Іменем України
15.11.12Справа №2а-2196/12/2770
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,
при секретарі Маненковій А.І.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № 4829 від 05.11.2009 року); представника відповідача Волошиної О.А. (довіреність № 20/3/10-039 від 13.03.2012 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0011760172 від 08.05.2012 року,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0011760172 від 08.05.2012 року. Вказує, що в період з 26.03.2012 року по 30.03.2012 року співробітниками ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань взаємовідносин позивача з ПП «Лія-Трейд»за період з 01.05.2009 року по 31.12.2009 року. За результатами перевірки було складено акт № 997/7/17-227/НОМЕР_2 від 06.04.2012 року. На підставі акту перевірки керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011760172 від 08.05.2012 року. Вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства.
Просить скасувати податкового повідомлення-рішення № 0011760172 від 08.05.2012 року.
Ухвалою від 21 вересня 2012 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 21 вересня 2012 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити. Вказує, що в період з 26.03.2012 року по 30.03.2012 року співробітниками ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань взаємовідносин позивача з ПП «Лія-Трейд»за період з 01.05.2009 року по 31.12.2009 року. За результатами перевірки було складено акт № 997/7/17-227/НОМЕР_2 від 06.04.2012 року. На підставі акту перевірки керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011760172 від 08.05.2012 року. Вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства.
Представник відповідача з адміністративним позовом не погодився повністю, просить у задоволенні відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що позивачем відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не було підтверджено право на податковий кредит. До перевірки не було надано видаткові накладні, договори купівлі-продажу товарів, укладених з ПП «Лія-Трейд», з яких можна було б встановити предмет договору, кількість та асортимент товару, про поставку якого домовилися сторони, строки виконання договору, умови доставки тощо.Також позивачем не було надано товарно-транспортних накладних. Також вказує, що позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 проведена на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПА у м. Севастополі від 14.02.2012 року.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судом встановлено наступне. В період з 26.03.2012 року по 30.03.2012 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя ДПС на виконання постанови слідчого з особливо важливих справ відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у місті Севастополі (а.с.94) було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з вимог дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з питання взаємовідношень з Приватним підприємством «Лія-Трейд» за період з 01.05.2009 року по 31.12.2010 року.
Копію наказу від 21 березня 2012 року № 133 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, повідомлення від 21 березня 2012 № 369/17-2 вручено до початку проведення перевірки 22 березня 2012 року ФОП ОСОБА_3 (а.с.95, 97).
З матеріалів справи вбачається, що при складанні акту перевірки № 997/7/17-227/НОМЕР_2 від 06.04.2012 року в якості одного з джерел доказової бази, що передбачено п.1.5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 року №355 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків», використовувались матеріали кримінальної справи №415009, порушеної слідчим з особливо важливих справах відділу податкової міліції ДПА у м. Севастополі 03.09.2011 року за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України відносно директора ПП «Лія-Трейд»ОСОБА_4 та громадянки ОСОБА_5 Зазначеним наказом, зокрема, передбачено, що Підрозділи податкової міліції встановлюють та перевіряють факти фіктивності таких суб'єктів, сумнівності проведених фінансово-господарських операцій, укладання нікчемних та оспорюваних правочинів, здійснення посадовими особами платників податків дій, спрямованих на порушення публічного порядку, зловживання правом, порушення моральних засад суспільства, приховування фактично здійснених операцій і про результати проведених заходів не пізніше 5 календарних днів від дня отримання запиту письмово повідомляють підрозділи, що здійснюють (очолюють) перевірки та надають відповідні документи, які підтверджують встановлені факти. Підрозділи, що здійснюють (очолюють) перевірки, аналізують отриману від підрозділів податкової міліції інформацію (разом із доданими матеріалами), за результатами розгляду враховують отриману інформацію в матеріалах перевірок та у разі потреби передають їх до юридичних підрозділів для вирішення питання щодо подання до суду позовів про визнання недійсними угод (договорів), установчих та реєстраційних документів, а також іншої категорії позовів.
За результатами перевірки було складено акт № 997/7/17-227/НОМЕР_2 від 06.04.2012 року (а.с.9-12), в якому зафіксовано порушення з боку позивача вимог п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося у заниженні податку на додану вартість, який підлягав сплаті у бюджет у 2009 році у загальній сумі 3 584,00 грн.
12.04.2012 року ФОП ОСОБА_3 на адресу ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було направлено заперечення на акт невиїзної позапланової перевірки № 997/7/17-227/НОМЕР_2 від 06.04.2012 року (а.с.13-15).
23.04.2012 року за вих. № 27/10/17-2 ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя повідомила ФОП ОСОБА_3 про розгляд заперечень останньої на акт перевірки (а.с.16-17).
На підставі акту перевірки № 997/7/17-227/НОМЕР_2 від 06.04.2012 року керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополі ДПС 08 травня 2012 року було прийнято податкове повідомлення -рішення № 0011760172 про збільшення ФОП ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 580,00 грн., з яких 3 584,00 грн. -основний платіж, 896,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
17.05.2012 року ФОП ОСОБА_3 на адресу Державної податкової служби у м. Севастополі було направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополі ДПС від 08.05.2012 року № 0011760172 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 580,00 грн. (а.с.23-25).
11.07.2012 року за вих. № 1527/10/10-225 Державною податковою службою у м. Севастополі на адресу ФОП ОСОБА_3 було направлено рішення про результати розгляду первинної скарги, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополі ДПС від 08.05.2012 року № 0011760172 залишено без змін, а скаргу -без задоволення (а.с.26-27).
23.07.2012 року ФОП ОСОБА_3 на адресу Державної податкової служби України було направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополі ДПС від 08.05.2012 року № 0011760172 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 580,00 грн. (а.с.29-31).
16.08.2012 року за вих. № 457/0/141-12/12/10-2315 Державною податковою службою України на адресу ФОП ОСОБА_3 було направлено рішення про результати розгляду повторної скарги, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополі ДПС від 08.05.2012 року № 0011760172 та рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС від 11.07.2012 року № 1527/10/10-225, прийняте за розглядом первинної скарги -залишено без змін, а скаргу -без задоволення (а.с.32-34).
Судом встановлено, що в період, що перевірявся, ФОП ОСОБА_3 мала господарські відношення з ПП «Лія-Трейд». Проте, під час судового розгляду справи ФОП ОСОБА_3 не було надано договорів поставки, укладених з приватним підприємством «Лія-Трейд», документів, по яких відбувався рух товару від продавця до покупця (товарно-транспортні накладні).
З інформації у податкових та видаткових накладних вбачається, що ФОП ОСОБА_3 отримувала від приватного підприємства «Лія-Трейд»пісок, а саме: видаткова накладна № РН-000083 від 29.12.2009 року (а.с.83), податкова накладна № 35 від 29.12.2009 року (а.с.84), видаткова накладна № РН-000057 від 30.11.2009 року (а.с.87), податкова накладна № 52 від 30.11.2009 року (а.с.88).
Також судом встановлено, що на адресу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя ДПС надійшов акт перевірки приватного підприємства «Лія-Трейд»від 29.05.2012 року № 53/22-030/36522232 від Державної податкової інспекції в Балаклавському районі місті Севастополя ДПС (а.с.107-119). Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на дату складання акту відносно приватного підприємства «Лія-Трейд»було внесено запис про відсутність за місцезнаходженням (а.с.109). Чисельність працівників приватного підприємства «Лія-Трейд»становить 1 особа -директор підприємства. Актом перевірки ПП «Лія-Трейд»податковим органом встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання визначеного основного виду діяльності, та вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.
У ході оперативно-розшукових заходів відносно приватного підприємства «Лія-Трейд»управлінням податкової міліції Державної податкової адміністрації у місті Севастополі були отримані пояснення керівника підприємства ОСОБА_4, відповідно до яких керівник приватного підприємства «Лія-Трейд»з контрагентами не працював, печатки підприємства не мав, податкову звітність не складав, ставив лише підписи на деяких документах. (а.с.98-102).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. ч ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-XII (далі -Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Відповідно до п. 8 ст. 111 Закону № 509 позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду..
Відповідно до ст. 112 Закону № 509 Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків. У разі заподіяння шкоди внаслідок порушення працівниками органів державної податкової служби прав платників податків, встановлених цим та іншими законами України, а також вимог щодо проведення перевірок платник податків може звернутися до суду із заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При цьому суб'єкти малого підприємництва звільняються від сплати державного мита. Відшкодування шкоди здійснюється відповідно до закону. Працівники органів державної податкової служби несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю, в межах, встановлених законом.
На підставі вищевикладених нормативно-правових акті судом робиться висновок, що відповідач при проведенні перевірки діяв на підставі, у межах повноважень так у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення, та з дотриманням принципу рівності перед законом.
Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі -Закон № 334) що діяв на момент виникнення відносин та підлягає застосуванню при розгляді справи) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168) (що діяв на момент виникнення відносин та підлягає застосуванню при розгляді справи) об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168 визначено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ч. 7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першого з події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарі (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168).
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі -Закон № 996) передбачено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі -Положення № 88) первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно з п.2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення № 88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. .
Згідно з п.18 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року (що діяв на момент виникнення спору) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою..
Зокрема суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому необхідною умовою є також дослідження реальності господарської операції, за результатами якої платником формуються дані податкового обліку, зокрема, фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності тощо.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.
До того ж надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, з підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
Отже, думка представника позивача щодо можливості виключення податковим органом відповідних сум зі складу податкового кредиту лише за умови наявності податкової накладної не відповідає вимогам чинного законодавства та суперечить сутності самого поняття податкового кредиту, який має бути пов'язаний з фактом надмірної сплати сум ПДВ до бюджету.
Крім того, згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дата складання податкової накладної повинна співпадати або з датою зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або з датою відвантаження товарів.
Суд також критично ставиться до інформації у податковій накладній № 52 від 30.11.2009 року на суму 11 500,06 грн. (а.с.88), а саме: за цією операцією рахунок-фактуру № СФ-0000057 від 25.11.2009 року (а.с.80) виписано на суму 81 000,00 грн., проте у вказаній податковій декларації зазначена сума 11 500,06 грн. У податковій накладній № 35 від 29.12.2009 року на суму 10 000,00 грн. (а.с.84), а саме: за цією операцією рахунок-фактуру № СФ-0000057 від 25.11.2009 року виписано на суму 81 000,00 грн., проте у вказаній податковій декларації зазначена сума 10 000,00 грн. У вказаних податкових деклараціях зазначено рахунок-фактуру № СФ-0000057 від 25.11.2009 року.
Таким чином, вбачається суперечливість відомостей первинних документів один одному, що ставить під сумніву реальність здійснення господарської операції за відповідними правочинами.
Стосовно посилань представника позивача на неправомірність прийняття ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя оскарженого податкового повідомлення-рішення із посиланням на п. 58.4 cт.58 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 54.3.2, 54.3.4 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі -Кодекс № 2755) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.
Згідно з п. 58.4 ст. 58 Кодексу № 2755 у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.
Пунктом 86.9 ст. 86 Кодексу № 2755 у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Відповідно до ст. 212 Кримінального кодексу України умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.
Суд зазначає, що позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 проведена на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПА у м. Севастополі від 14.02.2012 року, проте зазначена постанова винесена в рамках та на підставі матеріалів кримінальної справи, порушеної не відносно посадових осіб позивача та не за фактом ухилення від сплати податків, що кваліфікується за ст.212 Кримінального кодексу України, а тому ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя цілком правомірно та обґрунтовано винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань та штрафних санкцій з ПДВ.
Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд зазначає, що позивачем не надано суду товарно -транспортних накладних щодо відвантаження товару (піску), не доведено реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ПП «Лія-Трейд», не надано суду доказів подальшої реалізації товару.
Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано належним чином підстави прийняття рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, його правомірність.
За таких обставин суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Постанову складено у повному обсязі 20 листопад 2012 року.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005 року, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Майсак