1
4
20 вересня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Матківського Р.Й.
суддів Девляшевського В.А., Ясеновенко Л.В.
секретаря: Бойчука Л.М.
з участю: апелянта ОСОБА_1, представника відповідача Федорківа В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду від 2 липня 2012 року.
23 травня 2012 року з позовом в суд до Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» звернулась ОСОБА_1, щоб постановити рішення про поновлення її на посаді прибиральника службових приміщень та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Заявлені вимоги позивачка обґрунтувала тим, що з 23.04.1998 року працювала на посаді прибиральника службових приміщень ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття».
Наказом від 23 квітня 2012 року її звільнено із займаної посади за скороченням чисельності та штату відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.
Звільнення позивачка вважає неправомірним у зв»язку з тим, що адміністрація підприємства знехтувала її переважним правом на залишення на роботі. Не враховано, що
Справа № 2/0911/1617/2012 Головуючий у1 інстанції Безбородько В.А.
Провадження №22ц/0990/1563/2012 Доповідач Матківський Р.Й.
Категорія 52
працівники, які залишились на роботі мають менший стаж роботи, у неї на вихованні та утриманні знаходиться 16-ти річна дочка, інших працівників із самостійним заробітком в сім'ї немає, тому профспілковий комітет 23.03.2012 року не дав згоди на її звільнення.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 2 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
Апелянт у скарзі зазначає, що суд першої інстанції постановив рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного аналізу та оцінки доказів та неповно встановлено обставини, які мають значення для справи.
Суд прийшов до помилкового висновку, що профком відмовляючи в дачі згоди на її звільнення не обґрунтував своє рішення. У поданому витязі з протоколу від 23.03.2012 року зазначено, що згода на звільнення не надається у зв'язку з тим, що являється особою у якої немає інших працівників із самостійним заробітком.
Заборона звільнення працівника без згоди профспілкового комітету передбачена також Колективним договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві.
Вислухавши апелянта та її представника, які вимоги скарги підтримали, представника відповідача, який вимоги скарги не визнав, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити.
Відмову в задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтував тим, що ОСОБА_1 звільнена з роботи у зв'язку з скороченням чисельності і штату працівників з дотриманням вимог діючого трудового законодавства, а відмова профспілкового комітету у дачі згоди на звільнення не була обґрунтована.
Однак постановляючи таке рішення, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права, тому є підстави для його скасування та ухвалення нового.
Відповідно до ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору у зв'язку з скороченням чисельності або штату працівників може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу.
Згідно з вимогами ч. 7 цієї ж статті рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Суд першої інстанції встановив, що адміністрація ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» звернулась з поданням до профспілкового комітету про дачу згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з скороченням штату та чисельності працівників товариства, проте профспілковий комітет на засіданні від 23.03.2012 року відмовив у наданні такої згоди.
Вирішуючи справу, суд вважав, що це рішення профспілкового комітету про відмову в наданні згоди на звільнення з роботи є необґрунтованим, безпідставним, оскільки в ньому не мотивовано причину відмови.
Однак, на думку колегії суддів не взято до уваги, що відмова профспілкового органу в наданні згоди на звільнення позивачки з роботи викладена і за текстом рішення відмова обґрунтована тим, що відповідно до ч.2 ст. 40 КЗпП України у позивачки немає інших працівників із самостійним заробітком.
При розгляді справи судом встановлено, що на утриманні позивачки знаходиться неповнолітня донька, а у 1997 році помер її чоловік, який працював на підприємстві відповідача.
Відповідно до вимог трудового законодавства та вимог ст. 39 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілковий комітет обґрунтував ненадання згоди на звільнення працівника.
Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки, тому суд першої інстанції не врахував, що наявність такої вмотивованої відмови профспілкового органу є підставою для поновлення працівника на роботі, як і роз'яснено п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів").
Крім цього, згідно пояснень представника відповідача при вирішенні питання кваліфікації і продуктивності праці прибиральниць при звільненні за скороченням штату враховувались наявність дисциплінарних стягнень у позивачки, зокрема оголошення догани згідно наказу від 28.01.2010 року.
Однак, згідно ст. 151 КЗпП, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.
Тому, адміністрація підприємства повинна була врахувати переважне право позивачки на залишення на роботі перед іншими працівниками, оскільки в її сім'ї немає інших працівників з самостійним заробітком.
Відповідно до ст. 235 КЗПП у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Колегія суддів вважає, що відповідно до поданих представником відповідача документів про доходи, середній заробіток позивачки за два останні місяці роботи, що передували звільненні становить 1513 гривень, а середньоденний заробіток відповідно до кількості відпрацьованих 15днів за ці два місяці становить 100,86 гривень.
Враховуючи, що позивачкою допущено 83 днів вимушеного прогулу при встановленому адміністрацією 4-х денному робочому тижні , на її користь необхідно стягнути з відповідача 8371,38 гривень.
На підставі ст. ст. 40, 42, 43, 235 КЗпП України,
Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 316, 367 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Надвірнянського районного суду від 2 липня 2012 року скасувати та ухвалити нове.
Поновити ОСОБА_1 на посаді прибиральника службових приміщень з 23 квітня 2012 року.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» на користь ОСОБА_1 8371 гривень заробітної плати за час вимушеного прогулу, а на користь державного бюджету стягнути 214,60 гривень судового збору.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах за один місяць звернути до негайного виконання.
Рішення набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з часу набрання законної сили.
Головуючий: Р.Й. Матківський
Судді: В.А.Девляшевський Л.В. Ясеновенко