"21" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/38357/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Сороки М.О.
Чумаченко Т.А.
Мироненка О.В.
провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2011 року,
У листопаді 2010 року позивачка звернулася в суд із позовом до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2006-2010 роки. Свої вимоги мотивує тим, що вона має статус «дитини війни»та має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Однак, порушуючи вимоги ст. 124 Конституції України відповідачем не в повному обсязі здійснено нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії за 2006-2010 роки.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача та зобов'язано здійснити перерахунок та виплати позивачу підвищення до пенсії за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 жовтня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням отриманих сум підвищення до пенсії у вказаний період. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2011 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач має статус «дитини війни»та має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Однак, порушуючи вимоги ст. 124 Конституції України відповідачем не в повному обсязі здійснено нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії за 2006-2010 роки.
Відповідно до Закону України Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»зазначено, що пільги дітям війни, передбачені абз. 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»запроваджуються з 1 січня 2006 року, а ст. 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Вказаний Закон України «Про Державний бюджет на 2006 рік»з зазначеними змінами був чинний до 31 грудня 2006 року.
У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому у відповідача не було підстав нараховувати підвищення пенсій дітям війни.
Згідно ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена.
Відповідно до ст. 7 зазначеного вище Закону, фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 01 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня -406 грн. Крім цього цією статтею передбачено, що для визначення мінімальне розміру пенсії за віком відповідно до абз. 1 ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 01 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз.5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп., 415 грн. 11 коп.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «про державний бюджет на 2007 рік», щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.07р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного о грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України»щодо дітей війни, визнані неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними, є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Згідно Законів України Про Державні бюджети України на 2009-2010 роки, прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто не відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення було встановлено в розмірі, що діяв у грудні 2008 року.
Відповідно до п. 15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади -Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Задовольняючи частково позов, суд правильно зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплати позивачу підвищення до пенсії за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 жовтня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням отриманих сум підвищення до пенсії у вказаний період.
З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.
Керуючись статтями 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді