ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" жовтня 2012 р. Справа № 2а-2680/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитин Н.М.
при секретарі судового засідання Жовнірович О.С.
за участю представника позивача Твардовського С.О.
представників відповідача Грици О.В., Василика А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Калуської районної ради до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення №226 від 23.07.2012 року та рішення №08-09-969 від 17.08.2012 року,-
30.08.2012 року Калуська районна рада (надалі-позивач) звернулася в суд з позовом до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення від 23.07.2012 року № 226 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та скасування рішення про результати розгляду скарги від 17.08.2012р. № 08-09-969.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Посадовими особами виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 18.07.2012р. була проведена планова перевірка Калуської районної ради за період з 01.01.2010р. по 30.06.2012р. по страхових коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальника. Вказує, що повідомлення про проведення перевірки від 05.07.2012 р. отримано позивачем тільки 17.07.2012р. в порушення п. 3.4 Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Тому, позивач вважає проведення перевірки незаконним.
За результатами планової перевірки посадовими особами Відповідача було складено акт від 18.07.2012р. Також, позивач зазначає, що акт не відповідає п. 3.13.2 вказаної Інструкції, оскільки не зрозумілим та нечітким є визначення змісту вчиненого порушення та в чому полягає неправильне визначення розрахункового періоду.
За матеріалами акту перевірки директором виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_4 було прийнято рішення № 226 від 23.07.2012р. про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
У вказаному рішенні зазначено, що під час планової перевірки Калуської районної ради з питань правильності нарахування, своєчасного перерахування страхових внесків, правильності використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, було наче б то виявлено порушення п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2001р. № 1266 і за наслідками якої підлягає поверненню до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 994,00 грн. -неправомірно витрачені кошти та фінансові санкції в розмірі 497,00 грн. -штраф 50 відсотків за порушення порядку використання страхових коштів.
Позивач вважає, що не допускав порушення п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати при виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_6, оскільки така норма не могла бути застосована, тому комісією було вирішено для нарахування допомоги з ТВП розрахунковим періодом вважати період (з 01.06.2010р. по 30.11.2010р.), що застосовувався при обчисленні середньоденного заробітку при попередньому страховому випадку.
Вважає, що рішення № 226 від 23.07.2012р. про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій є неправомірним та необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надавши пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові, просив задовольнити позов повністю.
Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечували, з мотивів викладених у письмовому запереченні на адміністративний позов.
На підставі викладеного, представники відповідача вважають, що при прийнятті оскаржуваних рішень, Фонд діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Статтею 30 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (надалі -Закон України № 2240) передбачено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.
Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України № 2240 Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.
Судом встановлено, що в Калуську районну раду зареєстровано як платник збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, що використовує працю найманих працівників, у виконавчій дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
У період з 17.07.2012р. по 18.07.2012р. на підставі направлення № 311 від 16.07.2012 року та згідно з наказом ВД ІФОВ ФСС з ТВП від 19.06.2012 року № 16/4 посадовою особою відповідача проведено планову перевірку по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Калуської районної ради за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено акт від 18.07.2012р.(а.с.13-17)
Акт представники позивача підписали без зауважень.
Суд не приймає до уваги твердження позивача щодо невідповідності акту перевірки вимогам Інструкції, оскільки в ньому конкретно зазначено порушення з посиланням на норму нормативно правового акту.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції, акт перевірки - документ, який складається в установленому законодавством порядку посадовими особами органу Фонду, що проводили перевірку, фіксує факт її проведення та результати.
Згідно з п. 3.13.2. Інструкції - при складанні акта перевірки посадові особи органу Фонду об'єктивно та чітко викладають факти порушень, виявлені під час перевірки, з посиланням на відповідну структурну одиницю нормативно-правового акта. Акт перевірки має відповідати вимогам ділової мови та офіційно-ділового стилю.
Так, в акті перевірки правомірності призначення та виплати допомоги за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 18.07.2012р. зазначено, що за наслідками перевірки виявлено порушення при виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності, а саме п. 4 Порядку затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1266 -1 випадок на суму 994,00 грн. в липні 2011 року (невірне визначення розрахункового періоду)(а.с.13-17).
Таким чином, суд вважає, що в акті чітко викладені факти виявлених порушень і є посилання на відповідну структурну одиницю нормативно-правового акта, а саме на п. 4 Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1266.
У зв'язку з порушеннями, виявленими під час перевірки та на підставі акту від 18.07.2012р., директором виконавчої дирекції ІФОВ ФСС з ТВП 23.07.2012р. винесено рішення № 226 про повернення коштів Фонду в розмірі 994,00 грн. та застосування фінансах санкцій та нараховано штраф 50 відсотків за порушення порядку використання страхових коштів в розмірі 497,00 грн. (а.с. 11 - 12).
Під час перевірки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1266 (надалі -Порядок), відповідачем встановлено невірне визначення Калуською районною радою розрахункового періоду для нарахування страхової виплати по листку непрацездатності серії АВК № 337631 ОСОБА_6, що призвело до переплати на суму 994 грн. 00 коп. по листку непрацездатності № 337631 з терміном захворювання 20.06.2011р.-01.07.2011р. Позивачем фактично оплачено 1538,96 грн., тоді як необхідно було оплатити 544,96, відповідно переплата становить 994,00 грн.(а.с.18)
ОСОБА_6, як найманий працівник, займав посаду заступника голови районної ради та був застрахованою особою, що не заперечили в судовому засіданні сторони.
Застрахована особа відповідно до ст.2 Закону України №2240 це найманий працівник, а у випадках передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Розпорядженням голови Калуської районної ради від 30.11.2010р. № 29вк надано ОСОБА_6, заступнику голови районної ради, з 01.12.2010 року відпустку тривалістю 102 календарні дні (а.с.39).
Як вбачається з представленого позивачем розрахунку терміну перебування ОСОБА_6 у відпустці, останній неодноразово перебував на лікарняному, тому відпустка терміном 102 дні продовжувалась на кількість днів зазначених у листках непрацездатності (а.с.94).
Відповідно до листка непрацездатності серії АВК № 337631 ОСОБА_6 перебував на лікарняному з 20 червня 2011 року по 01 липня 2011 року(а.с.68).
Протоколом засідання комісії районної ради із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами зумовленими народженням та похованням від 02.07.2011р. № 200 вирішено призначити допомогу по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100% ОСОБА_6, заступнику голови районної ради, а головному бухгалтеру Г.Тихомировій при обчисленні середньоденного заробітку за листком непрацездатності серії АВК № 336731, виданого ОСОБА_6. Розрахунковим періодом вважати період (з 01.06.2011р. по 30.11.2011р.), що застосовувався при обчисленні середньоденного заробітку при попередньому страховому випадку(а.с.42).
В даному протоколі зазначено наступне. С.Твардовський наголосив, що ОСОБА_6 за останні шість місяців(розрахунковий період), що передують страховому випадку не працював у зв'язку з перебуванням його у оплачуваній відпустці, яка час від часу продовжувалась на дні лікарняного. Відповідно до п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням з розрахункового періоду виключаються місяці, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, а основна відпустка не є поважною причиною. Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги консультації спеціалістів Калуської виконавчої дирекції ФСС з ТВП, запропонував для нарахування допомоги з ТВП за вищевказаним листком непрацездатності розрахунковим періодом вважати період (з 01.06.2011р. по 30.11.2011р.), що застосовувався при обчисленні середньоденного заробітку при попередньому страховому випадку.
11.10.2012 року складено уточнений протокол, в зв'язку з тим, що в первинному протоколі допущено описку, та уточнено визначення розрахункового періоду замість «з 01.06.2011р. по 30.11.2011р.»зазначено «з 01.06.2010р. по 30.11.2010р.»(а.с.95) .
Таким чином, позивач при прийнятті даного рішення (протоколу) та визначені розрахункового періоду, який застосовувався при обчисленні середньоденного заробітку у попередньому страховому випадку не посилається на жодну правову норму, яка б надавала йому таке право.
Одночасно позивач при обчисленні середньоденного заробітку визначає період з 01.06.2010р. по 30.11.2010р., тобто фактично виключає з розрахункового періоду попередні шість місяців (з грудня 2010р. по травень 2011р.), протягом яких застрахована особа ОСОБА_6 перебував у відпустці та не отримував заробітної плати. Тобто, у даному випадку, фактично застосовується п. 4 Порядку в частині виключення з розрахункового періоду місяців протягом яких застрахована особа не працювала.
Відповідно до п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1266 (надалі - Порядок) розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Для осіб, які брали участь у страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах, розрахунковим періодом для обчислення середнього доходу, для розрахунку виплат за страхуванням на випадок безробіття є останніх шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної), і протягом яких особа сплачувала страхові внески. Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з розрахункового періоду. Для осіб, які отримують грошове забезпечення, місяці тимчасової непрацездатності та відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами не виключаються з розрахункового періоду.
Даним Порядком не передбачено змінювати розрахунковий період або враховувати інші місяці, якщо в розрахунковому періоді застрахована особа не мала з певних причин заробітної плати.
Щодо посилання в протоколі комісії на консультації спеціалістів Калуської виконавчої дирекції ФСС з ТВП, то остання неуповноважена такі надавати, що підтвердили в судовому засіданні сторони.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1266 надано право Міністерству праці та соціальної політики давати роз'яснення щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Виходячи з наведеного, позивач, як орган місцевого самоврядування, неповноважний на власний розсуд визначати розрахунковий період для обчислення середньоденного заробітку, та в даному страховому випадку, повинен був звернутись за роз'ясненнями до уповноваженого органу - Міністерства праці та соціальної політики.
Частина 2 ст. 19 Конституції України вказує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Калуська районна рада, як орган місцевого самоврядування, може діяти тільки в межах своїх повноважень та в спосіб, визначений законом. Законодавство не надає можливості позивачу здійснювати повноваження іншого державного органу, в даному випадку -Міністерства праці та соціальної політики.
Враховуючи вищенаведене, позивачем не вірно визначено розрахунковий період для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, та відповідачем підставно зазначено про порушення п. 4 Порядку, що стало причиною переплати в сумі 994,00 грн.
Отже, на підставі викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при проведенні перевірки надав правильну оцінку первинним документам, які були йому представлені, та правомірно постановив рішення №226 від 23 липня 2012 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Згідно з ч.2 ст.30 Закону України № 2240 за порушення порядку використання страхових коштів несвоєчасне або не в повному обсязі повернення страхових коштів відповідно до частини 1 статті 2 та статті 22 цього Закону, несвоєчасне подання або неподання звітності про використання коштів Фонд) інших відомостей, передбачених цим Законом, страхувальник, інший отримувач страхових коштів несе відповідальність відповідно до закону.
Так, частиною 1 ст. 30 Закону України № 2240 встановлено, що страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартості наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми. Таким чином, відповідачем правомірно застосовано до позивача фінансові санкції в сумі 497,00 грн.
Щодо посилання позивача не неналежне його повідомлення про початок планової перевірки як підставу скасування рішення № 226 від 23.07.2012р., то суд зазначає наступне.
05.07.2012р. виконавчою дирекцією Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було направлено позивачу повідомлення про проведення планової перевірки Калуської районної ради за період з 01.01.2010р. по 30.06.2012р. по страхових коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальника(а.с.67).
Таке повідомлення згідно журналу вхідної кореспонденції позивача, який було оглянуто в судовому засіданні, та вхідного реєстраційного штампу отримано Калуською районною радою 17.07.2012 року, а перевірку проведено наступного дня -18.07.2012р.
Відповідно до п. 3.4. Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженої Постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від 22.12.2010р. №29, планова перевірка проводиться за умови письмового повідомлення страхувальника не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення такого заходу.
Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача про порушення відповідачем вищенаведеної норми позивача, оскільки Калуську районну раду не було повідомлено про проведення перевірки у встановлений термін.
Втім, суд вважає за необхідне зазначити, що недотримання такої норми не є безумовною підставою для звільнення позивача від відповідальності за вчинене порушення, що зафіксоване в акті від 18.07.2012р. та підставою до скасування рішення № 226 від 23.07.2012 року.
Стосовно вимоги позивача щодо скасування рішення №08-09-969 від 17.08.2012 року про результати розгляду скарги, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, виходить з наступного.
Даним рішенням позивачу відмовлено в задоволенні скарги на рішення № 226 від 23.07.2012р.(а.с.64-66).
Рішення суб'єкта владних повноважень чи суб'єкта делегованих повноважень -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання рішення недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення.
У контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України рішення суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правові акти -це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб, і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.
Правові акти індивідуальної дії -це рішення, які є актом одноразового застосування норм права, і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації.
Відтак, під рішенням суб'єкта владних повноважень чи суб'єкта делегованих повноважень суд розуміє юридичну форму рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання рішення недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення.
Як вбачається з оскаржуваного рішення №08-09-969 від 17.08.2012 р., таке прийнято виконавчою дирекцією ІФОВ ФСС з ТВП в межах наданих повноважень та жодний правових наслідків для позивача не породжує, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав до скасування такого рішення.
Вказані вище обставини, встановлені в ході судового розгляду справи, вказують на правомірність винесення відповідачем оскаржуваних рішень та відсутність підстав для їх скасування.
Виходячи з викладеного, суд вважає позовні вимоги Калуської районної ради безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову Калуської районної ради до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення №226 від 23.07.2012 року та рішення №08-09-969 від 17.08.2012 року - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Микитин Н.М.
Постанова складена в повному обсязі 22.10.2012 року.