"24" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/35613/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 року по справі №2а/0270/246/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський»до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Мурованокуриловецького відділення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський»(далі-ТОВ «Агрофірма Рубанський», позивач) до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Мурованокуриловецького відділення (далі-Барської МДПІ Мурованокуриловецького відділення, відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №000047/2300 від 11.08.2011 та №0000642300 від 12.10.2011 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1240518,00грн.
При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з товарності спірних господарських операцій, а також з того, що позивач мав право на декларування податкового кредиту у тому місяці, коли виникла подія, яка дає право на податковий кредит. У зв'язку з фактичною відсутністю податкових накладних в періоді виникнення податкового кредиту з податку на додану вартість, позивач правомірно скористався правом, передбаченим п.5.1 ст. 5 Закону України «про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» подавши уточнюючий розрахунок.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Барська міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби (правонаступник Барської МДПІ Мурованокуриловецького відділення) 22.05.2012 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 30.05.2012 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі Барська міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог Барська міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1, п. 7.3, п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ст.ст. 14,58,60 Податкового кодексу України, ст.ст. 51, 137,159 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №00007/2300/35353973 від 12.04.2011, складеного за результатом позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агрофірма Рубанський»з питань достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.01.2011 та уточнюючого розрахунку за червень 2010 року, та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом було прийнято податкові повідомлення рішення №000047/2300 від 11.08.2011 та №0000642300 від 12.10.2011 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1273421,00грн.
Підставою для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення ТОВ «Агрофірма Рубанський» вимог п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ в розмірі 274147 грн., в тому числі за грудень 2010 року - 274147 грн.; порушено п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.5.12.2 п.5.12 розділу 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду по декларації за грудень 2010 року завищено на суму 402460,00грн. та за січень 2011 року завищено на суму 1273421,00грн. (в тому числі за рахунок завищення рядка 18.2 Декларації з податку на додану вартість за грудень місяць 2010 року в розмірі 274147,00грн.; за рахунок завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду по декларації за грудень 2010 року в розмірі 402460,00грн., по декларації за січень 2011 року в розмірі 596814,00грн.).
05.11.2010 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року (№9004830330 від 05.11.2010 року), де збільшено рядок декларації 1А на суму 2012298 грн., відповідно колонку рядка 1Б на 402460,00грн. - отримано запасні частини, основні засоби, послуги дискування, інформаційно-технологічні послуги. Судом встановлено, що висновок податкового органу про порушення позивачем ТОВ «Агрофірма Рубанський»пп. 7.4.1 п. 7.4, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення податкового кредиту на 402460,00грн. зроблено на підставі попереднього акту перевірки ТОВ «Агрофірма Рубанський»від 17.02.2011 № 0004-2300/35353973). Так, ТОВ «Агрофірма Рубанський» в грудні 2010 року подало до Барської МДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2009 року, за серпень 2010 року, за вересень 2010 року, за жовтень 2009 року, за травень 2009 року, за липень 2009 року, за липень 2010 року, в яких врахувало у складі податкового кредиту 596814,00грн. податку на додану вартість по податкових накладних минулих податкових періодів. Як свідчать матеріали перевірки, у бухгалтерському обліку підприємства операції по придбанню товарів і послуг по таких податкових накладних відображено у відповідних податкових звітних періодах (періоди виписки накладних). У зв'язку з тим, що товариство не надало до перевірки документального підтвердження затримки отримання податкових накладних, податковим органом зроблено висновок про порушення вимог п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено податковий кредит на 596814,00грн. Враховуючи, що актом перевірки від 17.02.11 № 0004-2300/35353973 товариству відмовлено у праві на податковий кредит в сумі 596814,00грн., перевіркою не підтверджено значення рядка 23.3 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року.
Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.
За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.
Дата виникнення права на податковий кредит регулюється п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. А отже, законом чітко передбачено право платника податків при самостійному виявленні помилок у показниках декларації, подавати або уточнюючі розрахунки до раніше поданих декларацій або уточнювати розрахунки в наступних деклараціях.
Отже, позивач мав право на декларування податкового кредиту в тому місяці, коли виникла подія, яка дає право на податковий кредит - або сплата постачальнику, або отримання податкової накладної, яка свідчить про придбання товарів (робіт, послуг). У зв'язку з фактичною відсутністю податкових накладних в періоді виникнення податкового кредиту з податку на додану вартість та надходженням їх після декларування такого податкового кредиту з податку на додану вартість, що підтверджується конвертами в яких надійшли податкові накладні та реєстром вхідної кореспонденції, товариство правомірно скористалось правом, передбаченим п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме подало уточнюючий розрахунок.
Щодо товарності спірних господарських операцій позивача з ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт» та ТОВ «Шакур» слід зазначити, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.
Разом з тим, існування відповідних обставин у даному випадку податковим органом не доведено.
Як вбачається з установленим судами обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, факт придбання та оплати позивачем спірних товарів (послуг) підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями, актом прийому -передачі наданих послуг, товарно-транспортними наладними, витягами із книги складського обліку. Поставка товару була здійснена власним транспортом позивача, що підтверджується дорожніми листами.
Таким чином, слід погодитися з висновком судів про те, що позивач підтвердив факти реальної поставки товарів ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт»та послуг ТОВ «Шакур», та реальність понесених витрат у зв'язку з придбанням цих товарів та послуг, у тому числі і по сплаті податку на додану вартість.
Суди обґрунтовано відхилили посилання відповідача на несплату названими постачальниками необхідної суми податків за наслідками здійснення спірних операцій з поставки товару та послуг позивачеві, оскільки поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А тому, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
За встановлених судом обставин щодо виконання позивачем всіх умов, передбачених Законом, висновок судів попередніх інстанцій про підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування є правомірним.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 55, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Замінити Барську міжрайонну державну податкову інспекцію Мурованокуриловецького відділення її правонаступником -Барською міжрайонною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби.
Касаційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв