"24" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/90091/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.
Бившевої Л.І.
Шипуліної Т.М.,
за участю секретаря Титенко М.П.
за участю представників:
позивача:не з'явився,
відповідача 1:не з'явився,
відповідача 2:не з'явився, з'
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2011р.
у справі № 2а-336/10
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
до старших державних податкових ревізорів - інспекторів Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області -Львова Дмитра Анатолійовича та Бондаря Олександра Григоровича,
Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області
про визнання дій протиправними, скасування акту перевірки та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Постановою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 12.10.2010р. у справі № 2-А-336-10 (суддя -Водоп'янов С.М.) позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (надалі -позивач) до посадових осіб Криворізької Північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (надалі -відповідач, Північна МДПІ) задоволено частково: визнано дії посадових осіб суб'єктів владних повноважень, інспекторів Криворізької МДПІ Львова Дмитра Анатолійовича та Бондаря Олександра Григоровича по складанню акта перевірки від 16.04.2009р. № 0170-04-83-23/НОМЕР_1 протиправними, визнано акт перевірки від 16.04.2009р. № 0170-04-83-23/НОМЕР_1 та рішення про застосування фінансових санкцій від 24.04.2009р. №0002512360 недійсними. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Прокопчук Т.С.) скасовано постанову Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 12.10.2010 р. та прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 щодо визнання дій посадових осіб-суб'єктів владних повноважень, інспекторів Криворізької МДПІ Львова Дмитра Анатолійовича та Бондаря Олександра Григоровича по складанню акту перевірки від 16.04.2009 р. № 0170-04-83-23/НОМЕР_1 протиправними, визнання акту перевірки від 16.04.2009 р. № 0170-04-83-23/НОМЕР_1 та рішення про застосування фінансових санкцій від 24.04.2009 р. № 0002512360 недійсними відмовлено; у частині позовних вимог щодо скасування направлення на перевірку -провадження закрито.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Представником відповідача були надані письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких наведено доводи в підтримку оскаржуваного рішення.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі плану-графіку проведення перевірок, затвердженого начальником Північної МДПІ у м. Кривий Ріг від 24.03.2009 р., та направлень на перевірку від 16.04.2009 р. № 0376/233 та № 0377/233 представниками відповідача Львовим Дмитром Анатолійовичем та Бондарем Олександром Григоровичем 16.04.2009 р. було проведено планову перевірку кафе фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань дотримання Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Закону України від 19.12.1995 р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Постанови Національного Банку України від 15.12.2004 р. № 637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
За результатами перевірки складено Акт від 16.04.2009 р. № 0170-04-83-23/НОМЕР_1 (надалі - Акт), яким встановлено порушення пунктів 1, 2, 8, 9, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахункової операції без застосування РРО та без видачі розрахункового документа встановленого зразка на суму 5,00 грн., відсутність цінників на 23 найменуваннях товарів, не збережено у КОРО та не роздруковано на РРО фіскальні «Z»- звіти за 13.04.2009 р., виявлено різницю між показниками поточного «X» -звіту РРО та готівкою на місці проведення розрахунків у сумі 241,30 грн.
Перевірка проводилась у присутності працівника кафе ОСОБА_9 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5. Згідно складеного акта зауваження під час перевірки не надходили, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 від підписання акта відмовились.
На підставі акта прийнято рішення від 24.04.2009 р. № 0002512360 про застосування фінансових санкцій у розмірі 2 277,70 грн. Акт та рішення про застосування фінансових санкцій були направлені рекомендованою поштою позивачу, крім того, рішення було розміщено на дошці податкових повідомлень 28.05.2009 р.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що представниками відповідача фактично було проведено оперативну перевірку, чим порушено норми Закону України від 04.12.1990 р. № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» та інших нормативних актів щодо процедури проведення планової виїзної перевірки.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає підстави скасування Київським апеляційним адміністративним судом рішення суду першої інстанції обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.
Згідно статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, Північна МДПІ є органом державної податкової служби у системі органів виконавчої влади, який має спеціальний статус та здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків та зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством.
Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд згідно частини 1 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи з наведеного, судом апеляційної інстанції було зроблено правильний висновок про порушення судом першої інстанції предметної підсудності розгляду спору та, як наслідок, виявлено неправильне застосування норм процесуального права.
Крім того, Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом було прийнято правильне рішення про скасування постанови суду першої інстанції, ґрунтуючись на повному, всебічному дослідженні матеріалів справи, що підтверджується наступним.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством.
Підстави, порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені у статтях 11 та 111 вказаного Закону.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових та позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки на підставі належним чином оформлених направлень, надав відповідні документи та дозволив здійснити перевірку, під час якої зауважень від позивача не надійшло. Законодавець передбачив право платника податків на недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Однак таким правом позивач не скористався, а відтак при фактичному допуску представників податкового органу до проведення перевірки відсутні підстави для скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій при доведеності вчиненого позивачем порушення.
Беручи до уваги те, що факт порушень, у тому числі: не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, не роздрукування розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції, реалізація товарів за відсутності цінника на товар, позивачем не спростовано, відповідно до вищевикладених норм податковим органом було правомірно застосовано до підприємця штрафні санкції.
При цьому, порушення порядку проведення перевірки позивача не може бути самостійною підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, який відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав доведення податковим органом законності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.
Зміст та доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обґрунтувань та з урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2011 р. у справі № 2а-336/10 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис) Шипуліна Т.М.