"13" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/38551/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року
у справі №2а-4633/10/0270
за позовом Приватного підприємства «Агровіта-В»
до Державної податкової інспекції у м.Вінниці
про скасування податкового повідомлення - рішення, -
встановив:
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення -рішення №0002062300/0 від 09 липня 2010 року, яким ПП "Агровіта-В" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на прибуток підприємств.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року, адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення - рішення №0002062300/0 від 09 липня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Агровіта-В" 3,40 грн. судового збору.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанов судів першої та апеляційної інстанції, прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м.Вінниці проведено планову виїзну перевірку ПП "Агровіта-В" з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт від 25 червня 2010 року №227/2301/35110894.
Згідно висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем підпункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.4 пункту 5.4, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР у редакції Закону від 22 травня 1997 року №283/97-ВР (Закон №283), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього на суму 326593,00 грн., в тому числі: за 4-й квартал (відповідний звітний період рік) 2008 року в сумі 54250,00 грн., за 1-й квартал (відповідний звітний період І квартал) 2009 року в сумі 166206,00 грн., за 4-й квартал (відповідний звітний період рік) 2009 року в сумі 58458,00 грн., за І квартал (відповідний звітний період І квартал) 2010 року в сумі 47679,00 грн..
На підставі акту від 25 червня 2010 року №227/2301/35110894 ДПІ у м.Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення №0002062300/0 від 09 липня 2010 року, яким ПП "Агровіта-В" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на прибуток підприємств.
Не погодившись із цим рішенням, ПП "Агровіта-В" оскаржило його в адміністративному порядку.
Рішенням ДПІ у м.Вінниці від 13 вересня 2010 року №34119/25-09/59 скарга залишена без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року №0002062300/1.
Рішенням ДПА у Вінницькій області своїм рішенням №24319/10/25-009 від 28 жовтня 2010 року залишено без задоволення повторну скаргу ПП "Агровіта-В", залишено без змін податкове повідомлення - рішення №0002062300/0 від 09 липня 2010 року та рішення ДПІ у м.Вінниці №34119/25-09/59 від 13 вересня 2010 року.
Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР ) (далі - Закон) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Пунктом 5.1 ст.5 цього Закону встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону ( 334/94-ВР ) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст.5 Закону ( 334/94-ВР ) передбачено особливий порядок податкового обліку.
Зокрема, абзацом першим підпункту 5.4.4 п. 5.4 ст.5 Закону ( 334/94-ВР ) встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст.5 Закону встановлено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 п. 5.4 ст.5 Закону.
Отже, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст.5 Закону .
При цьому, відповідно до вказаного підпункту Закону ( 334/94-ВР ) платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV - фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999р. №27\42248 витрати на збут включають поряд з іншими витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).
З урахуванням наведених вище вимог закону та інших нормативних актів, того, що основними видами діяльності позивача є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; оптова торгівля хімічними продуктами; оптова торгівля фруктами та овочами; оптова торгівля паливом; перероблення молока та виробництво сиру, всі послуги з проведення маркетингових досліджень та інформаційні послуги, надані суб'єктами господарювання: ПП "Абісаль", ПП "Фіраст-Трейд", СПД ФО ОСОБА_1 щодо здійснення моніторингу ринку цін на зерно в регіонах України, представницькі послуги, переддоговірні переговори з майбутніми контрагентами позивача, проведення маркетингових досліджень ринку зерна перебувають в безпосередньому зв'язку з основним видом господарської діяльності ПП "Агровіта-В", зазначені вище договори не визнані судом недійсними, позивач отримав дохід від укладення вказаних договорів, суд апеляційної інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено вартість понесених витрат до валових витрат, оскільки наявний прямий зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податків.
Обґрунтованими є також висновки судів попередніх інстанцій щодо допущеної відповідачем арифметичної помилки щодо суми 150000,00 грн., яка визначена ДПІ у м.Вінниці як сума витрат, відображена в обліку підприємства без будь-яких підтверджуючих документів, і безпідставність зі сторони відповідача зменшення суми валових витрат позивача на 150000,00 грн.
Правомірними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що, допущені судом першої інстанції помилки не вплинули у загальному на правильність ухваленого рішення, а тому суд касаційної інстанції вважає, що судами виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Висновки суду першої інстанції частково, суду апеляційної інстанції повністю, про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці -залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов