Справа № 1570/4000/2012
08 листопада 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Бушанському А.В.
За участю:
Представника позивача: Шляпіної Л.М.
Представників відповідача: Пасіченко І.В., Кочина І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зумер»до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Зумер»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ в Овідіопольському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022302 від 23.01.2012 року та зобов'язання відновити у реєстрах, які ведуться відповідачем, суми податкового кредиту, які зняті зазначеним податковим повідомленням-рішенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 12.01.2012 року по 13.01.2012 року ДПІ в Овідіопольському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Зумер»з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за період лютий-червень 2011 року щодо відображення взаємовідносин з платниками податків: ПП «Грузовозофф»за період лютий-червень 2011 року та ПП «Вайлід»за період березень-квітень 2011 року. За результатами перевірки було складено акт № 77/23-2/22509916 від 13.01.2012 року, у висновках якого зазначено про порушення позивачем: п. 1 ст. 203, п. 1 ст. 215, ст.ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за лютий-червень 2011 року про обсяги придбання та продажу є недійсними; п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 68 096,19 грн., у тому числі за: лютий 2011 року -на 23 277,38 грн., березень 2011 року -на 8 444,40 грн., квітень 2011 року -на 13 827,81 грн., травень 2011 року -на 19 725,00 грн., червень 2011 року -на 2 821,60 грн. Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022302 від 23.01.2012 року про збільшення ТОВ «Зумер»суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі: 68 096,19 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні санкції, але як зазначено у ньому воно було прийнято на підставі акту перевірки відповідача № 00077/2302/22509916 від 13.01.2012 року, який ТОВ «Зумер» вручений не був.
Позивач вважає необґрунтованими висновки, викладені у акті перевірки № 77/23-2/22509916 від 13.01.2012 року, а прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0000022302 від 23.01.2012 року - протиправним та таким, що підлягає скасуванню. При цьому позивачем зазначено, що правочини, укладені ТОВ «Зумер»з підприємствами-контрагентами ПП «Грузовозофф»та ПП «Вайлід»мали реальний характер та їх здійснення підтверджується відповідними первинними документами. На думку позивача, з його боку при формуванні ним податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами відсутні порушення вимог Податкового та Цивільного кодексів України.
Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві, підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (т. 1 а.с. 199-206; 236-239), наполягали, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначили, що при проведенні відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Зумер»з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за лютий-червень 2011 року щодо відображення взаємовідносин з платниками податків: ПП «Грузовозофф»за період лютий-червень 2011 року та ПП «Вайлід»за період березень-квітень 2011 року встановлено порушення позивачем вимог Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 68 096,19 грн. Податкове повідомлення-рішення № 0000022302 від 23.01.2012 року винесено на підставі акту документальної позапланової невиїзну перевірки ТОВ «Зумер»від 13.01.2012 року, розбіжність у цифровому позначенні якого в самому акті та в податковому повідомлені-рішенні пов'язана з помилкою комп'ютера.
Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:
ТОВ «Зумер»було зареєстровано 19.05.2005 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 22509916 (т. 1 а.с. 223-227). Місцезнаходження підприємства: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, 11 ст. Люстдорфської дороги, 1. Підприємство знаходиться на обліку платників податків в ДПІ в Овідіопольському районі.
Видами діяльності ТОВ «Зумер»за КВЕД є: зв'язок; технічне обслуговування та ремонт автомобілів за замовленням населення; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом; кафе; діяльність автомобільного вантажного транспорту; пасажирські транспортні перевезення.
В період з 12.01.2012 року по 13.01.2012 року на підставі наказу ДПІ в Овідіопольському районі № 67 від 12.01.2012 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Овідіопольському районі Пасіченко І.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Зумер»з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за лютий-червень 2011 року щодо відображення господарських взаємовідносин з платниками податків: ПП «Грузовозофф»за період лютий-червень 2011 року та ПП «Вайлід»за період березень-квітень 2011 року.
За результатами перевірки було складено акт № 77/23-2/22509915 від 13.01.2012 року, у висновках якого зазначено про порушення позивачем: п.1 ст. 203, п.1 ст. 215, ст.ст. 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 68 096,19 грн., у тому числі за: лютий 2011 року - у сумі 23 277,38 грн., березень 2011 року -у сумі 8 444,40 грн., квітень 2011 року -у сумі 13 827,81 грн., травень 2011 року -у сумі 19 725,00 грн., червень 2011 року - у сумі 2 821,60 грн. В акті також зазначено, що дані позивача, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за лютий-червень 2011 року про обсяги придбання товарів та послуг є недійсними (т.1 а.с. 9-14).
При проведенні перевірки відповідачем враховано податкову інформацію, що містилась в актах № 6/23-2 від 15.09.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Грузовозофф»з питань дотримання вимог податкового законодавства за червень 2011 року»та № 1071/23-2/36955768 від 01.06.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Вайлід»з питань дотримання вимог податкового законодавства за березень, квітень 2011 року». Згідно зазначених актів, податковим органом не встановлено фактів передачі товарів (послуг) від ПП «Грузовозофф»та ПП «Вайлід»до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що підтверджують транспортування товару, а також інших первинних документів. Крім того в цих актах зазначено про відсутність у зазначених підприємств необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
На підставі висновків акту перевірки від 13.01.2012 року ДПІ в Овідіопольському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022302 від 23.01.2012 року про збільшення ТОВ «Зумер»суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі: 68 096,19 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні санкції (т. 1 а.с. 7).
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.
Заслухавши представника позивача та представника відповідача, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Зумер»не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.
Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).
Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.
Відповідно до п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
Таким чином, для правильного вирішення спору підлягає встановленню факт реальності поставки позивачу товару (послуг) із з'ясуванням обставин щодо наявності у постачальника товару фізичних та технічних можливостей здійснювати поставку товару (послуг), порядку його передачі та отримання, умов транспортування.
В акті перевірки № 77/23-2/22509915 від 13.01.2012 року ДПІ в Овідіопольському районі зазначено, що ТОВ «Зумер»згідно декларацій з податку на додану вартість за лютий-червень 2011 року до складу податкового кредиту неправомірно віднесено суми ПДВ у загальному розмірі 68 096,19 грн. по господарським операціям з ПП «Грузовозофф»та ПП «Вайлід», у тому числі за: лютий 2011 року -23 277,38 грн., березень 2011 року -8 444,40 грн., квітень 2011 року -13 827,81 грн., травень 2011 року -19 725,00 грн., червень 2011 року -2 821,60 грн. (т. 2 а.с. 24-39, 79-88).
Судом встановлено, що 01.03.2011 року між ТОВ «Зумер»(покупець) та ПП «Вайлід»(продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 010311 (т. 1 а.с. 99-100), згідно якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця матеріали та поставити їх, а покупець прийняти та оплатити такі матеріали.
Відповідно до п. 3.2 цього договору пунктом відвантаження продукції є: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, 11 ст. Люстдорфської дороги, 1, тобто місце юридичного та фактичного знаходження ТОВ «Зумер».
На обґрунтування виконання умов зазначеного договору ПП «Вайлід», позивачем надано до суду документи щодо поставки йому постачальником у березні та квітні 2011 року будівельних матеріалів, зокрема: бітумів, вапна, піску, бетонних сумішей, плит бетонних, люків, кабелю та іншіх, та сплати позивачем на адресу ПП «Вайлід»коштів за поставлений товар: податкові накладні: № 10037 від 10.03.2011 року на суму 27 112,52 грн., у тому числі ПДВ 4 518,75 грн.; № 28036 від 28.03.2011 року на суму 3 753,91 грн., у тому числі ПДВ 625,65 грн.; № 11043 від 11.04.2011 року на суму 9 041, 78 грн., у тому числі ПДВ 1 506,96 грн.; № 13042 від 13.04.2011 року на суму 28 911,18 грн., у тому числі ПДВ 4 818,53 грн., № 19041 від 19.04.2012 року на суму 11 135,09 грн., у тому числі ПДВ 1 855,85 грн.; № 29041 від 29.04.2011 року на суму 6 552,00 грн., у тому числі ПДВ 1 092,00 грн. (т. 1 а.с. 48, 50, 52, 54, 56, 58), видаткові накладні (т.1 а.с. 49, 51, 53, 55), реєстри отриманих та виданих податкових накладних за березень-квітень 2011 року (т.1 а.с. 20-29), виписку ПАТ «Фінбанк»по рахунку позивача про сплату коштів постачальнику (т. 1 а.с. 101).
01.02.2011 року між ТОВ «Зумер»(покупець) та ПП «Грузовозофф»(продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 010211, за яким продавець зобов'язується поставити покупцю матеріали, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначений товар (т. 1 а.с. 42-43).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 цього договору матеріали, які є предметом поставки, відвантажуються на адресу покупця: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, 11 ст. Люстдорфської дороги, 1.
На підтвердження факту поставки ПП «Грузовозофф»на виконання умов зазначеного договору товарів позивачу (будівельних матеріалів та меблів) та сплати позивачем на адресу контрагента коштів за поставлений товар позивачем надано до суду податкові накладні: № 4022 від 04.02.2011 року на суму 24 069,83 грн., у тому числі ПДВ 4 011,64 грн.; № 14021 від 14.02.2011 року на суму 115 594,42 грн., у тому числі ПДВ 19 265,74 грн.; № 20051 від 20.05.2011 року на суму 91 600,12 грн., у тому числі ПДВ 15 266,69 грн.; № 23054 від 23.05.2011 року на суму 3 229,85 грн., у тому числі ПДВ 538,31 грн.; № 25057 від 25.05.2011 року на суму 14 520,00 грн., у тому числі ПДВ 2 420,00 грн.; № 10614 від 10.06.2012 року на суму 9 729,60 грн., у тому числі ПДВ 1 621,60 грн. (т.1 а.с. 47, 64, 84, 86, 88, 96); відповідні видаткові накладні (т.1 а.с. 63, 65, 85, 87, 89, 97), реєстри отриманих податкових накладних за лютий-червень 2011 року (т.1 а.с. 15-40), виписки ПАТ «Фінбанк» по рахунку позивача від 07.06.2011 року (т.1 а.с. 61).
25.03.2011 року між ТОВ «Зумер», як замовником, був укладений з ПП «Грузовозофф», як підрядником, договір на виконання підрядних робіт № 25/03-С, згідно якого підрядник зобов'язався за замовленням замовника із залученням власних матеріалів виконати роботи по мережі ливневої каналізації АБК на СБО «Південна»та здати виконані роботи робочій комісії замовника, а замовник прийняти та оплатити вартість виконання повного комплексу робіт (т. 1 а.с. 44-45),
На підтвердження виконання умов зазначеного договору ПП «Грузовозофф», позивачем надано до суду документи щодо виконання підрядних робіт контрагентом у квітні 2011 року та сплати позивачем на адресу ПП «Грузовозофф»коштів за надані послуги: акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року (т.1 а.с. 77-81), довідку про вартість виконаних будівельних робіт (т.1 а.с. 82-83), податкову накладну № 29049 від 29.04.2011 року на суму 25 736,81 грн., у тому числі ПДВ 4 289,47 грн. (т.1 а.с. 76), виписку ПАТ «Фінбанк»по рахунку позивача від 07.06.2011 року (т.1 а.с. 61).
01.03.2011 року між ТОВ «Зумер»(орендар) та ПП «Грузовозофф»(орендодавець) був укладений договір оренди техніки № 010311, за яким орендодавець здає, а орендар приймає в термінове платне використання автотракторну техніку, а саме кран на автомобільному ходу вантажопідйомністю 10 тонн (т. 1 а.с. 41).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 цього договору розмір орендної плати складає 300,00 грн., в тому числі ПДВ -50,00 грн. за одну машино-годину, підставою для оплати орендодавцю послуг з оренди є Акт про надання послуг.
На підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з ПП «Грузовозофф» на виконання умов зазначеного договору позивач надав до суду наступні документи: акт прийому-передачі від 10.03.2011 року, від 24.03.2011 року, від 01.04.2011 року, від 01.05.2011 року, від 01.06.2011 року (т.1 а.с. 68, 71, 74, 92, 95), акти виконаних робіт по послугах оренди від 25.03.2011 року, від 31.03.2011 року, від 28.04.2011 року, від 27.05.2011 року, від 08.06.2011 року (т.1 а.с. 67, 70, 73, 75, 91, 94), податкові накладні: № 8064 від 08.06.2011 року на суму 7 200,00 грн., у тому числі ПДВ 1 200,00 грн., № 31037 від 31.03.2011 року на суму 12 600,00 грн., у тому числі ПДВ 2100,00 грн., № 28044 від 28.04.2011 року на суму 1 590.00 грн., у тому числі ПДВ 265,00 грн., № 27056 від 27.05.2011 року на суму 9000,00 грн., у тому числі 1 500,00 грн., № 25032 від 25.03.2011 року на суму 7200,00 грн., у тому числі ПДВ 1 200,00 грн. (т.1 а.с. 66, 69, 72, 90, 93 ).
Як зазначив допитаний у судовому засіданні в якості свідка керівник ТОВ «Зумер»ОСОБА_4, поставка товару позивачу від ПП «Вайлід»та ПП «Грузовозофф»здійснювалася невідомими йому особами на автомобілях, індивідуальні ознаки яких (марка, колір, державні номери) він не зазначив. При цьому поставку малогабаритного товару здійснено на майданчик будівельного гіпермаркету «Мегамакс»у м. Одеса по вул. Толбухіна, де ці товари приймалися водієм керівника ТОВ «Зумер» ОСОБА_5 та доставлявся на адресу ТОВ «Зумер»власним автомобілем ОСОБА_4 або автотранспортним засобом підприємства - газеллю. Великогабаритний товар поставлявся контрагентами безпосередньо на об'єкти, на яких ТОВ «Зумер»здійснювало будівельні та ремонтні роботи.
Водій керівника ТОВ «Зумер»ОСОБА_5, який також був допитаний у судовому засіданні якості свідка, надав суду аналогічні свідчення з приводу обставин постачання контрагентами товару. При цьому ним також не було зазначено осіб, які безпосередньо приймали участь у здійсненні господарських операцій з поставки товарів позивачу, а також транспортних засобів, за допомогою яких ці поставки було здійснено.
Під час дослідження в судовому засіданні видаткових накладних, наданих позивачем в обґрунтування факту поставки йому постачальниками зазначених товарів, було встановлено, що окрім прізвищ керівників ПП «Вайлід»та ПП «Грузовозофф», у них не зазначено безпосередніх виконавців господарських операцій, що приймали участь у поставках будівельних матеріалів, а також будь-яких відомостей щодо місця їх проведення, пунктів навантаження та розвантаження товару, що виключає можливість на підставі зазначених документів ідентифікувати осіб, які брали безпосередню участь у здійснені цих господарських операції. У переважній більшості документів не зазначено реквізитів довіреностей уповноваженої особи позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальників ПП «Вайлід»та ПП «Грузовозофф», а зазначені в деяких видаткових накладних реквізити довіреностей не підтверджені відповідними первинними документами позивача щодо видачі їх товариством з обмеженою відповідальністю «Зумер»безпосереднім виконавцям господарської операції.
Позивачем також не надано до суду будь-якої первинної транспортної документації щодо транспортування зазначеного товару від контрагентів-постачальників. Надані представником позивача в судовому засіданні накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від ПП «Вайлід»та ПП «Грузовозофф»на адресу ТОВ «Зумер»(т.2 а.с. 112-115) також не містять у собі інформації щодо порядку та способу, місць відвантаження та передачі вказаного у них товару позивачу. Крім того, в зазначених документах відсутній підпис керівника ТОВ «Зумер»ОСОБА_4 як особи, яка згідно цих документів одержала зазначений у них товар.
Крім того суд зазначає, що здійснення поставки ПП «Вайлід»та ПП «Грузовозофф»будівельних матеріалів та меблів позивачу при обставинах, зазначених свідками у судовому засіданні, а саме передачі його позивачу на майданчику будівельного гіпермаркету «Мегамакс»у м. Одеса або на інші об'єкти, не відповідає умовам укладених позивачем з цими контрагентами договорів № 010211 від 01.02.2011 року та № 010311 від 01.03.2011 року щодо поставки товару на склад покупця за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, 11 ст. Люстдорфської дороги, 1.
При цьому позивачем ні в судовому засіданні, ні під час проведення перевірки податковим органом не було надано жодних документів на обґрунтування подальшого використання придбаних ТОВ «Зумер»у контрагентів-постачальників товарів в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності відповідно до вимог пунктк 198.3 ст. 198 ПК України.
З приводу виконання ПП «Грузовозофф»будівельних робіт на замовлення ТОВ «Зумер»суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 2 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку № 18, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 205 від 28.04.2001 року будівництвом є спорудження нового об'єкту, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт.
Згідно п.п. 1.2.5 Правил визначення вартості будівництва, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 року № 174 «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1-1-2000)»індивідуальні ресурсні елементні кошторисні норми розробляються у складі інвесторської кошторисної документації на окремі конструкції та роботи, передбачені в проекті (робочому проекті), за відсутності відповідних норм у чинних збірниках ресурсних елементних кошторисних норм. Ці норми затверджуються у складі проекту (робочого проекту) з обов'язковим проведенням відповідної експертизи і застосовуються тільки для будови (об'єкту) за даним проектом.
Розробка зазначених норм здійснюється на підставі Методичних рекомендацій з розробки ресурсних елементних кошторисних норм, схвалених рішенням Науково-технічної ради Держбуду України від 12.04.2002 року № 21.
Позивачем в судовому засіданні не було надано доказів на обґрунтування підстав замовлення ТОВ «Зумер»підрядних робіт на зазначеному в договорі з ПП «Грузовозофф» № 25/03-С об'єкті, та наявності у позивача взагалі будь-яких об'єктів будівництва, будівельних майданчиків, для використання на яких позивачем придбавались будівельні матеріали та послуги. Позивачем під час розгляду справи по суті не надано будь-яких проектних, узгоджувальних, дозвільних документів, виданих відповідними державними органами, щодо проведення робіт, що зазначені в акті приймання цих робіт позивачем від ПП «Грузовозофф», наявність яких є обов'язковою для бухгалтерського обліку господарських операцій, а також для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані роботи. Крім того в наданому позивачем до суду акті відсутні відомості щодо прийняття підрядних робіт комісією замовника, як-то передбачено умовами договору від 25.03.2011 року.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що документи та інші дані, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, що відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції, в даному випадку це перелік та об'єм будівельних робіт з урахуванням можливості підрядником виконати вказані роботи.
Позивачем під час судового розгляду справи не було надано до суду доказів на спростування висновку податкового органу щодо відсутності у ПП «Грузовозофф»технічного персоналу, транспортних засобів та механізмів, необхідних та достатніх для виконання зобов'язань за договором підряду № 25/03-С від 25.03.2012 року та виконання робіт, зазначених у наданих позивачем до суду документах.
Згідно інформації Управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області ні за ПП «Грузовозофф», ні за керівником зазначеного підприємства ОСОБА_6, транспортні засоби, у тому числі кран на автомобільному ходу марки «Краз»не зареєстровані (т. 1 а.с. 207). Зазначеної інформації позивачем спростовано не було. Відомостей щодо індивідуальних ознак орендованого позивачем у ПП «Грузовозофф»вантажного крану представником ТОВ «Зумер»та його керівником в суді не зазначено, як і не зазначено відомостей щодо належності цього крану приватному підприємству «Грузовозофф»на підставі іншого права володіння.
Таким чином, на думку суду, надані позивачем документи в обґрунтування виконання зазначених господарських операцій з ПП «Вайлід»та ПП «Грузовозофф»не можуть бути прийняті в якості належних доказів саме як первинні документи на підтвердження фактичності таких операції з придбання позивачем будівельних матеріалів та робіт у своїх контрагентів.
При оцінці доказів суд також приймає до уваги податкову інформацію ДПІ в Овідіопольському районі щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних фактичних умов для реального здійснення поставки будівельних матеріалів, меблів та послуг у зазначеному обсязі та виконання будівельних робіт, яку позивачем в судовому засіданні спростовано не було. Крім того, згідно даних податкового органу основними видами діяльності за КВЕД ПП «Вайлід»є оптова торгівля парфумериними та косметичними товарами, а ПП «Грузовозофф»- транспортне оброблення вантажів, що також викликає у суду обґрунтований сумнів щодо фактичного виконання цими контрагентами спірних господарських операцій.
Суд також враховує те, що у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року по справі № 1570/5901/2012 року (т.1 а.с. 213-217), якою приватному підприємству «Вайлі» відмовлено в задоволенні адміністративного позову про визнання протиправними дій ДПІ в Овідіопольському районі щодо призначення та проведення перевірки підприємства, за результатами якої складений акт № 1071/23-2/36955768 від 01.06.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Вайлід»з питань дотримання вимог податкового законодавства за березень, квітень 2011 року», зазначено про факт вилучення печатки та документів ПП «Вайлід»не за місцем знаходження підприємства (т. 1 а.с. 228-230).
Виходячи з викладеного суд погоджується з твердженням представників податкового органу в судовому засіданні щодо непідтвердження позивачем реальності поставки йому товарів (послуг та робіт) від ПП «Грузовозофф», ПП «Вайлід», та у зв'язку з цим неправомірності перерахування позивачем сум податку на додану вартість на адресу цих контрагентів у період лютий-червень 2011 року у загальному розмірі 68 096,19 грн.
При цьому суд зазначає, що надання позивачем належним чином оформлених податкових документів, що передбачені Податковим кодексом України, може бути підставою для отримання платником податків податкового кредиту з ПДВ, якщо не буде встановлено, що відомості, надані платником податку податковому органу для його отримання неповні, недостовірні або суперечливі.
При таких обставинах лише наявність у позивача належно оформлених та занесених до відповідного реєстру податкових накладних, які відповідно до вимог Податкового кодексу України необхідні для віднесення певної суми до податкового кредиту, не може бути безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість.
З цих підстав суд вважає правомірним та обґрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та завищення ТОВ «Зумер»податкового кредиту з податку на додану вартість у період лютий-червень2011 року на суму 68 096,19 грн., у зв'язку з включенням до нього сум ПДВ у складі вартості придбаних у ПП «Грузовозофф»та ПП «Вайлід» товарів та послуг, що призвело до заниження сплати позивачем сум цього податку за відповідний період у зазначеному розмірі.
На висновок суду в цій частині не впливає посилання представника ТОВ «Зумер»на інші акти перевірок ДПІ в Овідіопольському районі ТОВ «Зумер», ПП «Грузовозофф»та ПП «Вайлід», відповідно від 08.09.2011 року № 1831/23-3/22509916, від 05.08.2011 року № 1581/23-3/35640933, від 30.06.2011 року № 1323/23-3/36955768 (т. 1 а.с. 131-150; 116-130; 102-115), та відомостей щодо відсутності заборгованості у цих підприємств зі сплати податків до бюджету (т. 2 а.с. 78), оскільки у зазначених актах обставини фактичності господарських операцій позивача з ПП «Грузовозофф»та ПП «Вайлід»у лютому-червні 2011 року не встановлювались, та зазначеною інформацією не спростовуються факти порушення позивачем вимог податкового законодавства, встановлені актом перевірки відповідача від 13.01.2012 року, що був підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000022302 від 23.01.2012 року. Суд також не приймає до уваги посилання позивача на обґрунтування незаконності спірного повідомлення-рішення розбіжності у цифровому позначенні цього акту перевірки (№ 77/23-2/22509916 безпосередньо в акті та № 00077/2302/22509916 в податковому повідомлені-рішенні), оскільки саме цим актом (від 13.01.2012 року) були встановлені порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, на підставі яких ТОВ «Зумер»нараховані податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 68 096,19 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. -за штрафними санкціями.
Висновок суду щодо правомірності та обґрунтованості податкового повідомлення-рішення № 0000022302 від 23.01.2012 року не спростовує також і надана представником позивача до суду копія постанови старшого слідчого з особливо важливих справ СУ ДПС в Одеській області від 12.09.2012 року, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 205; 212 Кримінального кодексу України стосовно керівників ПП «Грузовозофф»та ПП «Вайлід»ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки з тексту постанови не вбачається факту встановлення під час розслідування кримінальної справи обставин здійснення господарських операцій між позивачем та приватними підприємствами «Грузовозофф»та «Вайлід».
Разом з тим, суд погоджується з думкою представника позивача щодо необґрунтованості висновку ДПІ в Овідіопольському районі щодо порушень ТОВ «Зумер»вимог Цивільного кодексу України щодо нікчемності угод між ТОВ «Зумер»та підприємствами-контрагентами ПП «Грузовозофф»та ПП «Вайлід», та вважає його таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.
Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини -це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч. 1 ст. 216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦКУ) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст. 236 ЦК України.
Господарський кодекс України розглядає як оспорювані всі зобов'язання, що виникають з правочинів, які за приписами Цивільного кодексу України є нікчемними.
Так, відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Судом встановлено, що в акті перевірки від 13.01.2012 року не мається посилань на вину позивача, яка виразилася в намірі порушити публічний порядок, а також на те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним. Зазначений акт також не містить посилань на обставини, в яких виразилось таке порушення.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права та передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що наведені в акті перевірки відомості не дають право податковому органу щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, з урахуванням встановлених обставин та при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними. Укладені договори між ТОВ «Зумер»та ПП «Грузовозофф», ПП «Вайлід» у встановленому законом порядку на час розгляду справи в суді недійсними не визнані.
Крім того, в силу приписів податкового законодавства України, відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано права визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними при перевірці діяльності платників податків.
Однак, ці обставини не впливають на висновок суду з приводу правомірності спірного повідомлення рішення з огляду на те, що наслідки порушення податкового законодавства позивачем повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення інших видів законодавства.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач у судовому засіданні довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000022302 від 23.01.2012 року, позивачем належних та достатніх доказів його незаконності надано не було, у зв'язку з чим адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Зумер»у даній частині задоволенню не підлягає.
Вимога ж про зобов'язання ДПІ в Овідіопольському районі відновити у реєстрах, які ведуться відповідачем, сум податкового кредиту, які зняті податковим повідомленням-рішенням № 0000022302 від 23.01.2012 року, є похідною від вимоги про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення, з огляду на що суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Зумер» до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 13 листопада 2012 року.
Суддядпис/ Білостоцький О.В.
укладені позивачем договори поставки укладалися з метою подальшого використання товару (олії соняшникової) в оподатковуваних
13 листопада 2012 року
.