"02" листопада 2012 р. м. Київ К-36166/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючий,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області про перерахунок доплати до пенсії,
У березні 2008 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Посилаючись на відмову відповідача проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії у розмірі встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просив зобов'язати провести перерахунок вказаної доплати до пенсії, встановивши її на рівні однієї мінімальної заробітної плати в розмірі 440 грн. з 01 липня 2007 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2009 року, позов задоволено частково: зобов'язано провести перерахунок доплати до пенсії згідно статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно за період з 09 липня по 01 жовтня 2007 року та з розрахунку 460 грн. щомісячно за період з 01 жовтня по 31 грудня 2007 року.
У касаційній скарзі відповідач просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись, зокрема, на неправильне застосування судами статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та на те, що не враховані положення постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26 липня 1996 року №836.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області як непрацюючий пенсіонер.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 23 липня 1991 року №106 місто Біла Церква Київської області віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Частково задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що права позивача щодо розміру доплати до пенсії порушені та підлягають поновленню з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на одну мінімальну заробітну плату.
Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
Таким чином з 09 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії виступав розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідач повинен провести нарахування та виплату доплати до пенсії позивачу, виходячи з її розмірів, встановлених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26 липня 1996 року № 836 та пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що з дня прийняття рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, розмір доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, встановленої частиною другою статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не відповідав розміру мінімальної заробітної плати на 2007 рік, встановленого статтею 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Отже, з 09 липня по 31 грудня 2007 року суб'єкт владних повноважень порушив право позивача на отримання підвищення до пенсії у розмірі, що визначається відповідно до встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г.Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/