Категорія №5.2.2
Іменем України
12 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/7362/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді: Петросян К.Є.,
за участю секретаря: Семців О.В.,
сторін:
представника позивача: Мерзлякової В.П. (дов. №10-162 від 30.12.2011),
представників відповідача: Ганіна О.В. (дов. №1-17/9842 від 15.10.2012),
Хрипко І.В. (дов. №1-17/4089 від 25.04.2012),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці про скасування рішення про визнання митної вартості товарів,-
24 вересня 2012 року позивач - публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» (далі ПАТ «Алчевськкокс») звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом до Луганської митниці про скасування рішення про визначення митної вартості, в обґрунтування якого повідомив наступне.
Між позивачем та фірмою «Мечел Карбон АГ» (Швейцарія) 11.10.2011 було укладено зовнішньоекономічний контракт МС-DІS/2011, в межах якого позивачем на митну територію України в березні 2012 року на умовах DАР станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2010) було ввезено вантаж: вугілля марки «ГЖО».
Товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю. На підставі вищезазначеного контракту та згідно додатку №8 від 14.02.2012 позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар (ВМД №702020001/2012/002534) за ціною договору, а саме 130 доларів США за одну тону, та надано декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 і необхідний пакет документів, передбачений Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою КМУ №1766 від 20.12.2006.
Відповідач карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2/00056 від 22.03.2012 відмовив позивачеві в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено «Проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості №702020001/2012/000278/1 від 22.03.2012) згідно МК України від 11.07.2002 №92-ІV (ст.ст.265, 273) та Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766.
Того ж дня відповідачем було прийнято рішення №702020001/2012/000278/1 до ВМД №702020001/2012/002534, згідно з яким визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються неможливо, у зв'язку із «ненаданням зовнішньоекономічного договору, на закупівлю товару з третіми особами, висновку «Укрпромзовнішекспертизи», враховуючи цінову інформацію, яка міститься у митного органу».
Позивач вважає рішення відповідача протиправним, з огляду на наступне. Приписами ст. 7 Порядку № 1766 встановлений перелік обов'язкових для подання декларантом митному органу документів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, які позивачем були надані митному органі у повному обсязі. Але відповідач, в порушення приписів ч.2 ст. 19 Конституції України та приписів ст. 11 Порядку № 1766, протиправно зобов'язав позивача надати додаткові документи (договір з третіми особами), про що свідчить запис у ДМВ-1.
Сама по собі вимога відповідача є розпливчатою, не конкретною, не містить зазначення найменувань сторін договору, дати його укладення, місця укладання та посилання на норми податкового законодавства України або положення чинних міжнародних договорів, які надають позивачу законну можливість отримати такий договір (правом витребувати від третіх осіб - іноземних компаній, договори, в яких позивач не є стороною).
Крім того, затребувані відповідачем документи жодним чином не мають відношення для підтвердження митної вартості товару, визначеної за 1-м методом «за ціною контракту», оскільки не можуть свідчити про наявність та розмір додаткових витрат імпортера, які мають включатися до митної вартості імпортованого товару згідно ч. 2 статті 267 МК України.
Внаслідок пред'явлення відповідачем протиправних вимог про надання додаткових документів відбулося штучне створення незаконних підстав для подальшого прийняття рішення про відмову в застосуванні 1-го методу оцінки митної вартості за митною декларацією №702020001/2012/001067 та її визначення митним органом за 6-м методом за ціною із розрахунку 177 дол. США за тонну, яка на 47 дол. США за тонну вище задекларованої позивачем.
Також зазначив, що в порушення приписів ст. 267 МК України, за умови надання повного пакету документів та за умови відсутності визначених законом обмежень для застосування першого методу визначення митної вартості імпортованого товару, відповідач прийняв 22.03.2012 року протиправне рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №702020001/2012/000278/1 (далі - Рішення) та протиправно визначив митну вартість оцінюваного товару по додатку №8 від 14.02.2012 до контракту МС-DIS/2011 із рахунку 177 дол. США за тонну не за першим методом, а за шостим методом, підстав для застосування якого, визначених МК України, не було. Митна вартість оцінюваного товару могла бути визначена за методом 1 «за ціною договору», згідно з положеннями статті 267 МК України, виходячи з умов контракту та наданих позивачем митному органу повного пакету документів (експортної декларації та рахунків вантажовідправника, де зазначена ціна виробника 70 дол. США/тн.), та зважаючи на відсутність умов, наявність яких виключає можливість застосування 1-го методу, що фактично позбавляє відповідача права застосовувати інші, ніж обраний позивачем, методи визначення митної вартості імпортованого товару.
Жодної підстави, яка б дозволяла відповідачу дійти висновку про неможливість визначення заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару, яка базується на об'єктивних даних, що піддаються обчисленню у повному обсязі, у рішенні не зазначено.
На підставі вищевикладеного, просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці про визначення митної вартості товарів №702020001/2012/000278/1 від 22.03.2012 та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2/00056 від 22.03.2012.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представники відповідача - Луганської митниці, у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовної заяви, надали письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.76-83), у яких зазначили наступне.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю та митного оформлення здійснюється посадовими особами митних органів на підставі положень п.2 «Порядку контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», затвердженого постановою КМУ від 09.04.2008 № 339 та «Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.2009 № 602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.07.2009 за № 3669/16685.
На дотримання зазначених нормативно-правових актів посадовою особою Луганської митниці при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості за ВМД від 22.03.2012 №702020001/2012/002534 проведені заходи, за якими встановлено наступне:
Згідно контракту від 11.10.2011 №МС-DIS/2011, додатку від 14.02.2012 №6 товар «Вугільний концентрат марки «ГЖО» ввозиться ТОВ «Алчевськкокс» на митну територію України за непрямим зовнішньоекономічним контрактом, контрактна вартість товару складає 130 дол. США/тн на умовах поставки DAP - ст. Коммунарськ. Згідно умов контракту (п.11.1) передбачалась 100% сплата за поставлений товар до 25 числа місяця, який передує місяцю відвантаження.
Разом з пакетом документів в якості підтвердження заявленої митної вартості декларантом були надані наступні документи:
- комерційний інвойс від 19.03.2012 №МС/12/103076СО;
- платіжні доручення та виписки з особового рахунку підприємства від 02.03.2012 №89
(на суму 500000 дол. США), від 06.03.2012 №93 (на суму 350000 дол. США).
Копії транспортних накладних, згідно яких, оплату за транспортування товару по території Російської Федерації здійснює фірма ООО «Мечел-Транс» (графа 4 накладної), проте вагони не належать фірмі, що здійснює транспортування, вони є власністю фірми ООО «Независимая транспортная компанія».
Копія експертної ВМД від 27.02.2012 №10608040/270212/0000089 (ціна на умовах FCA-Междуреченск становить 70 дол. США/тн, статистична вартість - 116,80 дол. США/тн.
Отже, провівши аналіз товарно-транспортних документів, наданих декларантом, посадова особа Луганської митниці дійшла висновку, що витрати на транспортування територією Російської Федерації сплачувались фірмою «Мечел-Транс», яка не є ані виробником, ані покупцем, ані продавцем, тобто не є стороною зовнішньоекономічного контракту №МС-DIS/2011 від 11.10.2011, проте є стороною зовнішньоекономічної операції в рамках поставки даного товару від виробника до остаточного покупця.
Таким чином, відповідач не маючи можливості перевірити повноту включення витрат на транспортування до ціни угоди, а також з метою встановлення того, яким саме ці витрати сплачувались та чи включені до цих витрат ще і витрати на оренду вагонів, які згідно із графою 11 залізничної накладної є власністю ООО «Независимая транспортная компанія» (наявність сумнівів) виставив підприємству законну вимогу про подання додаткових документів, а саме договорів на закупівлю товару з третіми особами.
При проведенні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, встановлено, що ідентичний товар (вугілля марки «ГЖО»ідентичного за маркою, призначенням, виробником та подібним за якісними показниками, оформленого по митній системі найближчим часом становить 177 дол. США/тн.
Враховуючи зазначені сумніви, відповідно до абзацу 2 статті 265 МК України та п. 11 Порядку № 1766 у декларанта було запрошено додаткові документи для з'ясування достовірності ціни товару та можливості перевірки включення до митної вартості всіх складових, передбачених статтею 267 МК України, зокрема, витрат на транспортування до митного кордону України, було запрошено додаткові документи, про що зроблено відповідний запис на декларації митної вартості.
Додатково запрошених митним органом договорів з третіми особами декларантом до митного органу не надано, що не дає можливості здійснити перевірку повноти включення до митної вартості всіх складових, передбачених статтею 267 МК України.
У зв'язку з ненаданням декларантом документів, необхідних для підтвердження заявленого рівня митної вартості, та неможливістю застосування всіх попередніх методів, митну вартість визначено за 6 резервним методом згідно статті 273 МК України на рівні 177 дол.США за тону, про що складене рішення про визначення митної вартості від 22.03.12 № 702020001/2012/000278/1.
На підставі викладеного, просили суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Судом встановлено, що між позивачем та фірмою «Мечел Карбон АГ» (Швейцарія) 11.10.2011 було укладено зовнішньоекономічний контракт МС-DІS/2011, в межах якого позивачем на митну територію України в березні 2012 року на умовах DАР станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2010) було ввезено вантаж: вугілля марки «ГЖО» (а.с.15-28).
Товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю. На підставі вищезазначеного контракту та згідно додатку №8 від 14.02.2012 позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар (ВМД №702020001/2012/002534) за ціною договору, а саме 130 доларів США за одну тону, та надано декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 і необхідний пакет документів, передбачений Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою КМУ №1766 від 20.12.2006.
Відповідач карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2/00056 від 22.03.2012 відмовив позивачеві в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено «Проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості №702020001/2012/000278/1 від 22.03.2012) згідно МК України від 11.07.2002 №92-ІV (ст.ст.265, 273) та Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 (а.с14).
Того ж дня відповідачем було прийнято рішення №702020001/2012/000278/1 до ВМД №702020001/2012/002534, згідно з яким визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються неможливо, у зв'язку із «ненаданням зовнішньоекономічного договору, на закупівлю товару з третіми особами, висновку «Укрпромзовнішекспертизи», враховуючи цінову інформацію, яка міститься у митного органу» (а.с.13).
Відповідно до ст.259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи (частина 2 статті 262 МК України).
Пунктом 7 Порядку № 1766 визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до ст.265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості дотримуючись процедури, встановленої законодавством.
Відповідно до п.11 Порядку № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Із змісту вищезазначеної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку № 1766. При цьому - саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
У судовому засіданні встановлено, що у відповідача при здійсненні митного оформлення товарів виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей через те, що ідентичні та подібні товари, час експорту яких наближений до часу експорту вищезазначеного товару оформлюється за рівнем митної вартості 177 доларів США за тону.
При проведенні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, встановлено, що ідентичний товар ввозиться на митну територію України найближчим часом на відповідних комерційних умовах та приблизно в тій же кількості за ціною контракту 177 дол. США за кг, що значно перевищує заявлений декларантом рівень митної вартості 130 дол. США за тону.
Відповідно до ст.259 МК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Статтею 264 МК України встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.
Відповідно до частини першої статті 265 МК України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має праве приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Згідно зі статтею 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи (частина 2 статті 262 МК України).
Для підтвердження митної вартості відповідачем проведено консультацію з декларантом, з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.
З рішення про визначення митної вартості товару вбачається, що відповідачем застосовано 6 (резервний) метод визначення вартості товарів. Одночасно в рішенні відповідачем, відповідно до вимог статті 266 МК України, зазначено обґрунтування неможливості застосування 1-5 методів визначення митної вартості товару.
Разом з тим, на думку суду, не завжди ненадання на вимогу митного органу зазначених ним документів, надає право митному органу визначити митну вартість товару за іншим методом. Визначені митним органом, як обов'язкові для надання додаткових документів, залежить також від можливості їх надання декларантом. Тобто, законодавство не пов'язує та не встановлює безграничне право митного органу в результаті не подання певних документів, визначати митну вартість товару за іншим методом, а не за ціною придбаного товару. В даному випадку вирішення цього питання необхідне розглядати у сукупності з іншими наявними документами, які визначають таку митну вартість товару, що відповідає змісту ст.264, 267 МК України.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Алчевськкокс» з будь-якими іншими особами, крім постачальника «Мечел Карбон АГ» (Швейцарія), та з виробником не укладало договору на закупівлю вугілля та жодних інших договорів, які стосуються ввезення згаданого вугільного концентрату згідно вищевказаного контракту немає.
На вимогу відповідача, позивач звертався з проханням до фірми «Мечел Карбон АГ», але листом №16/03/12-01 від 16.02.12 (а.с.118) зазначено, що компанія Mechel Carbon AG не має можливості надати такий контракт у зв'язку з положенням про конфіденційність.
В даному випадку митна вартість імпортного вугілля визначена у контракті та додатку №8 до нього. Згідно умови контракту та умов поставки позивач не несе додаткових витрат, які обумовлюють коригування митної вартості вугілля відповідно до ч. 2 статті 267 МК України, а отже - будь-який інший документ, окрім тих що були надані, не в змозі підтвердити ціну товару, що сплачена чи підлягає сплаті на користь нерезидента-постачальника.
Додатково витребувані документи не мають жодного відношення до визначення ціни договору та не в змозі підтвердити митну вартість імпортованого вугілля.
Додатково витребуваний договір на закупівлю товару з третіми особами також не в змозі підтвердити митну вартість вугілля, оскільки згідно приписів статті 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.267 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.
Тим самим, обов'язок декларанта полягає у надані у повному обсязі документів, що надають митному органу достовірно обрахувати загальну суму всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця, відповідно до умов контракту та додатку до нього.
Ціна імпортного вугілля визначена в додатку №8 до контракту, що було укладено з фірмою «Mechel Carbon AG» 14 лютого 2012 року (130 доларів США). ПАТ «Алчевськкокс» з будь-якими іншими особами, ніж постачальник Mechel Carbon AG жодних інших договорів, які стосуються ввезення згаданого вугільного концентрату згідно додатку №8 до вищевказаного контракту не укладало, а отже не має можливості надати додатково витребувані документи в силу їх відсутності у позивача. Підтвердженням цього доводу є контракт від 11 жовтня 2011 року №МС-DІS/2011 між позивачем та компанією «Мечел Карбон АГ», згідно якого поставка товару здійснюється на умовах DАР станція призначення Комунарськ Донецької залізниці.
Згідно умов ІНКОТЕРМС 2000 при поставці товару на умовах DАР продавець зобов'язаний забезпечити перевезення товару до погодженого сторонами місця. При цьому продавець зобов'язаний поставити товар шляхом надання його в розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовому до розвантаження в узгодженому пункті, якщо такий є в пойменованому місці призначення в узгоджену дату або період.
Це є підтвердженням того, що позивачем не укладалось жодних договорів з третіми особами на транспортування вугілля, оскільки поставку товару здійснювалося за рахунок продавця.
Вимога митного органу унеможливила надання таких додаткових документів позивачем в силу їх відсутності у нього. Як вбачається із суті пункту 11 Порядку №1766, законодавство встановлює зобов'язання декларанта додатково надати не будь-який договір взагалі, а лише той, умови якого пов'язані з умовами контракту, згідно з яким позивач імпортував вугільний концентрат. Крім того, митним органом не вказано ні найменування сторін цього договору, ані дату укладання, ані номер, ані предмет договору, ані жодних інших його реквізитів, внаслідок цього, позивач був позбавлений можливості визначити конкретний договір, надати який зобов'язав його митний орган, а також встановити особу, яка має в своєму розпорядженні цей договір. Зазначені обставини, мають значення, оскільки, виходячи з умов контракту, інших, пов'язаних з цим контрактом, договорів не укладалось.
З урахуванням приписів ст.267 МК України, перший метод визначення митної вартості використовується для визначення митної вартості, якщо використані декларантом відомості підтверджені документально та є достовірними, такий метод застосовується, окрім 4-х випадків, наведених у частині 4 статті 267 МК України:
1) є обмеження щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни існують будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надійде прямо чи опосередковано продавцеві якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;
4) покупець і продавець є пов'язаними між: собою особами або і ці відносини вплинули на ціну товарів.
В даному випадку, як вбачається зі змісту контракту та додатку №8 до нього, відсутні будь-які умови чи застереження, які унеможливлюють визначення вартості імпортованого вугілля, або які встановлюють обмеження прав позивача на використання імпортованого вугілля.
Статтею 268 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.
Тобто, вимоги статті 268 МК України встановлюють можливість застосування інших методів, за умови неможливості визначення митної вартості товару за 1 методом.
Виходячи із наявних матеріалів справи та документів, наданих для митного оформлення, оцінюючи докази у їх взаємній сукупності, суд не вбачає відсутність буд-яких умов чи застережень, які унеможливлюють визначення вартості імпортованого вугілля за 1 методом.
За таких обставин позовні вимоги позивача судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 12 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці про скасування рішення про визнання митної вартості товарів, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці про визначення митної вартості товарів №702020001/2012/000278/1 від 22.03.2012.
Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2/00056 від 22.03.2012.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 19 листопада 2012 року.
СуддяК.Є. Петросян