Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
13 листопада 2012 р. № 2а- 10206/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,
при секретарі судового засідання - Іванюк А.Ю.,
за участю: представника позивача - Ротмістрова М.В.,
представників відповідача - Зубань Н.Ю., Лавренчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЗ-ОЛЕ"
до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення ,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НАЗ-ОЛЕ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2012 року №0002860153, яке винесене на підставі Акта (довідки) від 18.04.2012 р. № 470/15-312/35585930 Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області.
Свій позов позивач обґрунтував тим, що вважає безпідставними висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, а винесене на його підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним у зв'язку з тим, що відповідач дійшов хибного висновку про те, що ТОВ «НАЗ-ОЛЕ»не мало права включати до графи 24 декларації з ПДВ за лютий 2012 р. від'ємні значення попередніх податкових періодів, які виникли понад 1095 днів, а саме; за березень 2008 року по контрагенту ІПН 390126658 ПАТ «Укрсоцбанк»в розмірі 1396018,0 грн., та за квітень 2008 року по контрагенту ІПН 143156220397 ДП Завод ім.В.О. Малишева у розмірі 1631487,0 грн. всього -3027505,0 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду), через що порушено п. п. 15.3.1 п. 15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-111 (із змінами і доповненнями, що діяв до 01.01.2011 р.) та п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснили, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2012 року №0002860153 є цілком законним, складеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на письмові заперечення на адміністративний позов.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що головним державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ Основ'янської МДПІ Єрьоменко О.І. здійснено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «НАЗ-ОЛЕ»за лютий 2012 р. За результатами вказаної перевірки було складено акт від 18.04.2012 року №470/15-312/35585930 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.
Відповідно до висновків вказаного акту перевірки від 18.04.2012 року №470/15-312/35585930, податковим органом встановлені наступні порушення: дані камеральної перевірки свідчать про завищення (таблиця 3) залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду), передбачена п.п. 15.3.1 п. 15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(із змінами і доповненнями, діяв до 01.01.2011р.) та п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.08.2012 р. № 0002860153 про зменшення ТОВ "НАЗ-ОЛЕ" від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3027505,0 грн.
При судовому розгляді справи встановлено, що 18 березня 2012 р. ТОВ «НАЗ-ОЛЕ»задекларувало через Центр обробки електронної звітності Декларацію з ПДВ за лютий 2012 рік №9012447892, Додаток 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів»№9012447909, Додаток 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» №9012447907, Додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»№9012447919, Реєстр виданих та отриманих податкових накладних №9012446994.
У зазначеній податковій декларації ТОВ «НАЗ-ОЛЕ»задекларував в рядку 24 декларації залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 3027505,0 грн.
Згідно Додатку 2 щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду вбачається, що зазначений залишок був сформований за період: серпень 2009 року у сумі 1396018,0 грн., вересень 2009 року у сумі 1631487,0 грн.
Правомірність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, який брав участь у формуванні залишку від'ємного значення за період: серпень 2008 року у сумі 1396018,0 грн., вересень 2009 року у сумі 1631487,0 грн. підтверджується витребуваними судом копіями первинних документів, а саме: договору, податкових накладних, актами здачі-прийняття, платіжних доручень, тощо.
Посилання відповідача на те, що був пропущений строк встановлений п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України є невірним, враховуючи наступне.
Згідно з п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Право на отримання бюджетного відшкодування та випадки коли подається заява про отримання такого відшкодування до 01 січня 2011 року були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість», а з 01 січня 2011 року ці правовідносини врегульовані Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Закон України «Про податок на додану вартість» втратили чинність.
Згідно п. 102. 5. ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 днів, що настають за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Зазначена норма закону передбачає, наявність обов'язкових (певних) умов у платника податку коли він має право звернутися з відповідною заявою та відповідно починає спливати зазначений строк а саме: 1) має виникнути право на отримання бюджетного відшкодування або здійснення переплати; 2) податковим законом повинен бути передбачений випадок коли така заява подається.
Відповідно до п. 200.1. п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст.200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Аналогічне положення містилось у п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Таким чином, зазначене положення Податкового кодексу України передбачає, що у разі виникнення такого від'ємного значення право на бюджетне відшкодування та подання заяви не виникає, оскільки зазначена сума підлягає включенню до податкового кредиту наступного періоду.
Відповідно до п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання під нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Аналогічне положення містилось в п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до п. 200.7. ст. 200. Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Аналогічна норма була встановлена п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Таким чином, зазначені норми дають право платнику податку подати заяву лише у випадку виникнення права на бюджетне відшкодування або переплати, а не при наявності лише залишку від'ємного значення.
Судом встановлено, що ТОВ «НАЗ-ОЛЕ»такої заяви не подавав. На запитання суду в судовому засіданні представник податкового органу підтвердив вказаний факт.
Бюджетному відшкодування підлягає лише частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі фактично сплаченій платником податку іншим особам в зазначеному періоді. Отже, таким чином для виникнення права на бюджетне відшкодування, що утворилася у серпні 2009 року на суму 1396018,0 грн., та вересні 2009 року у сумі 1631487,0 грн. платником податку повинна була бути сплачено така сума на користь інших осіб у наступних податкових періодах.
Податковий кодекс України прямо визначає порядок використання наявного від'ємного значення, а саме залишок включається до складу податкового кредиту наступного періоду. При цьому розділ V «Податок на додану вартість»ПК України не містить обмежень у часі на використання від'ємного значення, а навпаки визначає спосіб його подальшого використання платником податку у подальшій господарській діяльності.
Відповідно до п. 200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Аналогічна норма була встановлена п.п. 7.7.4 п. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, зазначені норми дають право платнику податку подати заяву тільки у випадку виникнення права на бюджетне відшкодування або переплати, а не при наявності лише залишку від'ємного значення.
Тому, строк у 1095 днів не почав спливати, оскільки не настали підстави з якими закон пов'язує право платника податку подати відповідну заяву, оскільки зазначений строк застосовується коли платник відображає у рядку 23 декларації суму бюджетного відшкодування.
ТОВ «НАЗ-ОЛЕ»в Декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року не задекларував у рядку 23 наявність такого бюджетного відшкодування.
Крім того, Податковий кодексу України та Наказ ДПА України від 25.01.2011 р № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»не містить підстав для списання наявного податкового кредиту та залишку від'ємного значення.
З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, як чинного на час виникнення спірних правовідносин так і щодо чинного на момент прийняття рішення судом. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки від 18.04.2012 року №470/15-312/35585930 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 22 серпня 2012 року №0002860153 прийняте Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцєю м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки від 18.04.2012 року №470/15-312/35585930, підлягає скасуванню, як таке що прийнято з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Також суд звертає особливу увагу на те, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні вказано на порушення вимог п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України, що прямо порушує норми як Податкового кодексу України та к і Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735).
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЗ-ОЛЕ" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2012 року №0002860153 Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЗ-ОЛЕ" (код ЄДРПОУ 35585930) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2147.0 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень 00 копійок).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 19 листопада 2012 року.
Суддя Д.В.Бездітко