Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
16.11.2012 р. Справа № 2а-5621/12/1470
м. Миколаїв
10:55
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенко В.В., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030
доТОВ "Диприс Груп", вул. Радянська, 9, кв. 62,Миколаїв,54001
проприпинення юридичної особи,
ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС звернулася до суду з позовом про припинення юридичної особи ТОВ «Диприс Груп»у зв'язку з декларуванням останнім відсутність фінансово-господарської діяльності.
На переконання позивача, відповідно до ст.3 Господарського кодексу України підприємницька діяльність здійснюється з метою отримання прибутку, а оскільки відповідно до податкової звітності відповідач прибуток не отримує, його діяльність суперечить законодавству та повинна бути припинена.
Відповідач надав заперечення, в якому просив відмовити в задоволенні позову, та зазначив, що відсутність прибутку у підприємства не є підставою для припинення юридичної особи.
Дослідив матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Диприс Груп»зареєстроване як юридична особа державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради 19.09.07 року та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва з 20.09.07 за № 14039557 (арк.спр.3-4, 23)
Як вбачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви ТОВ «Диприс Груп»з III кварталу 2007 року декларує відсутність прибутку (арк.спр.4, 5-6, 25-32).
Із відсутністю прибутку від господарської діяльності відповідача, ДПІ пов'язує наявність підстав для припинення юридичної особи , посилаючись при цьому на ст. 38 ч. 2 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Відповідно до цієї статті, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи є провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.
З наведеної норми слідує, що законодавець пов'язує наявність підстав для судового рішення про припинення юридичної особи із здійсненням діяльності, яка суперечить статуту або заборонена законом.
За правилами ст. 71 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, а тому ДПІ повинна довести перед судом факт провадження Товариством такого виду діяльності, який суперечить його статуту або заборонений законом.
Позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач здійснює інші види діяльності, які не передбачені статутом або суперечать йому.
На думку суду, ДПІ безпідставно ототожнює господарську діяльність із її наслідком у видгляді прибутку.
Стаття 42 ч. 1 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Як визначено ст. 43 ч. 1 ГК України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Відповідно до ст. 44 ч. 1 ГК України підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Отже, підприємці мають право займатися будь-якою діяльністю (крім прямо забороненої законом) на свій ризик. Ані ГК України, ані інший нормативний акт, не пов'язують відсутність прибутку від зайняття господарською (підприємницькою) діяльністю із порушенням установчих документів.
Недоведеність позивачем факту заняття Товариством діяльністю, яка суперечить статуту або заборонена законом, безпідставне ототожнення господарської діяльності із її наслідком у вигляді отримання прибутку, неврахування положень ГК України, який не пов'язує господарську діяльність із обов'язковим отриманням прибутку, а навпаки передбачає, що підприємництво, як вид господарської діяльності, здійснюється на власний ризик, свідчать про необґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Зазначена правова позиції суду ґрунтується також і на сталій судовій практиці Вищого адміністративного суду України, яка висловлена в ухвалах від 12.05.11 по справі №К-15272/09, від 23.07.09 №К-5217/07, від 01.04.08 (арк.спр.37-38).
За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити у позові.
Судові витрати у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.
Суддя В. В. Біоносенко