23 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/1420/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.12.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 у справі № 2а-5219/09/1470
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Техмет"
до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство звернулось до суду із позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2009 № 0024690800/0, яким Державною податковою інспекцією позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі -ПДВ) за червень 2009 року в сумі 282 825,00 грн.
Судом першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено повністю.
Судові рішення обґрунтовано тим, що суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки чинним законодавством України не встановлено обмеження суми бюджетного відшкодування з ПДВ розміром різниці сум податкового зобов'язання та фактично сплаченого податкового кредиту попереднього податкового періоду.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та у задоволенні позовних вимог відмовити.
У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами встановлено, що згідно з вимогами законодавства за результатами фінансово-господарської діяльності позивач подавав до органа державної податкової служби податкову звітність за встановленою формою. Відповідно до податкових декларацій з ПДВ у Товариства виникло перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань за червень 2009 року -що утворило бюджетну заборгованість в розмірі 304 215,00 грн.
Позивачем було прийнято рішення про відшкодування суми ПДВ у розмірі 300 085,00 грн. на розрахунковий рахунок шляхом подачі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.
Фахівцями податкової інспекції проведено виїзну позапланову перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок позивача за червень 2009 року, у ході якої встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.7.1., п.п.7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Ухвалюючи спірне податкове повідомлення рішення, контролюючий орган виходив з того, що відшкодуванню підлягає не фактично сплачені суми від'ємного значення (яке в поточному періоді може утворитись за рахунок від'ємних значень декількох періодів), а лише податковий кредит попереднього податкового періоду, фактично сплачений у даному податковому періоді.
Законом України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011) встановлено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань із цього податку, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).
Згідно положення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення (різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом), то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
З вище наведеної норми вбачається, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва відхилити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.12.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 у справі № 2а-5219/09/1470 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К Голубєва
А.О. Рибченко