08 листопада 2012 року м. Київ К/9991/2705/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Переяслав-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року у справі № 2-а-1598/10 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, в якому просила зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 08.06.2010 р. по 08.12.2010 р. в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2010 року позовні вимоги задоволені зобов'язано відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 9 червня 2010 року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року постанова суду першої інстанції скасована. Позовні вимоги задоволені в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 9 червня 2010 року по 8 грудня 2010 року з урахуванням фактично виплачених коштів.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції управління Пенсійного фонду України в м. Переяслав-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, а відтак і право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була чинною протягом 2010 року, жодні нормативно-правові акти обмежуючі права осіб щодо нарахування соціальної допомоги, як дитині війни прийняті не були.
Право громадян на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути обмежене відсутністю певних коштів чи фінансування.
Разом з тим, апеляційний суд вірно зазначив про відсутність підстав задоволення позовних вимог в частині щодо зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.12.2010 р., оскільки позивач кінцевою датою обмежив свої позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 9 червня 2010 року по 8 грудня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених коштів.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Переяслав-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області -відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: