31 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/11672/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Пополітові І.М., за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача -Босько Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська
Дніпропетровської області Державної податкової служби
про визнання недійсною податкової консультації та зобов'язання вчинити певні
дії,-
01.10.2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсною податкової консультації № 16971/060-051 від 30.07.2012 року та зобов'язання надання нової податкової консультації.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання податкової консультації, в серпні 2012 року на адресу позивача надійшла відповідь на вказану заяву. ФОП ОСОБА_3 вважає, що дана відповідь суперечить нормам Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, позивач просить суд визнати недійсною податкову консультацію та зобов'язати надати нову податкову консультацію, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись, при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що в оскаржуваній податковій консультації надано відповідь на запитання, поставлені у запиті позивача відповідно до норм діючого законодавства. Крім того, представник відповідача зауважив на тому, що податкова консультація носить рекомендаційний характер, не породжує правових наслідків та не порушує права, свободи та інтереси позивача. На підставі викладеного, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, а також всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.
16.07.2012 року листом фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби з проханням проконсультувати його з наступних питань: фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування із видом діяльності надання в найм нерухомого майна, який має об'єкт оподаткування? При надані в оренду (найм) нерухомості фізичною особою - підприємцем який перебуває на загальній системі оподаткування (при цьому його видом діяльності є надання в оренду нерухомості), чи має такий суб'єкт господарювання враховувати базу оподаткування виходячи із мінімального суми орендного платежу, яка визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади ? Фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування (при цьому його видом діяльності є надання в оренду нерухомості), має право встановлювати розмір орендної плати при здачі об'єкту нерухомості в найм (юридичній особі - суб'єкту господарської діяльності) нижче ніж розмір мінімальної суми орендного платежу яка визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади? Відповідь на вказані питання позивачу були необхідні, у зв'язку з тим, що він мав намір змінити основний вид діяльності на здачу нерухомого майна в оренду та перейти на загальні умови оподаткування.
Листом № 16971/060 -051 від 30.07.2012 року позивачу було надано податкову консультацію, у якій повідомлено про те, що об'єкт оподаткування визначається виходячи із розміру орендної плати, зазначеної у договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджена Кабінетом Міністрів України. Крім того, зазначено, що оскільки основним видом діяльності обрано надання об'єктів нерухомості в оренду такі доходи не можуть бути як інші і оподатковуватися за загальними правилами.
Відповідно до підпункту 191.1.27 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України, (далі - ПК України) органи державної податкової служби виконують таку функцію, як надання податкових консультацій відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Відповідно до ст. 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
З системного аналізу викладених норм видно, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація.
Позивач не погоджується з наданою податковим органом відповіддю, оскільки вважає, що Податковий кодекс України, встановлює, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. З огляду на викладене, відсутні обмеження щодо розміру мінімальної орендної плати, оскільки ст. 177 ПК України регулює саме відносини з «Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування». Стаття 176 ПК України передбачає, що у раз якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим кодексом для платників податку - фізичних осіб. З огляду на викладене, при обранні виду діяльності здача нерухомого майна в оренду, фізичною особою - підприємцем на загальних умовах оподаткування, об'єктом оподаткування буде чистий дохід.
Суд не погоджується з вищевикладеними твердженнями позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України, оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду(суборенду), житловий найм (піднайм). Підпункт 170.1.1 визначає, що податковим агентом платника податку - орендодавця
щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством
з питань оренди землі.
Згідно пп. 170.1.2 ст. 170 ПК України, податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.
При цьому, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди.
Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.
З аналізу вищевказаних норм права, суд доходить висновку, що оскаржувана позивачем податкова консультація ґрунтується на приписах Податкового кодексу України, а тому суд не знайшов в оскаржуваній податковій консультації будь-яких порушень. Крім того, як вбачається зі змісту податкової консультації, відповідачем надано вичерпну відповідь на запитання позивача, з посиланням на відповідні норми Податкового кодексу України.
Також, суд звертає увагу на те, що зі змісту правових норм, визначених у Податковому кодексі України, податкові консультації не мають сили нормативно - правового акта, не породжують для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також не є обов'язковою для виконання.
Таким чином, суд вважає, що податкові консультації за своїм змістом не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії, та не створюють і не припиняють права чи обов'язки особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує, та відповідно не порушує права свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позивачу слід відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 160-162, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 05.11.2012 року.
Суддя М.В. Дєєв