15 листопада 2012 р.Справа № 2-а-1826/11/1417
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Карікова Лариса Віталіївна
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого -судді Скрипченка В.О.,
суддів Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П.,
розглянувши в порядку письмово провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції в Миколаївської області про скасування постанови про накладення штрафу від 02.06.2011 року,
16 червня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови про накладення штрафу від 02.06.2011 року, посилаючись на її незаконність (а.с. 1).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року провадження у справі було закрито (а.с. 44-46).
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що зазначених клопотань від сторін по справі не надходило, колегія суддів вважає, що справа може бути розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Закриваючи провадження суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.
З 1 вересня 2005 року набрали чинності Цивільний процесуальний кодекс України (далі -ЦПК України) у редакції 2004 року, який визначив компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, та Кодекс адміністративного судочинства України (далі -КАС України), який визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних. Сімейних, трудових відносин, а також і інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно зі ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження»установлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ. Аналогічна вимога міститься в ч. 2 ст. 384 ЦПК України.
Зі змісту п. 2 Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»вбачається, що згідно ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, яка залучається до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тому, суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження. Зокрема, ст. 121-2 ГПК України та розділом VII ЦПК від 18 березня 2004 року визначено інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судових рішень, ухвалених за правилами господарського та цивільного судочинства, тому такі спори не належать до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому судам слід звернути увагу на те, що до цивільної юрисдикції належать лише спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час виконання рішень, ухвалених загальними судами за правилами ЦПК, який набрав чинності з 01 вересня 2005 року.
З матеріалів виконавчого провадження № 25533168, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-03-585, виданого на підставі рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21.10.2010 року по цивільній справі за позовом прокурора Миколаївського району Миколаївської області в інтересах Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оглянутого в судовому засіданні, вбачається, що дану справу розглянуто та постановлено рішення за правилами цивільного судочинства, який набрав чинності з 01 вересня 2005 року.
Отже, скарги на дії державного виконавця, які вчинені ним під час виконання саме судового рішення, прийнятого у цивільній справі, належить подавати в суд, який видав виконавчий документ та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Таким судом, який видав виконавчий лист на підставі судового рішення є Миколаївський районний суд Миколаївської області.
Доводи апеляційної скарги, що оскаржувана ухвала суперечить ухвалі суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 13 липня 2011 року не може бути прийнята як підстава для скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року, оскільки вона цілком відповідає нормам КАС України.
Виходячи з викладеного, судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що ухвала підлягає скасуванню.
Таким чином суд першої інстанції при ухваленні рішення не допустив порушень норм процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції в Миколаївської області про скасування постанови про накладення штрафу від 02.06.2011 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий В.О. Скрипченко
Суддя С.Д. Домусчі
Суддя Л.П. Шеметенко