"31" жовтня 2012 р. м. Київ К-26152/10-С
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року
у справі № 2а-44964/09/2070
за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»
до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»(далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (далі -відповідач) про визнання незаконними дій ДПІ у Балаклійському районі Харківської області щодо обліку коштів, перерахованих позивачем до бюджету в рахунок сплати узгоджених податкових зобов'язань згідно договору про розстрочення податкових зобов'язань № 21 від 21 серпня 2009 року/19 серпня 2009 року та авансового платежу по зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за 4 квартал 2009 року, як погашення податкового боргу; здійснення розподілу сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення податкового боргу, і суму, що спрямовується на погашення пені; зобов'язання ДПІ у Балаклійському районі Харківської області внести зміни у дані карток особових рахунків платника податків -філії ГПУ «Шебелинкагазвидобування», враховуючи, що відповідно до договору про розстрочення податкових зобов'язань № 21 від 21 серпня 2009 року/19 серпня 2009 року позивачем сплачено 11090596,00 грн. збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за 2 квартал 2009 року та авансовий платіж зі збору геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за 4 квартал 2009 року в сумі 4500000,00 грн. (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 20 січня 2010 року за вих. № 2-662).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Балаклійському районі Харківської області щодо обліку коштів, перерахованих позивачем до бюджету для сплати узгоджених податкових зобов'язань згідно договору «Про розстрочення» № 21 від 21 серпня 2009 року/19 серпня 2009 року та авансового платежу по ГРР за 4 квартал 2009 року, як погашення податкового боргу; здійснення розподілу сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення податкового боргу, і суму, що спрямовується на погашення пені. Скасовано повідомлення № 120010013444613 від 04 грудня 2009 року та № 120010013459617 від 12 січня 2010 року ДПІ у Балаклійському районі Харківської області про здійснення розподілу сплачених податкових зобов'язань. Зобов'язано ДПІ у Балаклійському районі Харківської області внести зміни у дані карток особових рахунків платника податку -філії ГПУ «Шебелинкагазвидобування», враховуючи, що відповідно до договору «Про розстрочення податкових зобов'язань»№ 21 від 21 серпня 2009 року/19 серпня 2009 року позивачем сплачено 11090596,00 грн. за збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за 2 квартал 2009 року та авансовий платіж: за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за 4 квартал 2009 року в сумі 4500000,00 грн.
В касаційній скарзі ДПІ у Балаклійському районі Харківської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Між ДПІ у Балаклійському районі Харківської області та ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»був укладений договір про розстрочення податкових зобов'язань № 21 від 21 серпня 2009 року/19 серпня 2009 року, відповідно до умов статті 1 якого у Балаклійському районі Харківської області на підставі рішення ДПА України від 19 серпня 2009 року № 69 надає ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»розстрочення сплати податкових зобов'язань на загальну суму 44362386,23 грн. під проценти терміном з 19 серпня 2009 року по 24 грудня 2009 року. Розстрочені суми податкових зобов'язань зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, по термінам сплати: 23 вересня 2009 року -11090598,23 грн., 23 жовтня 2009 року -11090596,00 грн., 23 листопада 2009 року -11090596,00 грн., 23 грудня 2009 року -11090596,00 грн. При цьому, пунктом 2.1 статті 2 договору був встановлений обов'язок ДПІ у Балаклійському районі Харківської області зробити відповідні записи в картках особових рахунків ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», що ведуться в органах державної податкової служби стосовно розстрочених сум та процентів за користування розстроченням.
На виконання умов вказаного договору ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»згідно платіжного дорученнями № 4640 від 30 листопада 2009 року на суму 11090596,00 грн. перераховувало до державного бюджету збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за 2 квартал 2009 року згідно договору про розстрочення податкових зобов'язань № 21 від 21 серпня 2009 року/19 серпня 2009 року.
В свою чергу, ДПІ у Балаклійському районі Харківської області прийняла податкове повідомлення № 120010013444613 від 04 грудня 2009 року, яким на підставі абзацу 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»здійснила розподіл сплаченої платником податку 30 листопада 2009 року суми згідно платіжного документа № 4640 від 30 листопада 2009 року на погашення: податкового боргу (крім пені) у розмірі 11067512,97 грн. та пені у розмірі 23083,03 грн.
Також, ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»згідно платіжного дорученнями № 43 від 11 січня 2010 року на суму 4500000,00 грн. перераховувало до державного бюджету збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за 4 квартал 2009 року.
В свою чергу, ДПІ у Балаклійському районі Харківської області прийняла податкове повідомлення № 120010013459617 від 12 січня 2010 року, яким на підставі абзацу 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»здійснила розподіл сплаченої платником податку 11 січня 2010 року суми згідно платіжного документа № 43 від 11 січня 2010 року на погашення: податкового боргу (крім пені) у розмірі 4470611,24 грн. та пені у розмірі 29388,76 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що платник податку не може самостійно визначати черговість погашення узгоджених податкових зобов'язань у разі, коли у нього наявний податковий борг за попередні звітні періоди.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не встановлює право чи обов'язок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти, у зв'язку з чим у податкового органу були відсутні підстави для розподілу зазначених сум в рахунок погашення податкового боргу та пені спірними повідомленнями.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
З огляду на те, що позивач фактично здійснював платежі згідно договору про розстрочення податкових зобов'язань № 21 від 21 серпня 2009 року/19 серпня 2009 року, а також в рахунок погашення узгоджених податкових зобов'язань зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за 4 квартал 2009 року, а не податковий борг, що обліковувався у позивача на момент внесення зазначених платежів, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для розподілу зазначених сум в рахунок погашення податкового боргу та пені спірними повідомленнями.
Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Балаклійському районі Харківської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна