"21" листопада 2012 р. м. Київ К-16014/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Коломийська ОДПІ)
на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2008
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2010
у справі № А-13/210 (629/09/9104)
за позовом відкритого акціонерного товариства "Коломийський ДОЗ" (далі -Товариство)
до Коломийської ОДПІ
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 04.10.2006:
№ 0018171820/1 та № 0018161820/1 за якими позивачеві визначено штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по комунальному податку, відповідно, в сумі 4021,90 грн. та в сумі 444,04 грн.;
№ 0018201520/1 та № 0018211520/1 про застосування до Товариства штрафу за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 456,10 грн. та 9870,53 грн., відповідно;
№ 0018181820/1 про визначення Товариству 5311,12 грн. штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з плати за землю.
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2010, позов задоволено частково; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 04.10.2006 № 0018171820/0 в частині застосування до позивача 752 грн. штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення від 04.10.2006 № 00018181820/1 в частині застосування до Товариства 2229,17 грн. штрафу та податкове повідомлення-рішення від 04.10.2006 № 0018211520/1 в частині визначення Товариству 1515,50 грн. штрафу; в решті позову відмовлено.
На вказані судові акти Коломийською ОДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить їх частково скасувати та повністю відмовити у позові Товариства, посилаючись на неправильне застосування судами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків, що містяться в оскаржуваних судових актах, наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права, дотримання ними норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає за необхідне частково скасувати прийняті у справі рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині з урахуванням такого.
Судами під час розгляду цієї справи встановлено, що в актах перевірок своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання від 14.07.2006 № 501, від 14.07.2006 № 502 та від 18.07.2006 № 196 було зафіксовано порушення позивачем граничних строків сплати названих видів податків, що стало підставою для застосування до Товариства штрафних санкцій за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
В силу прямого припису підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 названого Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як на підставу для часткового задоволення цього позову обидві попередні судові інстанції послалися на мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2006 у справі № Б-9/419 про банкрутство Товариства, якою було визначено строки погашення Товариством кредиторських вимог податкового органу.
Дійсно, згідно з преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Однак у розглядуваному випадку мирову угоду було затверджено 16.07.2003, тоді як податковими перевірками своєчасності сплати позивачем узгоджених зобов'язань з комунального податку, із земельного податку та з ПДВ, за наслідками яких позивачеві було визначено оспорювані штрафні санкції, був охоплений період з 2004 по 2006 роки.
Оскільки в оскаржуваних судових рішеннях не містяться посилання на граничні строки сплати спірних зобов'язань Товариства, то незрозумілим є висновок судів щодо включення цих зобов'язань до кредиторських вимог Коломийської ОДПІ до мирової угоди, затвердженої ухвалою від 16.07.2003.
Межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не дають права касаційному суду встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, тоді як наведені процесуальні правопорушення, які полягають у неповному з'ясуванні обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, позбавляють касаційний суд можливості перевірити правильність та законність оскаржуваних рішень. У зв'язку з цим останні підлягають частковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд у відповідній частині.
У той же час Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів, що визначена податковим органом сума завищення бюджетного відшкодування не є заниженням податкового зобов'язання, а тому на таку суму не нараховуються штрафні санкції в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
В іншій частині судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, тоді як касаційним судом не виявлено порушень чинного законодавства, на які не було посилань у поданій скарзі.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2010 у справі № А-13/210 (629/09/9104) скасувати в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.10.2006 № 0018171820/0 в частині застосування до відкритого акціонерного товариства "Коломийський ДОЗ" 752 грн. штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення від 04.10.2006 № 00018181820/1 в частині застосування до відкритого акціонерного товариства "Коломийський ДОЗ" 2229,17 грн. штрафу.
У цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. В решті постанову господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2010 у справі № А-13/210 (629/09/9104) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько