"13" листопада 2012 р. м. Київ К-19722/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівГашицького О.В.
Черпіцької Л.Т.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини про стягнення середньої заробітної плати та матеріальних збитків шкоди за касаційною скаргою Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 жовтня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року,
У серпні 2009 року ОСОБА_4 в Окружному адміністративному суді Автономної Республіки Крим пред'явив позов Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини про стягнення середньої заробітної плати та матеріального збитку.
Просив зобов'язати відповідача:
- виплатити середню заробітну плату у зв'язку із невиплатою з вини роботодавця сум, що належать при звільнені, з 05 лютого 2009 року до часу фактичної виплати вказаних сум (десяти посадових окладів та різниці надбавки в повному обсязі);
- виплатити без утримання податків та обов'язкових платежів компенсацію за невиплату надбавки за вислугу років в повному обсязі згідно із статтею 33 Закону України "Про державну службу"»в сумі 388,71 грн. відповідно до наданому розрахунку;
- виплатити матеріальні збитки, спричинені протиправними рішеннями та діями керівника Республіканською комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини в сумі 4777,48 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 жовтня 2009 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини в частині зобов'язання відповідача виплатити середню заробітну плату у зв'язку із невиплатою з вини роботодавця сум, що належать при звільнені, з 05 лютого 2009 року до часу фактичної виплати вказаних сум (десяти посадових окладів та різниці надбавки в повному обсязі).
Роз'яснено відповідачу його право на повторне заявлення клопотання протягом судового розгляду справи,
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим задоволено частково.
Ухвалу окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 жовтня 2009 року змінено.
Виключено з резолютивної частини ухвали абзац третій.
В решті резолютивну частину ухвали суду від 28 жовтня 2009 року залишено без зміни.
У касаційній скарзі Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини вказує на те, що рішення судами попередніх інстанцій постановлені з порушенням вимог матеріального права.
Просить їх скасувати та закрити провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4, виходив з того, що даний спір не відноситься до категорії публічно-правових і не підлягає вирішенню в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Колегія суддів не погоджується з правовою позицією апеляційного суду з таких підстав.
Згідно з пунктом 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" також встановлено, що державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного
виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Із наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою.
Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до статті 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності та спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з цієї служби.
Отже, під компетенцією адміністративних судів необхідно розуміти підвідомчість справ, що виникають із публічно-правових відносин. Позивачем в таких справах є особа, що перебуває на публічній службі, і яка вважає, що органом, з яким вона перебуває у відносинах публічної служби, порушено її права, свободи чи інтереси в цій сфері. Відповідачем у таких спорах є орган, з яким службовець перебуває у відносинах публічної служби.
Таким чином, між сторонами виник спір, пов'язаний із проходженням
позивачем публічної служби, а відтак, даний спір є публічно-правовим і підлягає вирішенню у відповідності із положеннями Кодексу адміністративного судочинства України відноситься.
Разом з тим апеляційний суд вірно зазначив, що висновок суду першої інстанції про тотожність позовних вимог ОСОБА_4 є помилковим.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.
Суди попередніх інстанцій не виконали вимог процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосували норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини задовольнити частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 жовтня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини про стягнення середньої заробітної плати та матеріальних збитків скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Гашицький О.В.
Черпіцька Л.Т.