"14" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/2273/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого -судді Ліпського Д.В.,
суддів: Ємельянової В.І.,
Ситникова О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Житомирської області про визнання рішень незаконними та зобов'язання вчинити дії,-
У лютому 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Житомирської області про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 30 січня 2008 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від16 грудня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року -без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що на підставі рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 18 серпня 2004 року видано виконавчий лист від 24 листопада 2004 року №2-314/04 про зобов'язання Чуднівської МАПІ вчинити відмітку у паспорті позивача на сторінках 7-9 про наявність у нього права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. 19 листопада 2007 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання рішення та у зв'язку з тим, що виконавчий документ не відповідав вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»постановою державного виконавця від 23 листопада 2007 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження.
27 січня 2008 року на адресу відповідача для примусового виконання повторно надійшов виконавчий лист №2-314/04 від 24 листопада 2004 року та у зв'язку з пропуском строку пред'явлення виконавчого листа постановою державного виконавця від 30 січня 2008 року у відкритті виконавчого провадження відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про те, що при постановленні оскаржуваної постанови державного виконавця вимоги Закону України «Про виконавче провадження»дотримані, тому дана постанова є законною.
Так відповідно до пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження»(у редакції закону на момент виникнення правовідносин) виконавчі листи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.
Статтею 22 зазначеного Закону встановлено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.
Згідно з частиною 2 статті 23 Закону стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.
Враховуючи те, що позивачем пред'явлено виконавчий лист для примусового виконання судового рішення з пропуском строку (з урахуванням його переривання) встановленого Законом України «Про виконавче провадження», судами зроблено обґрунтований висновок про законність постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження та безпідставність позовних вимог.
Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Житомирської області про визнання рішень незаконними та зобов'язання вчинити дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.В. Ліпський
Судді: В.І. Ємельянова
О.Ф. Ситников