07 листопада 2012 року 12:39 Справа № 0870/9079/12
м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Мінаєвої К.В.
за участю секретаря судового засідання Плєшкова Д.В.
за участю представників
позивача - Левченка В.В., Зінченка М.В.,
відповідача - Ратієва Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
19 вересня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом звернулося Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.06.12 №0000200026 та №0000190026.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової виїзної перевірки, про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за лютий, березень 2012р., та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2012р. через реалізацію частини продукції власного виробництва за ціною, нижче її собівартості. Зазначає, що вказані висновки є безпідставними, оскільки позивачем під час проведення позапланової виїзної перевірки надано всі необхідні документи податкової та бухгалтерської звітності, що підтверджують право позивача на податковий кредит, товари були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Просить задовольнити позовні вимоги.Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування незгоди з позовом зазначає, що згідно наданих до перевірки бухгалтерських документів за лютий, березень 2012 р. сальдових відомостей по зведеним синтетичним рахункам, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, договорів, інших первинних документів, собівартість реалізованої готової продукції ПАТ «Запоріжкокс» складає: за лютий 2012 року 265287473,62 грн., за березень 2012 року 323201781,73 грн. Вартість реалізованої готової продукції ПАТ «Запоріжкокс» складає: за лютий 2012 року 259161417,40 грн., за березень 2012 року 295944003,15 грн. Таким чином, ПАТ «Запоріжкокс» в лютому 2012 року було реалізовано продукцію на загальну суму 259161417,40 грн. (без ПДВ), фактична собівартість виробництва якої дорівнює 265287473,62 грн. Частина продукції була реалізована ціною нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації продукції сумі 6126056,22 грн. Також, ПАТ «Запоріжкокс» в березні 2012 року було реалізовано продукцію на загальну суму 295944003,15 грн. (без ПДВ), фактична собівартість виробництва якої дорівнює 323201781,73 грн. Частина продукції була реалізована за ціною, нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації продукції у сумі 27257778,58 грн. Перевіркою ПАТ «Запоріжкокс» встановлено, що обсяг продажу однієї тонни продукції (виготовленої продукції) є меншим, ніж обсяги придбаних товарів, послуг, з яких складається собівартість однієї тони реалізованої продукції. Таким чином встановлено, що ПАТ «Запоріжкокс» здійснює декларування податкового кредиту по операціях придбання товарів, послуг, які не включаються до оподатковуваних операцій (обсягів продажу готової продукції), просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи заперечень.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» (код ЄДРПОУ 00191224) є юридичною особою та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 20.12.1993 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №029703.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Запоріжкокс» з питань достовірності нарахування суми від'ємного значення податку на додану вартість за періоди: січень, лютий, березень 2012р., суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за лютий 2012р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у січні 2012р. та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2012р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому 2012 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт №116/26-2/00191224 від 22.05.2012р. Як зазначено в акті перевірки:
- на порушення п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України ПАТ «Запоріжкокс» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за лютий 2012р. на суму 1 106 121 грн.;
- на порушення п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України ПАТ «Запоріжкокс» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання ісумою податкового кредиту за березень 2012р. на суму 4 921 665 грн.;
- на порушення пп. 195.1.1 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, пп. 3.3 п.3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011р. №41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011р. за № 197/18935, ПАТ «Запоріжкокс» занижено обсяги операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою (експортні операції) в розмірі 408 917 грн.;
- на порушення п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, по операції з постачання послуг ПАТ «Запоріжкокс» видано покупцю - ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 0186542) податкову накладну №216014 від 16.02.2012р. на загальну суму 220 550,82 грн., у тому числі ПДВ 36758,47 грн., яку не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- на порушення пп. а п. 200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р., ПАТ «Запоріжкокс» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2012р. на загальну суму 1 106 121 грн.
На даний акт перевірки позивачем були подані заперечення №15/791-1 від 28.05.2012р. 07.07.2012р. на адресу ПАТ «Запоріжкокс» надійшла відповідь СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя ДПС на заперечення, у якій було вказано, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя не має підстав для задоволення заперечень від 28.05.2012р. №15/791-1 на акт перевірки №116/26-02/00191224 від 22.05.2012р.
08 червня 2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя ДПС прийняті та направлені на адресу ПАТ «Запоріжкокс» податкові повідомлення - рішення:
- №0000200026 від 08.06.2012 p., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі всього 6027786 грн., в тому числі за лютий 2012 року на суму 1 106 121 грн. і за березень 2012 року на суму 4 921 665 грн.;
- №0000190026 від 08.06.2012 p., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 1 106 121 грн.
19.06.2012р. на адресу Державної податкової служби у Запорізькій області позивачем направлена первинна скарга №19/239 про скасування податкових повідомлень-рішень №0000200026 від 08.06.2012р., №0000190026 від 08.06.2012р. Рішенням Державної податкової служби у Запорізькій області від 26.06.2012р. №2883/10/10-420 продовжено строк розгляду вищезазначеної первинної скарги по 19.08.2012р. включно. Рішенням ДПС у Запорізькій області від 01.08.2012р. №3665/10/10-420 первинна скарга №19/239 від 19.06.2012р. залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0000200026 від 08.06.2012р., №0000190026 від 08.06.2012р. - без змін.
Позивачем до Державної податкової служби України була подана повторна скарга №19/290 від 08.08.2012р. Рішення Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги (вих. №1265/0/61-12/10-2115 від 03.09.2012р.) така скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Позивач, не погодившись з висновками, зазначеними в акті перевірки №116/26-2/00191224 від 22.05.2012р., прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями звернувся з позовом до суду.
Суд зазначає, що підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пп. «а» п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. У ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як встановлено при розгляді справи, належне документальне підтвердження податкового кредиту позивача за лютий, березень 2012 року відповідачем не заперечується.
Зі змісту акту перевірки встановлено, що порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, пп. а п. 200.4 ст. 200 ПК України податковий орган пов'язує з реалізацією позивачем продукції за ціною, нижчою її собівартості.
Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З наведеного слідує, що Податковий кодекс пов'язує визначення податкового кредиту з договірною (контрактною) вартістю товарів/послуг, яка повинна відповідати рівню звичайних цін, які визначаються відповідно до статті 39 цього Кодексу, а не собівартості продукції. Проте, як встановлено зі змісту письмових пояснень відповідача податковий орган не заперечує проти дотримання позивачем рівня звичайних цін.
Вказаними положеннями п. 198. 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право на формування податкового кредиту платника податків за наявності двох обставин: таке придбання товарів має здійснюватись з метою: по-перше, подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях, по-друге, у межах господарської діяльності платника податку.
Конструкція вказаної норми побудована таким чином, що законодавчо закріплена необхідність наявності у платника податків лише «мети» (цілі) подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто, саме «мети», а не конкретного результату. Кінцевий результат діяльності з використання придбаного товару не завжди відомий платнику податків на дату відображення податкового кредиту. Враховуючи те, що господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв'язку із зміною обставин діяльності, кон'юнктури ринку тощо, законодавець надає можливість у подальшому виправити (відкоригувати) раніше заявлений податковий кредит згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.
Щодо першої умови, а саме «використання товарів в оподатковуваних операціях», то відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);
Отже, використання товарів в оподатковуваних операціях фактично передбачає їх реалізацію.
У свою чергу наявність другої умови слід розглядати крізь визначення господарської діяльності, яке надано в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та передбачає, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.Таким чином, з аналізу положень п.185.1 ст.185 та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, можна дійти висновку, що «використання товарів в оподатковуваних операціях» передбачає діяльність платника податків з виробництва та/або реалізації товару, що спрямована на отримання доходу. При цьому, пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Суд зазначає, що поняття «дохід» та «прибуток» не є тотожними,оскільки для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку.
Позивачем на підставі відповідних угод з контрагентами була придбана сировина для виробництва власної продукції з метою подальшої реалізації такої продукції за звичайними цінами та з метою отримання від такої реалізації доходу в грошовій формі.Приписи Податкового кодексу України вказують лише на те, що придбання товарів повинно здійснюватися з метою використання у господарській діяльності, яка у свою чергу повинна бути спрямована на отримання доходу. Тобто, наявність доходу, у вигляді прибутку, не є абсолютним показником, а залежить від багатьох чинників, серед яких зокрема і об'єктивні фактори формування ринкових цін на певний вид продукції. Як зазначає позивач,зниження на ринку ціни продажу готової коксохімічної продукції відбувається набагато швидше і істотніше, ніж зниження вартості основної сировини, необхідної для виробництва такої продукції, що підтверджується наданими до матеріалів справи аналізом цін на вугільну продукцію України та зарубіжні аналоги, аналізом цін на коксохімічну продукцію, вироблену підприємствами України. Отже, здійснення продажу коксохімічної продукції позивачем за ціною, нижчою її собівартості обумовлено економічними чинниками, що склалися на ринку України. Враховуючи наведене, операції з продажу ПАТ «Запоріжкокс» продукції за ціною, нижче собівартості не можна вважати здійсненою поза межами господарської діяльності позивача.
Обґрунтовуючи безпідставність формування ПАТ «Запоріжкокс» податкового кредиту за лютий, березень 2012 року податковий орган виходить з того, що вартість реалізації коксохімічної продукції лютого, березня 2011 року була нижчою за собівартість такої продукції, а тому підприємство завідомо працювало збитково. При цьому, відповідачем не досліджувалась податкова звітність на наявність доходу та прибутку у позивача протягом 2011 року та 1 кварталу 2012 року. Крім того, суд зазначає, що необхідність продажу продукції власного виробництва за ціною, нижче її собівартості зумовлена технологічною неможливістю зупинення виробництва, оскільки призведе до знищення коксових батарей та припинення функціонування підприємства, що підтверджується копією листа УХІН № 06/634 від 29.03.2010 р.
Як встановлено зі змісту акту перевірки,для визначення сум податку на додану вартість, які в подальшому не використані в оподатковуваних операціях, податковим органом були використані бухгалтерські документи за лютий, березень 2012р., зведенівідомості синтетичного обліку по рахунках.
При здійсненні розрахунку податковий орган бере показники операційних витрат (їх матеріальну складову) із Звіту про фінансові результати позивача за І квартал 2012 року (при здійсненні розрахунку суми завищення податкового кредиту лише за один місяць -лютий/ березень, а не за квартал в цілому) та вираховує процентне співвідношення матеріальних затрат до операційних затрат, що складає 90,28 %. Однак, слід зазначити, що податковим органом взяті показники з фінансової звітності підприємства, яка формується на первинних бухгалтерських документах. У зв'язку із цим, до розділу матеріальні затрати, як елементу операційних витрат, включаються всі витрати понесені підприємством у зв'язку із їх придбанням. Однак, це не означає, що ці всі матеріальні затрати придбавались підприємством з метою використання у господарській діяльності та відповідно у зв'язку із їх придбанням нараховувався податковий кредит. Тобто, якщо бухгалтерський облік враховує всі операції з придбання матеріальних цінностей, то податковий облік лише ті, що будуть використані в господарській діяльності товариства.
Продовжуючи розрахунки, податковий орган множить процентне співвідношення на вартість збиткових операцій та отримує результат, який на думку податкового органу, є долею складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям за період лютий/березень 2012 року та у кінцевому розрахунку податковий орган вираховує податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка використана не в господарській діяльності підприємства, не зважаючи на те, що чинним законодавством не передбачено вирахування податку на додану вартість із "матеріальної складової".
Отже, дійшовши висновку про збитковість, податковий орган посилається на показники фінансової, а не податкової звітності. Такі розбіжності виникають з огляду на різні методи обліку, але враховуючи те, що предметом розгляду є нарахування сум податків, зокрема податку на додану вартість, то до уваги слід приймати саме показники податкової звітності. Представник відповідача не зміг пояснити, яким чином, по яких операціях, визначена частина сировини, яка на думку податкового органу, не використана в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
Отже, висновок податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за лютий 2012 року в розмірі1106121,00 грн. та за березень 2012 року в розмірі 4921665,00 грн. є необґрунтованим. У зв'язку із цим, зменшення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі ДПС від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 1106121,00 грн., за березень 2012 року на суму 4921665,00 грн. є протиправним.
У пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що бюджетне відшкодування -це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. У п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пп. «а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України -сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг. Підпунктом «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, право платника ПДВ на бюджетне відшкодування залежить лише від оплати останнім сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, що позивачем було здійснено і вказане не заперечується відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку і про відсутність у податкового органу підстав для зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2012 року в розмірі 1106121,00 грн.
В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність своїх рішень.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах що до оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого,чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, а тому податкові повідомлення - рішення від 08.06.12 №0000200026 та №0000190026 підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс».
Керуючись ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України,суд
Позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.06.12 року №0000200026 та №0000190026.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» судовий збір в розмірі 2146,00грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.)
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Мінаєва