ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
про залишення позовної заяви без розгляду
09 листопада 2012 р. р. № 2а-8472/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Гулкевич І.З.,
за участю секретаря судового засідання Билень Н.С.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Матлай Й.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Західного оперативного командування Міністерства оборони України про зобов»язання донарахувати і виплатити різницю несплаченого грошового забезпечення. -,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про зобов'язання Управління Західного оперативного командування Міністерства оборони України нарахувати і виплатити йому за період з 01.01.2008 року по 26.08.2011 року різницю між грошовим забезпеченням (без премії), визначеним за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці. Також просить визнати нечинним та скасувати рішення відповідача про відмову в донарахуванні йому за вказаний період та виплаті вказаної різниці між грошовим забезпеченням.
В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що у вказаний період проходив службу на посаді старшою прокурора відділу військової прокуратури Західного регіону України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за № 268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»ФЕВ управління ЗОК зобов'язано було здійснити перерахунок його грошового забезпечення та виплату, відповідно до вимог п. 9 наведеної Постанови, чого зроблено не було. Тому позивач змушений звернутись до суду.
Оскільки на час звернення з позовом до суду з часу проведення виплат - з 01.01.2008 року по 26.08.2011 року пройшло більше пів -року просить поновити йому термін звернення до суду з вказаним позовом, мотивуючи це тим, що про допущені відповідачем порушення у виплаті грошового забезпечення йому стало відомо лише у березні 2012 року, після отримання різниці у виплаті грошового забезпечення за 2006 -2007 роки з врахуванням надбавок, передбачених Указами Президента України від 23.02.2002 року №173 та від 05.05.2003 року №389, що проведена на підставі судового рішення від 19.07.2010 року.
Позивач в попередньому судовому засіданні клопотання про поновлення строку звернення до суду та позовні вимоги підтримав, посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини. Також надав суду 08.11.2012 року заперечення на клопотання позивача про залишення позовної заяви без розгляду, аналогічні наведеним у позовній заяві.
Представник відповідача подав суду заяву від 19.10.2012 року про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що позивачем пропущено передбачений законом строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки спір стосуються виплат, які той отримував у 2008 -2011 роках під час проходження військової служби. Відповідач рахує, що позивач міг заявити позовні вимоги щодо нарахування різниці у виплаті грошового забезпечення протягом кожного місяця періоду, за який просить здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення. Також відповідач рахує, що місячний строк звернення до суду із вказаним позовом слід рахувати окремо по кожній сумі місячного грошового забезпечення з моменту його отримання.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються клопотання про поновлення строків звернення до суду з позовом та заява про залишення позовної заяви без розгляду, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у поновлені таких строків звернення до суду та залишення позовної заяви без розгляду виходячи з наступного:
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання Управління Західного оперативного командування донарахувати йому за період із 1 січня 2008 року по 26 серпня 2011 року та виплатити за вказаний період різницю між грошовим забезпеченням (без премії), визначеним за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці (передбаченими Постановами Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року та №984 від 19.07.2006 року), а також визнати нечинним та скасувати рішення відповідача про відмову в донарахуванні за вказаний період та виплаті такої різниці грошового забезпечення.
Ст. 99 КАС України визначає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина 3 вказаної статті визначає, що законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 з 01.03.2004 року до 09.06.2011 року проходив військову службу у військовій прокуратурі Західного регіону України на посаді старшого прокурора відділу представництва інтересів громадянина та держави в судах, а з 09.06.2011 року до 26.08.2011 року на посаді старшого помічника прокурора регіону з питань нагляду за виконанням законодавства про боротьбу з корупцією, з якої звільнений в запас з виходом на пенсію. Таким чином позивач у вказаний період проходив публічну службу.
Його позовні вимоги стосуються нарахування та виплати різниці між грошовим забезпеченням (без премії), визначеним за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці, за період з 01.01.2008 року по 26.08.2011 року, тобто за період проходження ним публічної служби, а за таких обставин, виходячи з вимог ч. 3 ст. 99 КАС України, повинен застосовуватись місячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач протягом 2008 -2011 років отримував грошове забезпечення щомісячно, а тому місячний строк звернення до суду з даним позовом повинен рахуватись окремо по кожній сумі місячного грошового забезпечення з моменту отримання такої позивачем.
Також оскільки грошове забезпечення отримувалось щомісячно і позивач знав яку суму коштів він отримує, твердження його про те, що про допущені відповідачем порушення у виплаті грошового забезпечення йому стало відомо лише у березні 2012 року, після отримання різниці у виплаті грошового забезпечення за 2006 -2007 роки з врахуванням надбавок, передбачених Указами Президента України від 23.02.2002 року №173 та від 05.05.2003 року №389, суд оцінює критично та не може визнати це належною підставою для поновлення пропущеного строку для звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Не заслуговує на увагу також посилання позивача на те, що формально у нього виникло право на звернення із цим позовом до суду лише після отримання ним 30.03.2012 року грошових коштів на підставі судового рішення від 19.07.2010 року, оскільки якщо особа позивається з вимогами про зобов'язання нарахувати і виплатити різницю грошового забезпечення за період з 01.01.2008 року по 26.08.2011 року, то є очевидним, що такі неправомірні дії відповідача мали місце протягом кожного місяця усього зазначеного періоду, у якому позивач не отримував частину грошового забезпечення за відповідний місяць.
Таким чином, позивач не навів та належним чином у позовній заяві не обґрунтував обставин, які б йому заважали звернутись до суду із позовними вимогами у межах зазначеного вище встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до суду.
На підставі викладеного, оскільки позов у даній справі поданий ним до суду лише 19.08.2012 року, тобто поза межами передбачених Кодексом адміністративного судочинства строків та відсутні підстави для поновлення таких строків судом, у задоволенні клопотання про поновлення цих строків слід відмовити, а позов підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. 3, ст. 99, ст. 100, ст. 155, ст.ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Західного оперативного командування про зобов»язання донарахувати і виплатити різницю несплаченого грошового забезпечення залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили в строк та в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Суддя Гулкевич І.З.