Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/14813/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Лазарєв В.В.
при секретарі Бобирь Г.Г.
за участю представника позивача Лига І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області (далі за текстом - УПФ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі за текстом - ВДВС), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом - ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з квітня 2012 року в провадженні відповідача знаходиться виконавчий документ про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь УПФ суму штрафу у розмірі 961,50 грн. 30.07.12 УПФ звернулося до ВДВС з проханням повідомити про стан виконавчого провадження щодо вищевказаного виконавчого документу. 23.08.12 УПФ отримало відповідь № 04-14/19293 про те, що 16.08.12 направлено платіжні вимоги для списання грошових коштів у сумі 961.50 грн. Оскільки кошти на рахунок УПФ не надійшли, останнє 24.09.12 знов звернулося до ВДВС з проханням повідомити про стан виконавчого провадження, однак відповіді не отримало. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав, в якому просить визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо виконання рішення № 422 від 22.06.2011р. та зобов'язати ВДВС вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи, спрямовані на виконання рішення № 422 від 22.06.2011р. про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» коштів у розмірі 961,50 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. Надіслав заперечення проти позову, в яких зазначив, що сума штрафу у розмірі 961,50 грн. стягнута з ПАТ КБ «ПриватБанк» і перерахована стягувачу - УПФ за реквізитами зазначеними у виконавчому документі на підставі платіжного доручення № 4892 від 08.11.12. У зв'язку з чим 13.11.12 виконавче провадження щодо примусового виконання рішення № 422 від 22.06.2011р. закінчено на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», як фактично виконане. З огляду на зазначене вважає позовні вимоги УПФ такими, що не підлягають задоволенню.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
17.04.12 державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 32212992 щодо примусового виконання рішення УПФ № 422 від 22.06.11 про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь УПФ суму штрафу у розмірі 961,50 грн. (а.с. 6).
30.07.12 УПФ звернулося до ВДВС з проханням повідомити про стан виконавчого провадження щодо вищевказаного виконавчого документу (а.с. 7).
23.08.12 УПФ отримало відповідь з ВДВС № 04-14/19293 про те, що 16.08.12 направлено платіжні вимоги для списання грошових коштів у сумі 961.50 грн. (а.с. 8).
Оскільки кошти на рахунок УПФ не надійшли, останнє 24.09.12 знов звернулося до ВДВС з проханням повідомити про стан виконавчого провадження (а.с. 9). Станом на час звернення УПФ до суду відповідь не отримано.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606), у відповідності до преамбули якого цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону № 606 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статей 6, 11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону № 606 передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно із частиною 3 вказаної статті Закону № 606 про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Так, згідно постанови Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 13.11.12 виконавче провадження № 32212992 щодо примусового виконання рішення УПФ № 422 від 22.06.2011р. про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь УПФ суму штрафу у розмірі 961,50 грн. закінчено на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», як фактично виконане (а.с. 32).
Отже, приймаючи до уваги наявність вищевказаної постанови ВДВС про закінчення виконавчого провадження, яка не оскаржена і не скасована, суд дійшов висновку, що позовні вимоги УПФ про визнання бездіяльності ВДВС незаконною та зобов'язання останнього вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи, спрямовані на виконання рішення № 422 від 22.06.2011р. про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» коштів у розмірі 961,50 грн. у закінченому виконавчому провадженні є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представника позивача у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані відповідачем у якості заперечень проти позову, є належними доказами у справі, адже вони містять вичерпну інформацію, яка об'єктивно спростовує обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.
З огляду на викладене підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 19 листопада 2012 року.
Постанова виготовлена у повному обсязі 22 листопада 2012 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Лазарєв В.В.