"24" жовтня 2012 р. м. Київ К-49343/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 р.
у справі № 02/13-2А
за позовом Приватного підприємства «ОСОБА_1»
до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області
про скасування податкових повідомлень-рішень
Приватне підприємство «ОСОБА_1»(надалі -позивач, ПП «ОСОБА_1») звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі -відповідач, Ковельська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень про застосування фінансових санкцій.
Постановою Господарського суду Волинської області від 24.02.2006 р. у справі № 02/13-2А (суддя Костюк С. В.) в позові ПП «ОСОБА_1»відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Процик Т.С., судді: Галушко Н.А., Юрченко Я.О.) скасовано Постанову Господарського суду Волинської області від 24.02.2006 р. та винесено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ № 0000022630/0 від 06.07.2005 р., № 0000022630/1 від 30.09.2005 р., № 0000022630/2 від 02.11.2005 р.
Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, Ковельська міжрайонна державна податкова інспекція Волинської області, що є правонаступником Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції, звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 року по справі № 02/13-2А та залишити в силі Постанову Господарського суду Волинської області від 24.02.2006 р.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Ковельською ОДПІ проведено документальну перевірку ПП «ОСОБА_1»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за вересень 2004 року, про що складено акт перевірки № 32/26-30002839 від 05.07.2005 р. Перевіркою встановлено, що 27.08.2004 р. між позивачем та приватним підприємством «Агрос» (надалі -ПП «Агрос») на умовах товарного кредиту укладено договір купівлі-продажу товарів. Сума товару з ПДВ становить 24 219 395,88 грн., а послуги по товарному кредиту з ПДВ -5 562 000,00 грн. На виконання умов договору ПП «Агрос»виписало позивачу:
- податкову накладну № 109/3 від 01.09.2004 р. на реалізацію товарно-матеріальних цінностей на суму 24 219 395,88 грн., в тому числі ПДВ - 4 036 565,98 грн.,
- податкову накладну № 3009/4 від 30.09.2004 р. на послугу з відстрочки платежу на суму 5 562 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 927 000,00 грн.
В результаті адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000022630/0 від 06.07.2005 р. залишено без змін та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000022630/1 від 30.09.2005 р., № 0000022630/2 від 02.11.2005 р., якими визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 927 000 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 463 500 грн., всього - на суму 1 854 000 грн.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, мотивуючи рішення тим, що відповідно до норм пункту 7.2.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. У зв'язку з тим, що згідно акта Ковельської ОДПІ від 10.09.2004 р. № 28 свідоцтво про реєстрацію ПП «Агрос»платником податку на додану вартість від 07.05.2002 р. № 024478223 анульовано, позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ПП «Агрос», яке на момент вказаної господарської операції було виключено із реєстру платників податку на додану вартість.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним скасування Львівським апеляційним господарським судом рішення суду першої інстанції та в обґрунтування своєї позиції зазначає наступне.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
На особу-продавця, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, у відповідності до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. покладається обов'язок нарахування покупцю податку на додану вартість, складання і видачі йому податкової накладної, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту покупця відповідного періоду.
Згідно акта Ковельської ОДПІ від 10.09.2004 р. № 28 свідоцтво про реєстрацію ПП «Агрос»платником податку на додану вартість від 07.05.2002 р. № 024478223 анульовано.
Однак, судом апеляційної інстанції було встановлено, що Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2006 р. у справі №5/43-77 за позовом ПП «Агрос»до Ковельської ОДПІ було скасовано акт № 28 від 10.09.2004 р. про анулювання свідоцтва ПП «Агрос»про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29 грудня 1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням обставин, встановлених Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2006 р. у справі №5/43-77, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними та обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанцій про те, що на момент вчинення господарської операції ПП «Агрос»був платником податку на додану вартість, а тому мав право видати позивачеві податкові накладні, на підставі яких ПП «ОСОБА_1»було правомірно віднесено до податкового кредиту ПДВ у сумі 927 000 грн. Зазначене свідчить про відсутність порушення позивачем податкового законодавства та безпідставність нарахування штрафних санкцій.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 р. у справі № 02/13-2А залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Шипуліна Т.М.