"08" листопада 2012 р. м. Київ К-12346/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010
у справі № 2а-5379/09/1270
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бета-Агро-Інвест"
до Ясинуватської об'єднаної державної інспекції
третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій
області
про визнання недійсним податкових повідомлень -рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю „Бета-Агро-Інвест" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної інспекції про визнання частково недійсними податкові повідомлення - рішення №0000162320/0 від 24.03.2009, №0000152320/0 від 24.03.2009 та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2009 позовні вимоги задоволено, визнано частково недійсними податкові повідомлення - рішення Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції: №0000162320/0 від 24.03.2009, №0000152320/0 від 24.03.2009 та зобов'язано Ясинуватську об'єднану державну податкову інспекцію надати до державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету за грудень 2008 року в сумі 223735 грн.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2009 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення по податку на додану вартість, що декларувалось в період липень 2007 року, серпень 2007 року, січень 2008 року, квітень 2008 року, червень 2008 року, жовтень 2008 року, листопад 2008 року та складено акт № 167/23-2/30844997 від 20.03.2009.
За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення: № 0000152320/0 від 24.03.2009, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за грудень 2008 року на 237348 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0000162320/0 від 24.03.2009, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за грудень 2008 року у розмірі 237348 грн.
Перевіркою встановлено порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2., пп. 7.7.3, пп. 7.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 237348 грн. та заниження заявленої у попередніх періодах суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року у сумі 237348 грн.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язати звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно з пп. 5.12.2. п. 5.12. Наказу ДПА України „Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997 №166, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів.
Судами попередніх інстанцій підтверджене належне бюджетне відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю „Бета-Агро-інвест" податку на додану вартість у сумі 223735 грн. по декларації за грудень 2008 року.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог, щодо скасуваня податкових повідомлень -рішень: №0000162320/0 від 24.03.2009, №0000152320/0 від 24.03.2009
Однак судами попередніх інстанцій, при вирішенні позовних вимог щодо зобов'язання Ясинуватську об'єднану державну податкову інспекцію надати до державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету за грудень 2008 року в сумі 223735 грн., не врахували наступного.
У зв'язку з тим, що підтверджена сума бюджетного відшкодування залишилася невідшкодованою, позивач звернувся з позовом про зобов'язання відповідача надати відповідний висновок про відшкодування бюджетної заборгованості, як це передбачено пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".
Розглядаючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, а зміст позовних вимог в частині зобов'язання Ясинуватську об'єднану державну податкову інспекцію надати до державного казначейства висновок із зазначенням суми податку свідчить про обрання позивачем належного способу захисту порушеного права.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з таким висновком судів та вбачає наявність підстав для закриття провадження в цій частині, зважаючи на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 17 КАС України предметом оскарження до адміністративного суду можуть бути рішення (нормативно-правові акти або правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.
З урахуванням змісту наведених правових положень та приписів пп. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", які визначають порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, суди попередніх інстанцій не врахували, що заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права на отримання платником податку бюджетного відшкодування і не підлягають розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Відповідно до пп. 7.7.4 - 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що у разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування.
Визначений законом порядок взаємодії органів державної податкової служби та державного казначейства при розгляді заяви платника податку про бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку стосується компетенції цих органів, порядок реалізації якої не може визначатися інакше як цими органами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 у справі № 2а-5379/09/1270 слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляції інстанції скасувати в частині зобов'язання Ясинуватську об'єднану державну податкову інспекцію надати до державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету за грудень 2008 року в сумі 223735 грн. із закриттям провадження у справі, а в решті залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 у справі № 2а-5379/09/1270 скасувати в частині зобов'язання Ясинуватську об'єднану державну податкову інспекцію надати до державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету за грудень 2008 року в сумі 223735 грн. із закриттям провадження у справі.
В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 у справі № 2а-5379/09/1270 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко