Справа № 2-59/12
Провадження № 2/1805/59/2012
15 листопада 2012 року
Зарічний районний суд міста Суми
в складі головуючого судді - Прокудіної Н.Г.
при секретарі - Дєдушкіній Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні домобудівлею та виселення та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної власності на майно, частину домоволодіння,-
ОСОБА_1 свої позовні вимоги мотивує тим, що домобудівля, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 належить їй на праві приватної власності. 63/100 частини вказаної домобудівлі належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.1992р, а 37/100 частини її належить їй на підставі свідоцтва про право власності в порядку спадкування після смерті ії батька.
Відповідач має на праві приватної власності двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_2, де він і перебуває на реєстраційному обліку.
В 1997р. відповідач прийшов до неї в домобудівлю на тимчасове проживання без реєстрації, оскільки вона не була впевнена, чи зможу вона з ним створити сім'ю, жив переодічно. Шлюб в органах РАЦС не реєстрували. Спільних дітей не мають.
В процесі проживання відповідач став зловживати спиртними напоями, будучи в нетверезому стані вчиняв скандали та дебоші, становився дуже агресивним, став погрожувати їй, ображав, таким чином відповідач став створювати умови не можливого з ним сумісного проживання, зрозуміла, що нормальної сім'ї з таким чоловіком створити неможливо і пропонувати йому залишити ії домобудівлю і повернутися в належну йому квартиру, але це визивало в нього тільки агресію.
13 листопада 2010р. відповідач в черговий раз вчинив скандал, після якого вимушена була залишити свою власність і уйти в квартиру до своєї матері, де до цього часу проживає по АДРЕСА_3.
Відповідач змінив замки в вхідних дверях житлового будинку, проживаючи в ії будинку тимчасово, без реєстрації, права на користування житловим приміщенням в домобудівлі не набув.
Така поведінка відповідача негативно впливає на ії стан здоров»я, порушує право власності на житло, не дає можливості користуватися своєю власністю, заважає нормальному проживанню та відпочинку.
На ії зауваження та вимоги залишити домобудівлю відповідач не реагує.
Таким чином відповідач чинить їй, власнику домобудівлі, перешкоди в здійсненні ії права користування та розпорядження домобудівлею, що вимушує ії захищати своє право власності від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння в судовому порядку, просить яким усунути перешкоди в користуванні домобудівлею, розташованої в АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності, шляхом виселення відповідача з вищевказаної домобудівлі, в зустрічному позові просить відмовити.
Представник ОСОБА_1 підтримує ії вимоги.
ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що за час їх з ОСОБА_1 спільного проживання не зважаючи на той факт, що шлюб ними не укладався, оскільки з 1991 року фактично проживали спільно та спільно вели домашнє господарство, та якщо між ними не
буде досягнуто домовленості, яка б враховувала інтереси, то у відповідності до відповідно до законодавства майно, набуте за час спільного проживання 63/100 домоволодіння, збудовані господарські споруди підлягають поділу між ними з врахуванням також вартості покращень виконаних за час спільного проживання. Вважає, що внаслідок поділу підлягає визначенню вартість частки, що має належати йому, а при наявності такої можливості його частка підлягає виділу в натурі. На відміну від ОСОБА_1 він не має іншого житла, тому не може погодитись на присудження компенсації за належну частку у майні придбаного за час їх спільного проживання та у вартості покращень, здійснених за час спільного проживання.
Враховуючи, що в період спільного проживання було придбано 63/100 домоволодіння, а також здійснено суттєві поліпшення, які кардинально змінили його вартість та якість, а також побудовано гараж та прибудову, вважає, що є підстави для присудження йому приблизно 35/100 - 40/100 домоволодіння..
Просить визнати за ним та ОСОБА_1 право спільної власності на майно , набуте за період проживання ним однією сімєю з ОСОБА_1 без укладення шлюбу та визнати за ним право власності на 35/100 домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1. Представник ОСОБА_2 його вимоги підтримує.
Суд, заслухав учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, встановив, що відповідно до право установчих документів домобудівля, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. 63/100 частини вказаної домобудівлі належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.1992р, які вона купила у своєї тітці ОСОБА_3, та частину своїх особистих грошей, які знаходились в ощадбанку перевела на книжку ОСОБА_3 . в травні місяці 1992 р., а частину передала готівкою, а 37/100 частини її належить їй на підставі свідоцтва про право власності в порядку спадкування після смерті ії батька.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали проживати без реєстрації шлюбу в спірному домоволодінні. Дітей спільних не мають. Сторони у судовому засіданні підтвердили та не оспорювали факт того, що ОСОБА_1 в даний час не проживає в за адресою АДРЕСА_1 , так як виникла сварка між ними, проживає за іншою адресою.
У судовому засіданні було встановлено, що дійсно в спірному домоволодінні були зроблені певні поліпшення. Однак, у судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та інші підтверджували те, що робили певні роботи в спірному домоволодінні, ОСОБА_2 теж особисто приймав участь в ремонті та інших роботах, розраховувались сторони по справі, мати ОСОБА_1 теж була присутня, однак ніхто з опитаних свідків не надав пояснень, з приводу того, яка була домовленість між сторонами з приводу поліпшення в спірному домоволодінні, за чиї конкретно грошові кошти робилось поліпшення та на яку суму, та чи були це спільні грошові кошти, де вони зберігались, та яким чином сторони розпоряджались. ОСОБА_2 стверджує, що він проживав з ОСОБА_1 у спірному домоволодінні з 1994 року.
Однак з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 отримав ордер та на підставі ордера №871 від 29.06.1995 р. на три особи були зареєстровані з 22.12.1995 р. за адресою АДРЕСА_2 основний наймач ОСОБА_2, мати ОСОБА_10 та батько ОСОБА_11.
Рішенням № 583 від 28.08.1996 р. була приватизована квартира за адресою АДРЕСА_2 на ОСОБА_2 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11.
В травні 2006 року ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до Сумської міської ради про визнання факту прийняття спадщини та права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 після матері ОСОБА_10 та батька ОСОБА_11, в позові зазначив адресу свого мешкання АДРЕСА_2 та зазначив, що є одним із власників квартири за адресою АДРЕСА_2, ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та що на момент смерті ОСОБА_11 так і на момент смерті
ОСОБА_10 та на цей час спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час
відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку , встановленого законом він не заявив про відмову від неї, та вказав, що він не подав заяви про відмову від спадщини, постійно проживав разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою з місця проживання, копією паспорту з відміткою про реєстрацію, фактично вступив в управління і користування спадковим майном.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 31.08.2006 року вимоги ОСОБА_2 задоволені, рішення набрало законної сили. У судовому засіданні ОСОБА_2 заявив, що квартиру за адресою АДРЕСА_2 продав, однак доказів того, що він грошові кошти від продажу квартири вклав у спільний бюджет суду не надав, в склад сім'ї при отриманні квартири за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 не включав, в ордері вона не зазначена, за даною адресою не була зареєстрована, тому це все свідчить про те, що спільного бюджету не було у сторін, якщо сторони і підтримували певні стосунки, то це не свідчить про те, що це була сім'я в розумінні Сімейного кодексу України, письмового договору про створення сумісної власності не має, а якщо був усний то доказів суду про це не надано.
ОСОБА_1 у позові зазначала, що відповідно до ст.. 150 ЖК України, 'громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Доказів того, що ОСОБА_2 чинить перешкоди саме в користуванні домобудівлею, що ОСОБА_1 приходила до будинку з наміром саме проживати там, та те, що були змінені замки в вхідних дверях ОСОБА_1 суду не надала.
ОСОБА_1 в своєму позові просить усунути перешкоди в користуванні домобудівлею, розташованою в АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності, шляхом виселення відповідача з вищевказаної домобудівлі.
Представник ОСОБА_1 зазначила у судовому засіданні, що просить виселити ОСОБА_2 на підставі ст.. 405 ЦК України, а ОСОБА_1 підтримує свого представника, враховуючи, що підстави інші, а позовні вимоги не уточнили в цій частині, та доказів на підтвердження підстави своїх вимог і заперечень не надали, тому законних підстав для задоволення позову не вбачається.
Згідно ст.60 ЦПК України 'кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень…'.
Враховуючи, що сторони на підтвердження своїх вимог доказів суду не надали то необхідно, враховуючи, вищезазначене відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі за необґрунтованістю позовних вимог.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову в повному обсязі за необґрунтованістю позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 88, 213-215, 218 ЦПК України, ст. 391 ЦК України, ст..150 ЖК України, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі за необґрунтованістю позовних вимог.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову в повному обсязі за необґрунтованістю позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст виготовлено та підписано 19 листопада 2012 року.
Суддя