Категорія №10.2.4
Іменем України
20 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/7937/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Широкої К.Ю.
при секретарі: Бондар Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області про визнання незаконним рішення від 08 червня 2012 року №243 про застосування штрафних санкцій,-
11 жовтня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області про визнання незаконним рішення від 08 червня 2012 року №243 про застосування штрафних санкцій.
В обґрунтування позову, позивач зазначив, що ним, як платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку подано заяву до управління ПФУ у м.Первомайськ про реєстрацію його як платника збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ "Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування", але документ про реєстрацію ПП ОСОБА_1 як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не видано до цього часу.
Позивачем за період з 01.01.2011 року до 08.06.2011 року сплачувався єдиний податок на суму 200,00грн.
Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що його не було взято на облік та не було надано статус платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до п.3 ст.15 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" управлінням ПФУ у м. Первомайську, він не може вважатися платником єдиного внеску відповідно до п.3 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464, яким встановлено, що виключно платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, вважаються платниками єдиного внеску.
Відповідачем відповідно до норм ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" складено рішення № 202 від 29.04.2011 року про застосування до нього штрафних санкцій.
У судове засідання позивач не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав суду заперечення по справі, в яких позовні вимоги не визнав, зазначивши, що доводи позивача ґрунтуються на невірному застосуванні чинного законодавства і не спростовують підстав для застосування до нього фінансових санкцій та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, організовує роботу з ведення персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та автоматизованого оброблення інформації у системі Пенсійного фонду України, проводить збирання, акумулювання та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.
Згідно статті 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1, і.к НОМЕР_1, згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, зареєстрований виконавчим комітетом Первомайської міської ради 22.03.2000р. як фізична особа-підприємець, про що свідчить реєстраційний запис про державну реєстрацію №2 388 001 0002 002032 (а.с.10).
ОСОБА_1 є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку НОМЕР_2 від 03.10.2005р., виданим ДПІ у м. Первомайську Луганської області (а.с.11).
08 червня 2012 року УПФУ в м. Первомайську було винесено рішення № 243 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в якому вирішено застосувати до позивача штрафні санкції за неподання за встановленою формою звітності, у розмірі 170,00грн. (а.с.12).
06.07.2012 року позивач звернувся до головного управління ПФУ у Луганській області зі скаргою на рішення про застосування штрафних санкцій № 243 від 08.06.2012 року про надання звітності за невстановленою формою складеного на підставі п.4 ч.11 ст.25 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в якій просив скасувати рішення № 243 від 08.06.2012 року як незаконне.(а.с.13-15).
25.07.2012 року головне УПФУ в Луганській області винесло рішення № 6137/0910 про результати розгляду скарги, в якому вказано, що рішення, яке оскаржується, залишити без змін, а скаргу без задоволення (а.с.16).
13.08.2012 року позивач подав до Пенсійного Фонду України скаргу на рішення про застосування штрафних санкцій № 243 від 08.06.2012 року про надання звітності за невстановленою формою складеного на підставі п.4 ч.11 ст.25 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в якій просив скасувати рішення № 243 від 08.06.2012 року як незаконне (а.с.17-19).
31.08.2012р. Пенсійним Фондом України винесло рішення № 20192/09-10 про результати розгляду скарги, в якому зазначено, що рішення УПФУ в м. Первомайську Луганської області про застосування фінансових санкцій № 243 від 08.06.2012 року, передбачених п.4 ч.11 ст.25 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в розмірі 170,00 грн., залишити без змін, скаргу скаржника -без задоволення (а.с.20).
З 01.01.2011 набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі -Закон № 2464).
Згідно загальних положень Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок
Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 4 Закону № 2464 (у редакції на момент не подання позивачем звітності) платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є:
фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця;
фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом другим розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464, з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.
Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Згідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних Положень Закону України № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судом було встановлено, що на момент набрання чинності Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач була зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України як платник внесків.
Оскільки після набрання чинності Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється, то, як наслідок, вказана норма Закону не передбачає видачу документу про реєстрацію платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позивач вважає безпідставно застосованою до нього штрафну санкцію у розмірі 170,00 грн., визначену рішенням пенсійного фонду за неподання звіту. Позивачем не спростовується факт не подання звітності за грудень 2011 року, не надано будь-яких підтверджень подання такої звітності, втім позивач вважає, що у нього відсутній обов'язок подавати відповідний звіт.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон №2464) платниками єдиного внеску, серед іншого є:
1) роботодавці:
фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;
Статтею 6 Закону №2464 визначено обов'язок платників єдиного внеску:
1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
4) подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики;
Пунктом 3.1 Постанови Пенсійного фонду України "Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №22-2 від 08.10.2010, зареєстрованої Мінюстом України 01.11.2010 за №1014/18309 передбачено, що страхувальники зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, відповідно до приписів статті 4 Закону №2464 він є платником єдиного соціального внеску, та відповідно на нього розповсюджується обов'язок щодо своєчасного подання звітності та сплати внеску у встановленому розмірі.
Пунктом 4 статті 21 Закону №2464 визначено право територіальний органу Пенсійного фонду застосовувати до платника єдиного внеску штрафну санкцію за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт не подання позивачем звіту з єдиного внеску та цей факт не спростовується самим позивачем, у відповідача були законні підстави для прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафу у розмірі 170,00 грн. за вказане порушення, на виконання пункту 4 статті 21 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відтак, позовні вимоги в частині визнання рішення №243 від 08.06.2012 незаконним визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Судові витрати не підлягають стягненню з Державного бюджету України, оскільки рішення ухвалене не на користь позивача.
На підставі ч.3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 20 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області про визнання незаконним рішення від 08 червня 2012 року №243 про застосування штрафних санкцій - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 26 листопада 2012 року.
Суддя К.Ю. Широка