"06" липня 2006 р. Справа № 3/75
Суддя господарського суду Чернівецької області Бабак Людмила Миколаївна
розглядаючи справу
за позовом Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Зорепад"
про стягнення штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів - 2614,29грн.
за участю представників:
позивача: Симоненко О.І.
відповідача: Горащук П.І.
Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Чернівці звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Зрепад" смт. Глибока Чернівецької області про стягнення 2614,29грн. штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-ХІІ із змінами, внесеними Законом України від 15.06.2004 року № 1773-ІV, для підприємств (об'єднань), установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чол. - у кількості одного робочого місця.
Таким чином, робить висновок позивач, суб'єкт господарювання в силу вимог, зазначеного Закону, зобов'язаний самостійно визначити норматив робочих місць для інвалідів, забезпечити створення та зайнятість на них інвалідів в порядку, визначеному цим Законом та Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабміну України № 314 від 03.05.1995 року.
За порушення вимог статті 19 Закону, продовжує позивач, підприємства (об'єднання), установи, організації в силу статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплачують штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі половини середньої річної та середньої річної заробітних плат на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, а також пеню у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
На підставі поданого відповідачем звіту форми 10-ПІ "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік" середньооблікова чисельність працюючих в 2005 році на підприємстві інвалідів становила нуль чоловік, в той час коли встановлений норматив - один чоловік.
А тому, вважає позивач, відповідач зобов'язаний був самостійно, до 15.04.2006 року, сплатити на рахунок облвідділення Фонду кошти в розмірі 2614,29грн., що ним не було зроблено.
У судовому засіданні 31.05.2006 року представник позивача підтримує позов. Разом з тим, витребувані судом докази, не надав.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, пояснення на позовну заяву не надав, вимогу щодо представлення додаткових доказів не виконав, а тому слухання справи було перенесено.
У судовому засіданні 26.06.2006 року позивач пояснив, що відповідач у справі не звертався до органів, які займаються працевлаштуванням, з проханням направлення інвалідів на підприємство з метою їх працевлаштування, а тому відповідні органи, що займаються працевлаштуванням інвалідів, не мали фізичної можливості їх працевлаштувати.
Відповідач у відзиві пояснив, що в 2005 році у нього працювало по двоє інвалідів: Герат Ніна Іванівна - інвалід 2 групи загального захворювання, яка працювала прибиральницею і була звільнена 30.11.2005 року, та Горащук Микола Петрович - інвалід третьої групи дитинства, який працював пастухом у період з 1 липня по 17 жовтня 2005 року. Не включення одного інваліда у звіт вважає помилкою, а не зробив цього з тих підстав, що Горащук працював неповний рік.
Проаналізувавши наявні докази, суд прийшов до висновку, що слухання справи слід перенести у зв'язку з необхідністю витребування від відповідача належно завірені ксерокопії наказів про прийняття на роботу та звільнення із роботи інвалідів Герат Н.І. та Горащук М.П.
Позивач мав представити розрахунок позовних вимог з урахуванням того, що один інвалід працював у відповідача січень - листопад 2005 року, а другий - липень - жовтень 2005 року.
У судовому засіданні 6.07.2006 року представник відповідача надав суду додаткові докази, які свідчать про те, що у 2005 році в нього працювало два інваліди замість одного (а.с. 24-27).
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити, тому що позивач, не представив суду об'єктивних доказів того, що у відповідача в 2005 році не працювало жодного інваліда.
У той же час відповідач представив суду об'єктивні докази того, що в 2005 році він працевлаштував двох інвалідів, із яких - один працював одинадцять місяців, а другий - чотири.
Керуючись частиною першою статті 71, статтями 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, пунктами 3,6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, с у д -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього строку.
У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Л.М. Бабак