21 листопада 2012 року м. Київ К-25166/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Свердловську (далі -ДПІ)
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2009
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2010
у справі № 2а-23127/09/1270
за позовом державного підприємства "Свердловантрацит" (далі -Підприємство)
до ДПІ
про зобов'язання вчинити певні дії.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2010, уточнені позовні вимоги задоволено; визнано протиправними дії ДПІ щодо спрямування сплачених позивачем сум на оплату поточних платежів у рахунок погашення податкового боргу Товариства за минулі періоди із розподілом відповідних сум на основну суму боргу та пеню; визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ, за якими було здійснено оспорюваний розподіл сум; ДПІ зобов'язано зарахувати сплачені Підприємством суми відповідно до призначення платежу, визначеного у платіжних дорученнях із внесенням змін до картки особового рахунку Підприємства.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на неправильне застосування судами пункту 7.7 статті 7, підпункту 16.1.1 пункту 16.1, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що сплачені позивачем кошти на оплату податкових зобов'язань із земельного податку за поданим Підприємством розрахунком цього податку за 2009 рік зараховувались податковим органом всупереч визначеному у платіжних дорученнях призначенню платежу на погашення податкового боргу позивача з цього податку за минулі періоди з одночасним розподілом платежу на суму основного боргу та пеню.
Приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції обґрунтовано виходили з того, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Встановлена ж пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рівність бюджетних інтересів, яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.
Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно, названим Законом не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку стосовно того, що пункт 7.7 статті 7 згаданого Закону не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків, та обґрунтовано скасували оспорювані податкові повідомлення-рішення, у зв'язку з чим передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових актів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.
Посилання скаржника на підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону також не можуть слугувати спростуванням наведеного висновку судів. Адже передбачений цією нормою розподіл сплаченої платником суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), здійснюється при погашенні платником податкового боргу без одночасного визначення пені.
У розглядуваному ж випадку Підприємство сплачувало поточні податкові зобов'язання, а не податковий борг, а тому наведена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Інша оцінка скаржником установлених судами фактичних обставин справи та тлумачення закону не є свідченням судової помилки.
Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.
За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Свердловську відхилити.
2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2010 у справі № 2а-23127/09/1270 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько