ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" вересня 2012 р. Справа № 2a-1587/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Скільського І.І.,
Суддів: Кишинського М.І.,
Шумея М.В.,
при секретарі Бурда М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_2
до відповідача: Першого заступника-начальника кримінальної міліції Печерського районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві - Коробова Ігора Валерійовича, ГУ ДКС України в Івано-Франківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій,-
12.04.2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до першого заступника - начальника кримінальної міліції Печерського районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві Коробова Ігора Валерійовича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху (т.1 а.с.1).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відмовлено у відкритті провадження у справі №2а-1388/10/0970 за позовом ОСОБА_2 до першого заступника-начальника кримінальної міліції Печерського районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Коробова Ігора Валерійовича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій (т.1а.с. 8-10).
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2010 року скасовано, а справу №2а-1388/10/0970 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.1 а.с. 39-41).
17.05.2011 року відповідно до розпорядження керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду №80 та на підставі ухвали Львівського окружного адміністративного суду, проведено повторний автоматичний розподіл справи та присвоєно номер №2а-1587/11/0970.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду (т.1 а.с.48-49).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 року у справі №2а-1587/11/0970 залучено в якості другого відповідача - Державне казначейство України (т.1 а.с. 63-64).
В судовому засіданні 17 травня 2012 року ухвалою суду допущено заміну відповідача Державне казначейство України на правонаступника Державну казначейську службу України (т.1 а.с. 196-197).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року задоволено заявлене в судовому засіданні позивачем клопотання про залишення адміністративної справи №2а-1587/11/0970 без розгляду, а справу передано на автоматизовану систему документообігу для відновлення попереднього реєстраційного номера 2а-1388/10/0970 (125-126).
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 року, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №2а-1587/11/0970 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.1 а.с. 160-162).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.09.1999 року о/у ВКР Печерського РУГУ МВС України в м. Києві Краснопьоров О.В., прийняв постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо позивача за ст.206-2 КК України на підставі п.2 ст.6 КПК України, інформація якої в мотивувальній частині потягнула для позивача триваючі по даний час істотно негативні наслідки а вказівка резолютивної частини «при отриманні додаткової інформації відновити перевірку по даному матеріалу» - явила собою фактичні оперативно-розшукові заходи проти позивача тривалістю в понад 10 років з поширенням при цьому щодо нього недостовірної та в будь-якому разі неприпустимої для встановлення складу злочину чи його відсутності інформації, що викладена в мотивувальній частині вказаної постанови. У відповідності до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», позивач звернувся до Печерського РУГУ МВС України в місті Києві про винесення постанови, що передбачена ч.1 ст.12 вказаного Закону, в частині, що стосується права позивача щодо відшкодування втраченого заробітку та інших грошових доходів внаслідок незаконних дій, що розпочалися з дня винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, тобто з 22.09.1999 року. На звернення позивач отримав 17.03.2010 року за № 54/к-659 відповідь згідно якої зазначено, що по заяві позивача співробітниками Печерського РУГУ МВС України в м. Києві проведено перевірку факти, які викладені в заяві, свого підтвердження не знайшли. З огляду на наведене позивач просив суд визнати дію від 17.03.2010 року за № 54/К-659 першого заступника-начальника кримінальної міліції Печерського районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві - Коробова Ігора Валерійовича, протиправною бездіяльністю, що містить ознаки правопорушення, передбаченого пунктом «г» ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», внаслідок чого на підставі ст. 15 Закону України «Про боротьбу з корупцією» - відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі однієї мінімальної заробітної плати (в квітні 2010 року - 884 грн.), зобов'язати відповідача - Коробова І.В. надати позивачу повну достовірну без невиправданих зволікань інформацію, що передбачена ч.1 ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», щодо відшкодування заробітку та інших грошових доходів, втрачених позивачем внаслідок незаконних дій з 22.09.1999 року.
21.07.2011 року позивачем подано заяву №1 про залишення позовної заяви в частині вимоги зверненої до начальника кримінальної міліції Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві про зобов'язання винести постанову відповідно до статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» з підстав встановлених п.3 ч.1 ст. 155 КАС України, так як вказана вимога вирішена постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-1523/11/0970 від 14.06.2011 року та заяву №2 щодо уточнення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконних з 22.09.1999 року дій. В обґрунтування просив суд, встановити, що частина інформації, викладена в постанові від 22.09.1999 року Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, що стосується позивача, є інформацією, якою здійснено безпідставне і незаконне втручання в його приватне життя, яка фактично потягнула відсторонення його від роботи (посади) приватного підприємця, що триває по даний час. Визнати, що інформація постанови від 22.09.1999 року Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, щодо позивача є неприпустимою, такою, що містить порушені права щодо позивача до приватного життя, заподіяла істотно негативних наслідків, що завжди супроводжувалося заподіянням позивачу безперервної з 22.09.1999 року моральної шкоди, які (інформація та її поширення) є репресією щодо позивача, що триває з 22.09.1999 року по даний час, полягає у іншому ушкодженні його здоров'я (за ст.3 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я»), тобто в стовідсотковому порушення станів благополуччя які і є здоров'ям (фізичного, соціального та душевного станів). З огляду на що відшкодування моральної шкоди на думку позивача має визначатися із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (ч.1 ст.1197 ЦК України). Загальна сума моральної шкоди оцінена позивачем, станом на 02.08.2011 року становить 656 156, 66 грн.
Відповідно до поданої заяви №2 позивачем визначено наступні уточнені позовні вимоги а саме: визнати, що інформація постанови від 22.09.1999 року Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо позивача є за ознакою триваючою щодо нього репресією з 22.09.1999 року, в тому числі містить втручання в його приватне життя, спричинила істотно негативних наслідків, в тому числі потягнула за собою усунення позивача від роботи (посади), бо явила собою підставу втручання в діяльність позивача професійного і ділового характеру, потягнула заборону позивачу на професійну діяльність і на заробіток на життя, в повному обсязі порушила позивачу здоров'я - повний стан фізичного, соціального і душевного благополуччя, заподіює позивачу з 22.09.1999 року моральної (немайнової) шкоди, яка на момент 02.08.2011 року може складати розмір до відшкодування грошовим еквівалентом в загальній сумі 656 156, 66 грн.; відшкодувати з Держави Україна моральну шкоду за період її заподіяння 22.09.1999 року - 02.08.2011 року в сумі, еквівалентній 656 156,66 грн. (т.1 а.с.73-74).
25.07.2011 року позивачем подано доповнення до заяви №2 від 18.07.2011 року, відповідно до якої просив суд: визнати протиправною бездіяльність начальника кримінальної міліції Печерського РУГУ МВС України в питанні виконання обов'язку передбаченого ч.1ст.11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», з огляду на те, що інформація постанови від 22.09.1999 року щодо позивача, явила собою триваюче до тепер втручання в приватне життя позивача, моральне катування позивача, репресію щодо позивача; зобов'язати відповідача виконати вимогу ч.1 ст.11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»; надіслати позивачу повідомлення про те, що період часу з 22.09.1999 року уважається незаконним втручанням в приватне життя позивача, репресією та катуванням щодо позивача, цей період часу має вважатися роботою позивача на особливо важких і особливо небезпечних роботах (умовах праці) ураховуватись при виході позивача на пенсію його роботою в потрійному розмірі, яка в тому числі вважається державною службою позивача; відшкодувати позивачу моральну шкоду, що дорівнює 656 156, 66 грн. (т.1 а.с.91).
29.03.2012 року позивачем подано заяву про збільшення позовної вимоги у частині еквіваленту суми щодо відшкодування моральної шкоди, відповідно до якої просив суд: зобов'язати Казначейську службу України безспірно списати з єдиного казначейського рахунку України на користь позивача у відшкодування моральної шкоди по стану на 23.03.2012 року заподіяної незаконними діями Печерського РУГУ МВС України в м. Києві в постанові від 22.09.1999 року про відмову в порушенні кримінальної справи, в якій незаконно у всякому разі розміщено, на підставі чого в подальшому незаконно і безпідставно поширено необмеженому колу осіб інформацію щодо позивача, яка упродовж послідуючих понад 12,5 років унеможливлює реалізацію позивачем будь-яких прав, оскільки позивача поширюваною інформацією ідентифікується душевно хворою істотою, що первинно задокументована постановою від 22.09.1999 року Печерського РУГУ МВС України в м. Києві про відмову в порушенні кримінальної справи, суму коштів в розмірі 804 750 грн. (т.1 а.с.179).
Позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання не прибув, у позовній заяві міститься клопотання позивача, про розгляд справи без участі в судовому засіданні під час розгляду справи, позивача (т.1а.с. 24).
Представник відповідача - першого заступника начальника кримінальної міліції Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві - Коробова І.В. в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. В матеріалах справи наявні письмові заперечення та доповнення до заперечення на адміністративний позов (т.1 а.с.55-56,166-168,201-203, т.2 а.с.9), у відповідності до яких відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача ДКС України в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. Своїм правом на подання письмових заперечень не скористався.
В судовому засіданні 26.09.2012 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача - залишено без розгляду позовну заяву в частині вимоги, зверненої до начальника кримінальної міліції Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві про зобов'язання винести постанову відповідно до статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.
Предметом заявленого адміністративного позову є вимоги про визнання інформації (відомостей) відображених в постанові Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 22.09.1999 року про відмову в порушенні кримінальної справи, такою, що є триваючою щодо позивача репресією з 22.09.1999 року, такою, що містить втручання в приватне життя, спричинила істотно негативних наслідків, потягнула за собою усунення позивача від роботи (посади), щодо втручання в діяльність позивача професійного і ділового характеру, такої, що потягнула заборону на професійну діяльність і на заробіток на життя, такою, що в повному обсязі порушила здоров'я - повний стан фізичного, соціального і душевного благополуччя, заподіює позивачу з 22.09.1999 року моральної (немайнової) шкоди в загальній сумі 804 750 грн.
Кодексом адміністративного судочинства України визначено юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства (ч.1ст.1 КАС України).
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
З огляду на наведене, інформація, яку позивач просить визнати такою, що є триваючою щодо позивача репресією з 22.09.1999 року, такою, що містить втручання в приватне життя, спричинила істотно негативних наслідків, потягнула за собою усунення позивача від роботи (посади), щодо втручання в діяльність позивача професійного і ділового характеру, такої, що потягнула заборону на професійну діяльність і на заробіток на життя, такою, що в повному обсязі порушила здоров'я - повний стан фізичного, соціального і душевного благополуччя, заподіює позивачу з 22.09.1999 року моральної (немайнової) шкоди в загальній сумі 804 750 грн., не є, в розмінні статті 3 КАС України, рішенням суб'єкта владних повноважень.
Як наслідок, оскарження позивачем зазначеної в постанові відповідача інформації є неналежним способом захисту свого порушеного права, сама інформація не є рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, при здійсненні ним своїх владних, управлінських функцій, така інформація не спрямована на регулювання будь-яких правовідносин, учасником яких є позивач.
Посилання позивача на ту обставину, що вказаною інформацією спричинено втручання в приватне життя позивача та усунення його від роботи (посади), потягнула заборону на його професійну діяльність перед судом не обґрунтовано, позивачем на підтвердження вказаних обставин суду не надано жодних доказів, на момент виникнення спірних правовідносин позивач не перебував в будь-яких трудових правовідносинах, не обіймав жодної посади на підприємствах, установах та організаціях, в органах соціального захисту як особа, що шукає роботу зареєстрований не був.
Тому, позовні вимоги про визнання інформації, зазначенній в постанові Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 22.09.1999 року про відмову в порушенні кримінальної справи такою, що є триваючою щодо позивача репресією з 22.09.1999 року, такою, що містить втручання в приватне життя, спричинила істотно негативних наслідків, потягнула за собою усунення позивача від роботи (посади), щодо втручання в діяльність позивача професійного і ділового характеру, такої, що потягнула заборону на професійну діяльність і на заробіток на життя, такою, що в повному обсязі порушила здоров'я - повний стан фізичного, соціального і душевного благополуччя до задоволення не підлягають.
Враховуючи висновок суду про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання інформація такою, що є триваючою щодо позивача репресією з 22.09.1999 року, такою, що містить втручання в приватне життя, спричинила істотно негативних наслідків, потягнула за собою усунення позивача від роботи (посади), щодо втручання в діяльність позивача професійного і ділового характеру, такої, що потягнула заборону на професійну діяльність і на заробіток на життя, такою, що в повному обсязі порушила здоров'я - повний стан фізичного, соціального і душевного благополуччя, то в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 804 750 грн. слід також відмовити.
Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності начальника кримінальної міліції Печерського РУ ГУ МВС України в питанні виконання обов'язку передбаченого ч.1ст.11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», зобов'язання виконати вимогу ч.1 ст.11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»; надіслання позивачу повідомлення про те, що період часу з 22.09.1999 року уважається незаконним втручанням в приватне життя позивача, репресією та катуванням, і що вказаний період часу має вважатися роботою позивача на особливо важких і особливо небезпечних роботах (умовах праці) ураховуватись при виході позивача на пенсію, його роботою в потрійному розмірі, яка в тому числі вважається державною службою позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян (пункт 1); незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу (пункт 2); незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства (пункт 3).
Таким чином, положення вказаного Закону до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, а у відповідачів відсутній обов'язок вчиняти дії в порядку ним встановленому.
Тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності начальника кримінальної міліції Печерського РУ ГУ МВС України в питанні виконання обов'язку передбаченого ч.1ст.11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», зобов'язання виконати вимогу ч.1 ст.11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»; надіслання позивачу повідомлення про те, що період часу з 22.09.1999 року уважається незаконним втручанням в приватне життя позивача, репресією та катуванням, і що вказаний період часу має вважатися роботою позивача на особливо важких і особливо небезпечних роботах (умовах праці) ураховуватись при виході позивача на пенсію, його роботою в потрійному розмірі, яка в тому числі вважається державною службою позивача є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
В задоволенні позову відмовити.< Резолютивна частина - НЕ ВИДАЛЯТИ >
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Головуючий суддя: /підпис/ Скільський І.І.
Судді: /підпис/ Кишинський М.І.
/підпис/ Шумей М.В.
Постанова складена в повному обсязі 02.10.2012.