Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв
13.08.2012 р. Справа № 2а-3836/12/1470
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Малих О.В., в порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу за
адміністративним позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до відповідача: Управління Держтехногенбезпеки у Миколаївській області (вул. Володарського, 1, м. Миколаїв, 54000)
про: стягнення не виплаченої в повному обсязі грошової допомоги в сумі 46 754,46 грн.,
16 липня 2012 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держтехногенбезпеки у Миколаївській області про стягнення не виплаченої в повному обсязі грошової допомоги в сумі 46 754,46 грн. (а.с. 2).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що Наказом Державної інспекції техногенної безпеки України № 83 від 14.02.2012 року його було звільнено зі служби на підставі п.п. 3 п. 99 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (за станом здоров'я) у запас.
При звільненні у порушення норм діючого законодавства йому не була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 50% щомісячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Згідно розрахунку вихідної допомоги при звільненні від 14.02.2012 розмір невиплаченої суми допомоги становить 46 754,46 грн.
23.05.2012 року він звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, однак на його заяву було повідомлено, що кошторисом на 2012 рік не передбачено такої виплати.
Відповідач у запереченнях зазначив, що позивач дійсно проходив службу начальником Вознесенського районного відділу Управління Держтехногенбезпеки у Миколаївській області та наказом Державної інспекції техногенної безпеки України № 83 від 14.02.2012 року його було звільнено зі служби на підставі п.п. 3 п. 99 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (за станом здоров'я) у запас, відповідно до розрахунку вихідної допомоги при звільненні йому необхідно виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 46041,93 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб.
Однак, вказана допомога була йому виплачена частково в сумі 6 000,00 грн. у зв'язку із відсутністю грошових коштів в управлінні. Грошові кошти для виплати вихідної допомоги управлінню не були виділені з бюджету.
Позивач та відповідач надали суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст.122 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Наказом Державної інспекції техногенної безпеки України № 83 від 14.02.2012 року позивача ОСОБА_1 було звільнено зі служби на підставі п.п. 3 п. 99 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (за станом здоров'я) у запас з 14.02.2012 року (а.с. 6).
За змістом вказаного наказу, вислуга років позивача станом на 01.02.2012 складає календарна - 22 рік 01 місяці 26 днів;
Пільгова -01 рік 06 міс.,15 днів;
Загальна -23 роки 08 міс. 11 днів.
Відповідач видав позивачу розрахунок вихідної допомоги при звільненні (а.с. 12), згідно з яким розмір дороги складає 46041,93 грн без урахування податку на доходи фізичних осіб. .
23.05.2012 року позивач надав заяву до Управління Держтехногенбезпеки у Миколаївській області про виплату одноразової грошової допомоги (а.с. 8).
Листом № 17/5/1549 від 13.06.2012 року відповідач повідомив позивача, що кошторисом на 2012 рік не передбачено такої виплати.
Згідно із частиною 1 статті 42 Закону України «Про правові засади цивільного захисту», порядок проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту визначається цим Законом та Положенням про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах і підрозділах цивільного захисту визначено «Інструкцією про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту», затвердженої наказом МНС України від 10.06.2008 року №447, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.07.2008 року за №612/15303 (далі-Інструкція).
Пунктом 15.3 розділу XV Інструкції, дійсно передбачено виплату одноразової грошової допомоги особам рядового і начальницького складу. які звільняються із служби за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Таким чином, вказаним Законом передбачено три види пенсії: за вислугу років; по інвалідності; в разі втрати годувальника.
Статтею 12 цього Закону встановлені умови призначення пенсій за вислугу років, згідно з якою пенсія за вислугу років призначається:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Особам, які є інвалідами війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку;
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 15 років, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей».
Як встановлено судом вище, позивач на час звільнення мав вислугу років - 23 роки 08 міс. 11 днів, що підтверджується наказом Державної інспекції техногенної безпеки України № 83 від 14.02.2012 позивача (а.с. 6).
Таким чином, на час звільнення зі служби ОСОБА_1 мав право на пенсію за віком відповідно до п.п. "а" статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір якої згідно наданого відповідачем розрахунку становить 46041,93 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб. (а.с. 12).
Відповідач право позивача на отримання вказаної суми допомоги не оспорює, зазначаючи у запереченнях проти позову, що допомогу виплатив частково в сумі 6900,00 грн., інша сума не виплачувалася у зв'язку з відсутністю грошових коштів в Управлінні.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність фінансування на здійснення вказаної вище виплати, оскільки питання фінансування Управління Держтехногенбезпеки у Миколаївській області є внутрішніми відносинами між відповідачем як розпорядником бюджетних коштів та розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.
Відповідно до розрахунку вихідної допомоги співробітника управління Держтехногенбезпеки у Миколаївській області майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 станом на 14.02.2012 року вихідна допомога становить: 46041,93 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб.
Відповідно до відомості зарахування коштів від 15.06.2012 року ОСОБА_1, була частково виплачена вихідна допомога у розмірі 6000 грн.(шість тисяч грн.), а також 900 грн. сплачено податку на доходи фізичних осіб.
Станом на 08.08.2012 року заборгованість управління Держтехногенбезпеки у Миколаївській області по виплаті вихідної допомоги перед ОСОБА_1 становить 40041,93 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково - в сумі 40040,93 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб.
Згідно із положеннями ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.
За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані та, відповідно, підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Управління Держтехногенбезпеки у Миколаївській області (вул. Володарського, 1, м. Миколаїв, 54000) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не виплачену в повному обсязі грошову допомогу в сумі 40 040,93 грн. (сорок тисяч сорок гривень 93 коп.) ( Стягнення проводити крім грошових коштів захищеними видатками Державного бюджету України ).
3. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя О.В. Малих