20 листопада 2012 року м. Київ Справа № 2а-1870/9279/11 К/9991/51370/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Суддя-доповідач:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Муравйов О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми Сумської області Державної податкової служби
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 р.
у справі № 2а-1870/9279/11
за позовом Приватного виробничо -комерційного підприємства «Компаньон»
до Державної податкової інспекції в м. Суми
про визнання протиправним та скасування подактвого повідомлення-рішення,
Приватне виробниче -комерційне підприємство «Компаньон»(далі -позивач, ВКП «Компаньон») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі -відповідач, ДПІ в м. Суми) про визнання протиправним та скасування подактвого повідомлення-рішення.
Постановою Сумського окружного адміністртивного суду від 14.03.2012 р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 р. постанову Сумського окружного адміністртивного суду від 14.03.2012 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0001372312/0/75173 від 20.09.11 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 124 041,0 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,0 грн.
У касаційній скарзі ДПІ в м. Суми, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 р. та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністртивного суду від 14.03.2012 р.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ в м. Суми провела позапланову документальну виїзну перевірку ПВКП «Компаньйон»з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 р. по 31.052011 р., за результатами якої складено акт № 6411/2312/31499398/77 від 31.08.2011 р.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187,п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за травень 2011 року на суму 124 041,00 грн.
На підставі акта перевірки ДПІ в м. Суми прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001372312/0/75173 від 20.09.2011 р., яким визначила позивачу зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 124 041,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.
Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим такий висновок податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між ПВКП «Компаньйон»та ТОВ «Лобос-Трейд»був укладений договір купівлі-продажу № 29 від 14.02.2011 р., згідно якого ТОВ «Лобос-Трейд»зобов'язується поставити і передати у власність ПВКП «Компаньйон»нафтопродукти, кількість яких обумовлюється усно, ціна - згідно виставленим рахункам, кількість - згідно виписаними накладними, якість товару повинна відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, а ПВКП «компаньйон»зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його (п.1 Договору).
ТОВ «Лобос-Трейд»постачає товар на умовах EXW (франко-склад постачальника), а датою поставки товару є дата передачі товару перевізнику, зазначена у видатковій накладній, а право власності на товар та ризик переходять від ТОВ «Лобос-Трейд»до ПВКП «Компаньйон»в моменту передачі товару перевізнику (п. 2 Договору).
На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Лобос-Трейд»було виписано в адресу ПВКП «Компаньйон»рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні.
Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що порушення податкового законодавства позивачем податковий орган пов'язує виключно з недотриманням порядку звітування перед органами ДПС підприємств по ланцюгу до виробника, тоді як до самого позивача та до його документів жодних зауважень не було.
Відповідно до положень статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.
При цьому проведення зустрічних перевірок та підтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість контрагентами платника податку не є умовою для формування податкового кредиту.
Крім того, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми Сумської області Державної податкової служби відхилити.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 р. залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов