків") та ОСОБА_4 (ТОВ "Промтехноопт").
Суд зазначає, що частина видаткових накладних, податкових накладних та специфікацій підписано від ТОВ "Промтехноопт" - ОСОБА_4, а частина - ОСОБА_5
На зазначених вище документах відсутня посада особи, яка підписала документ, тому зрозуміти чи повноважною особою підписано перелічені вище документи не має можливості, у зв"язку з чим суд вважає, що зазначені документи не відповідають вимогам, встановленим законодавством України.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Що стосується посилань відповідача на той факт, що позивачем не надано доказів транспортування продукції та сертифікатів відповідності/якості товару судом встановлено наступне.
Згідно п.3. договору №01/12 від 01.12.2010р. доставка продукції здійснюється шляхом самовивозу.
Позивачем надано товарно -транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
П.п. 11.1 п. 11 Правил перевезень визначено, що товарно-транспортні накладні і путьові листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Також Правилами перевезень визначається порядок виписки ТТН.
Зокрема, п.п. 11.5 п. 11 Правил перевезень передбачено, що ТТН замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри ТТН підписом і при необхідності друком (штампом).
Також пп. 11.7 п. 11 Правил перевезень передбачено: перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби - друком або штампом), передаються перевізнику. У свою чергу, перевізник для виконання розрахунків із замовником автотранспорту (за найняті автомобілі) висилає останньому третій екземпляр.
П.п.11.8. п. 11 Правил перевезень зазначено, що у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).
У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.
Суд зазначає, що товарно -транспортні накладні, надані позивачем до матеріалів справи, не містить зміст та обсяг продукції, яку необхідно доставити, та не містять документу документу з зазначенням відомостей про вантаж, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Таким чином, ні під час перевірки, ані в ході судових засідань позивачем не надано належних документів, які підтверджують рух товару від постачальника до замовника.
Отже, відсутність товарно-транспортних накладних є однією з ознак нереальальності відповідної господарської операції.
Проведення будь- якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність. В свою чергу, у відповідності до частини 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші звітності. Тобто документи первинного обліку є основою і для податкового обліку.
Позивачем також не надано документів, які підтверджували б відповідність/якість товару, отриманого від ТОВ «Промтехноопт».
Згідно п.2.2. договору №01/12 від 01.12.2010р. якість товару повинна відповідати державним стандартам та технічним вимогам завода - виробника.
Нормами Закону України від 17.05.2001 № 2406-ІІІ "Про підтвердження відповідності"із змінами і доповненнями визначено:
декларування відповідності - процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа (далі - виробник) під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам;
підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог;
сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам;
сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.
Відповідно ст. 13 вищевказаного Закону - виробник зобов'язаний: надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; надавати постачальнику інформацію про декларування відповідності, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції, шляхом зазначення реєстраційних номерів декларації про відповідність у документах, згідно з якими передається відповідна продукція.
Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції.
Таким чином, позивачем не надано інформацію та документального підтвердження виконання виробником вимог ст. 13 ЗУ "Про підтвердження відповідності", згідно до якої: виробник зобов'язаний: надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; надавати постачальнику інформацію про декларування відповідності, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції, шляхом зазначення реєстраційних номерів декларації про відповідність у документах, згідно з якими передається відповідна продукція.
Західною МДПІ надіслано ТОВ „Авто-Харків" запит від 29.02.2012 про надання пояснень щодо включення до складу витрат сум придбання по операціям з ТОВ «Промтехноопт». Позивачем відмовлено Західній МДПІ у наданні відповіді та документального підтвердження на зазначений запит (а.с.100 т. V).
Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (надалі - Податковий кодекс) для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.
Згідно вимог п. 73.3, ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Судом встановлено, що запит Західної МДПІ від 29.02.2012 відповідає вимогам, встановленим законодавством у зв»язку з чим позивачем неправомірно відмовлено відповідачу у наданні інформації та її документального підтвердження на зазначений запит.
Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року, оскільки спірні відносини виникли у жовтні -грудні 2011 року, що підтверджується первинними документами, складеними до договору №01/12 від 01.12.2010р.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно зі п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Суд звертає увагу на те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної на отримання товару і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету, що також роз"яснюється у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби".
Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача, зробленими під час перевірки , що позивачем порушено п.44.1 ст.44, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ .
Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази та норми законодавства, суд прийшов до висновку , що відповідачем доведено наявність порушення податкового законодавства з боку позивача та правомірність винесених ним спірних повідомлень - рішень.
Отже на підставі вищевикладеного, фахівцями Західної МДПІ правомірно винесено податкове повідомлення рішення № 0000082241 від 03 травня 2012 року, підстав для визнання його протиправним та скасування судом не встановлено, через що у задоволенні позовної заяви належить відмовити.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати по справі не стягуються .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163, 186 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ХАРКІВ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 20 листопада 2012 року.
Суддя Шляхова О.М.