25 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/8036/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Коблової О.Д.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Публічне акціонерне товариство «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області з позовними вимогами про:
- визнання дій ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області неправомірними;
- скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022206 від 24.04.2012 року про нарахування податку на прибуток за 4 квартал 2011 року у сумі 86 802,00 грн.;
- скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032206 від 24.04.2012 року про нарахування податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 62 900,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 15 725,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що співробітниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, а також дотримання іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ НВО «Продіс» за період в один місяць з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої 24.04.2012 року складено акт № 398/22-6/3342511. В результаті чого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2012 року № 0000032206 з податку на додану вартість та № 0000022206 з податку на прибуток, з якими позивач не погоджується та вважає їх такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі. Також у судовому засідання представником позивача було заявлено клопотання про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на надані письмові заперечення, в яких просив у задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі та зазначив, що висновки, викладені в акті від 24.04.2012 року № 398/22-6/334251 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, а також дотримання іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ НВО «Продіс» за період в один місяць з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, тому просив у задоволення позовних вимог відмовити в повному обсязі. Проти продовження розгляду справи в письмовому провадженні не заперечував.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Отже, враховуючи зазначені вище підстави, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи із наступного.
Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що з 17.04.2012р. по 24.04.2012р. працівниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська проведено невиїзну позапланову перевірку ПАТ «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ» згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Перевірка була призначена Наказом № 63 від 04.04.2012р.
На підставі даної перевірки було складено акт № 398/22-б/3342511 від 24.04.2012р. Згідно висновків акту № 398/22-б/3342511 від 24.04.2012р. встановлено порушення ПАТ «ОЗЕЛЕНИЕЛЬ» п.п. 135.5.4. п.135.5. ст..135 ПК України, наказу ДПА України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» від 28.02.2011р. № 114, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за ІV квартал 2011 року в сумі 86 802,00 грн. та п.185.1 ст. 185, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 62 900,00 грн.
На підставі акту № 398/22-б/3342511 від 24.04.2012р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська винесено податкові повідомлення-рішення №0000022206 та №0000032206 від 24.04.2012р.
Як вбачається з матеріалів справи, не погодившись с даними повідомленнями - рішеннями ПАТ «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ» 08.05.2012р. подало скаргу до ДПІ в Дніпропетровської області. Своїм рішенням від 06.07.2012р. ДПІ в Дніпропетровської області залишило без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 24.04.2012р. №0000022206 та №0000032206.
Не погодившись с даним рішенням ПАТ «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ» в липні 2012 року подало до суду адміністративний позов про визнання неправомірними дій ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська та скасування повідомлень-рішень № 0000032206 від 24.04.2012р. з податку на додану вартість і №0000022206 від 24.04.2012р. з податку на прибуток. Обґрунтовуючи протиправність рішень позивач посилався на порушення з боку відповідача щодо правомірності проведення останнім невиїзної позапланової перевірки та невідповідність чинному законодавству висновків зроблених в ході цієї перевірки, які були викладенні в акті № 398/22-б/3342511 від 24.04.2012р.
Відповідач у висновках акту перевірки посилається на нікчемність договорів № 800700 від 16.08.2007р.та № 12/0/-1 від 08.12.2008р.
Даний висновок було зроблено відповідачем на підставі акту Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 07.03.2012р. № 948/23-3/34410637 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Продис» (код ЄДРПОУ 34410637), з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2011р.», витяг з якого був наданий останньому листом 12.03.2012р. № 8059/7/23-3.
В свою чергу при складанні акту від 07.03.2012р. № 948/23-3/34410637 Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська виходила з того, що: ПАТ «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ» має 8 стан (відсутність за місцем знаходження); договір № 800700 від 16.08.2007р. не містить печатки ПАТ «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ»; накладні не містять прізвища, ім'я по батькові особи, яка склала документ, та не містять печатки підприємств; податкові накладні не містять печатки ТОВ «НВО «Продис», вочевидь «нереальність» господарських операцій по даним договорам, а відтак данні договори не спрямованні на реальне настання наслідків що обумовлені ними, і тому вони є нікчемними.
Данні висновки спростовуються матеріалами даної справи та самими документами, що зазначенні в акті як дефектні. В судовому засіданні були оглянуті оригінали: договору № 800700 від 16.08.2007р.та договору № 12/0/-1 від 08.12.2008р.; видаткових накладних: № РН-3/12 від 29.12.2011р., № РН -2/12 28.12.2011р., № РН-1/12 від 16.12.2011р.; податкових накладних: № 1 від 16.12.2011р., № 2 від 28.12.2011р. та № 3 від 29.12.2011р.
Зазначенні документи не містять дефектів вказаних в Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 07.03.2012р. № 948/23-3/34410637.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні ПАТ «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ» знаходиться за своєю юридичною адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Островського, 26, тому висновки, викладенні в Акті про те, що позивач має стан 8 (відсутність за місцем знаходження) не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.
Відповідно п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Матеріалами справи підтверджено, що ця підстава для призначення позапланової перевірки була відсутня, оскільки 05.03.2012р. позивачем було надано відповідачу на його письмовий запит № 3945/10/232 від 14.02.2012р. відповідь з копіями документів.
Крім того, в порушення приписів ст. 82 ПКУ було порушено термін проведення перевірки, замість 5-ти робочих днів перевірка проводилась 6-ть робочих днів без наказу на продовження перевірки, що підтверджується матеріалами справи.
Також, як вбачається з Акту при проведенні перевірки було перевірено значно більший період (01.10.2011р. по 31.12.2011р.) чим передбачав наказ № 63 від 04.04.2012р. про призначення цієї перевірки (01.12.2011р. по 31.12.2011р.). Отже, суду не відомо з яких саме підстав відповідач перевіряв період з 01.10.2011р. по 30.11.2011р.
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; під час проведення, виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
3 аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ НВО «Продіс» був укладений Договір № 800700 від 16.08.2007р. з метою поставки посадочного матеріалу, який діє на протязі періоду з моменту його укладення до сьогоднішнього дня. Згідно цього договору ТОВ НВО «Продіс» здійснювало поставки посадочного матеріалу на ПАТ «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ».
В грудні 2008 року був укладений договір № 12/0/-1 від 08.12.2008р. про поставку посадочного матеріалу ПАТ «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ» на адресу ТОВ НВО «Продіс», місцем поставки був склад Постачальника, а саме ПАТ «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ». Посадочний матеріал не зберігається на складах та не транспортується до моменту, коли цей матеріал повинен бути передано для пересадки до іншого місця висадки. До того моменту посадочний матеріал не переміщується з міста висадки, не зважаючи на зміну власника цього посадочного матеріалу. Між ПАТ «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ» та ТОВ НВО «Продіс» була укладена додаткова угода№1 до договору № 12/08 від 08.12.2008р. про купівлю посадочного матеріалу без фактичного його переміщення до іншого місця висадки. Згідно цієї додаткової угоди усі риски по зберіганню, утриманню, втрачанню якості та інші комерційні риски з моменту передачі посадочного матеріалу по акту прийома-передачі по кількості та якості, переходять до нового власника ТОВ НВО «Продіс» з моменту підписання акту. Такий акт було складено 10.12.2008р.
Таким чином, посадочний матеріал, який вирощувався подалі ТОВ НВО «Продіс» з грудня 2008 по грудень 2011 та був власністю ТОВ НВО «Продіс» і не був реалізований ТОВ «Продіс», згідно договору № 80700 від 16.08.2007р. на протязі 2010-2011 роках був поставлений на адресу позивача без фактичного переміщення, так як не змінював місце висадки.
В грудні 2011 року ТОВ НВО «Продіс» проводило інвентаризацію посадочного матеріалу за місцем висадки за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Островського, 26, про що свідчить акт інвентаризації.
Також, наявність посадочного матеріалу, який є правом власності ТОВ НВО «Продіс» підтверджується актом інвентаризації в грудні 2011р., яка здійснювалася посадовими особами ПАТ «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ» за місцем висадки, згідно Наказу на проведення інвентаризації № 81 від 17.10.2011р.
На підтвердження факту здійснення господарської діяльності позивач 16 грудня 2011 року згідно видаткової накладної № РН-1/12 ТОВ НВО «Продіс» здійснив поставку посадочного матеріалу у власність ПАТ «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ» на суму 90 000,00 грн. та згідно з п.187.1 ст. 187 ПКУ виписало податкову накладну №1 на суму 90 000,00 грн. у т.ч. ПДВ -15 000,00 грн. 28 грудня 2011р згідно видаткової накладної № РН-2/12 ТОВ НВО «Продіс» здійснив поставку посадочного матеріалу у власність ПАТ «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ» на суму 139 500,00 грн. та згідно з п.187.1 ст. 187 ПКУ виписало податкову накладну №2 на суму 139 500,00 грн. у т.ч. ПДВ -25 250,00 грн. 29 грудня 2011р згідно видаткової накладної № РН-3/12 ТОВ НВО «Продіс» здійснив поставку посадочного матеріалу у власність ПАТ «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ» на суму 147 900,00 грн. та згідно з п.187.1 ст. 187 ПКУ виписало податкову накладну №3 на суму 147 900,00 грн. у т.ч. ПДВ - 24 650,00 грн.
Однак, не дивлячись на вищезазначене податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про те, що правочини укладені між позивачем та ТОВ НВО «Продіс» мають ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону, порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, такий правочин свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тобто, такі правочини носять фіктивний характер.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
За цих обстави суд робить висновок, що договір № 800700 від 16.08.2007р. та договір № 12/0/-1 від 08.12.2008р. не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.
Акт перевірки від 24.04.2012р. не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу ПАТ «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ» на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.
Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 24.04.2012 року про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Так як, в матеріалах справи містяться докази понесених судових витрат у розмірі 1 655,00 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути вказані кошти з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області неправомірними.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000022206 від 24.04.2012 року про нарахування податку на прибуток за 4 квартал 2011 року у сумі 86 802,00 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000032206 від 24.04.2012 року про нарахування податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 62 900,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 15 725,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ» судові витрати у розмірі 1 655,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О. Д. Коблова