"24" жовтня 2012 р. м. Київ К-27176/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
за участю: секретаря Хомініч С.В.
представника відповідача -Гучки В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2010 року по справі №2а-12221/09/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бравіс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бравіс»(далі-ТОВ «Бравіс», позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень №0004812304 від 30.07.2009 та №0004932304/1 від 31.08.2009, якими позивачу було визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2082328,50грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2010 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту за січень, лютий 2009 року, суми податку на додану вартість за податковими накладними виписаними у жовтні, листопаді 2007 року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2010 року постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова -про задоволення позову. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що отримання податкових накладних у січні, лютому 2009 підтверджується матеріалами справи, а недотримання позивачем порядку, встановленого п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якою передбачено право, а не обов'язок платника податку звертатися зі скаргою у разі відмови постачальника видати податкову накладну, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення витрат до податкового кредиту.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 06.08.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 28.10.2010 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2010 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатом невиїзної перевірки ТОВ «Бравіс»з питань декларування податкового кредиту по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Кемпус», ТОВ «Фокстрот Телеком, ТОВ «Глобус Дискавері», ТОВ «Пулінг», ТОВ «ІММЕ» за січеь, лютий 2009 року, та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0004812304 від 30.07.2009 та №0004932304/1 від 31.08.2009, якими позивачу було визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2082328,50грн.
Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення до складу податкового кредиту за лютий 2009 року податкових накладних, виписаних постачальниками у жовтні, листопаді 2007 року.
Дата виникнення права на податковий кредит регулюється п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є наявність податкової накладної, виданої продавцем.
Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст.7 вказаного Закону , податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Проте, недотримання позивачем порядку, передбаченого п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не може бути підставою для висновку про неправомірність віднесення витрат до податкового кредиту, оскільки згідно п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки, а встановлена п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»вимога щодо подачі скарги є правом, а не обов'язком платника податку.
Таким чином, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Судом встановлено, що в даному випадку мало місце отримання ТОВ «Бравіс»податкових накладних після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку по яких, у відповідності з вищезазначеними положеннями законодавства включені до складу податкового кредиту у тому податковому періоді, у якому ці податкові накладні отримані.
Отримання податкових накладних у січні, лютому 2009 року підтверджується долученими до справи реєстрами отриманих податкових накладних ТОВ «Бравіс» за січень, лютий 2009 року.
Враховуючи вищезазначене, висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань є правомірним.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв