"13" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/27313/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011р.
у справі №2а-4676/10/1270
за позовом Малого приватного підприємства «Поліпласт» (надалі -МПП «Поліпласт»)
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (надалі -Ленінська МДПІ у м.Луганську)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
встановив:
Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську від 02.06.2010р. №0000832310/0.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську від 02.06.2010р. №0000832310/0.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін постанови Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011р.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено невиїзну документальну перевірку малого ПП «Поліпласт»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту від ТОВ «Компанія «Рейтінг»за листопад 2009р., про що складено акт від 28.04.2009р. №318/23-31443942
Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення вимог п.п. 7.4.1, п. 7.4 п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість.
А саме, в ході перевірки податковий орган поставив під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія «Рейтінг». Підставою для таких висновків вказано, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на 27.04.2010р. встановлені розбіжності по податковому кредиту МПП «Поліпласт»та ТОВ «Компанія «Рейтінг»у жовтні та листопаді 2009р. Крім того, вказано на відсутність у зазначеного контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання (декларація на прибуток), власних, орендованих складських приміщень, які ТОВ «Компанія «Рейтінг»могло би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Також, наголошено, що місцезнаходження ТОВ «Компанія «Рейтінг»та його посадових осіб не виявилось можливим встановити.
За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.06.2010р. №0000832310/0, яким позивачеві визначено зобов'язання по податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Так, згідно податкових та видаткових накладних від 01.10.2009р. №011016 та №011042, від 15.10.2009р. №015102 сума податку на додану вартість, віднесена МПП «Поліпласт»до складу податкового кредиту у листопаді 2009р., дорівнює 62831,71грн. Згідно податкових та видаткових накладних від 02.11.2009р. №021111, №021112, від 03.11.2009р. №031110, №031111, від 04.11.2009р. №04117, від 06.11.2009р. №06118, від 09.11.2009р. №091111, від 11.11.2009р. №11115, від 16.11.2009р. №161111, від 24.11.2009р. №24119, від 25.11.2009р. №25115, від 27.11.2009р. №27116, від 30.11.2009р. №301112 сума податку на додану вартість, віднесена МПП «Поліпласт»до складу податкового кредиту у листопаді 2009р., дорівнює 476492,00грн.
При цьому, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову визнав обґрунтованими твердження відповідача щодо відсутності підстав враховувати зазначені первинні бухгалтерські документи, оскільки директором ТОВ «Компанія «Рейтінг»ОСОБА_1 заперчено підписання договору поставки від 28.09.2009р. №523 між ТОВ «Компанія «Рейтінг»та МПП «Поліпласт». Останній вказував, що він не укладав і не підписував зазначених документів, у зв'язку з чим по даному договору ніяких поставок на адресу МПП «Поліпласт»не здійснював. Крім того, суд врахував висновок експерта науково-дослідного експертно - криміналістичного центру управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 17.06.2010р. №261/2, згідно якого, підписи, розташовані в графах «Постачальник»в договорі поставки №523 від 28.09.2009р., укладеному між ТОВ «Компанія «Рейтінг»та МПП «Поліпласт», виконані за допомогою багатокольорового печатного пристрою зі струминним способом відтворення зображення (кольоровий струминний принтер). Підписи в податкових та видаткових накладних ТОВ «Компанія «Рейтінг»на адресу МПП «Поліпласт» в графі «ОСОБА_1 (підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну)»та в графі «Відвантажив(ла) ОСОБА_1.»виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
Натомість, оригінали податкових накладних, які МПП «Поліпласт»отримало від ТОВ «Компанія «Рейтінг»і оригінали товарно-транспортних накладних на підтвердження здійснення господарських операцій між МПП «Поліпласт»і ТОВ «Компанія «Рейтінг»спростовують висновок податкового органу щодо нікчемності господарської діяльності між зазначеними суб'єктами господарювання.
Крім того, у письмових поясненнях ОСОБА_1 про здійснення господарських операцій з МПП «Поліпласт», що покладені в основу рішення суду першої інстанції зазначається, що ОСОБА_1 не заперечував обізнаності стосовно МПП «Поліпласт»він лише вказував, що не пам'ятає які саме господарські взаємовідносини з цим підприємством були у ТОВ «Компанія «Рейтінг». В той же час, посилаючись на висновок експерта, суд не з'ясував походження документів переданих на дослідження, і чи саме ці документи належали позивачеві і чи на підставі цих позивач здійснював податковий облік.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно за приписами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Натомість, в матеріалах справи містяться податкові накладні, отримані позивачем, які свідчать про придбання товару за договором поставки від 28.09.2009р. №523, які підвереджують право позивача на формування податкового кредиту у відповідності до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
За таких обставин, з урахуванням вимог ч.2 ст.71 КАС України, якою саме на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах у разі, якщо відповідач заперечує проти позову, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Отже, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську -залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов