13 листопада 2012 р.Справа № 2-а/1570/5261/11
Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді -Коваля М.П.,
суддів -Потапчука В.О.,
-Семенюка Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Нафта»до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дії в частині складання акту перевірки та визнання протиправним податкове повідомлення-рішення та його скасування,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Нафта»звернулося до суду з позовом в якому, після уточнень, просить визнати неправомірними дії начальника відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області в частині складання акту перевірки ТОВ «Інтер-Нафта»№ 1302/23-2/32432596 від 29 червня 2011 року про те, що ТОВ «Інтер-Нафта»порушено ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларований податковий кредит) є недійсними. Порушено п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України № 2756-VI від 01.12.2010 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого знижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється на загальну суму 73949,09 грн., у тому числі за лютий у сумі 73949,09 грн. Визнати незаконним (протиправним) та нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000062302 від 08 липня 2011 року ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області про збільшення ТОВ «Інтер-Нафта»суми грошового зобов'язання 73949,09 грн. і скасувати його.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Нафта»задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000062302 від 08 липня 2011 року Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Колегією суддів замінена сторона у справі, а саме неналежного відповідача -Державну податкову інспекцію у Овідіопольському районі Одеської області замінено на правонаступника -Державну податкову інспекцію у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби, згідно з постановою КМ України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».
Сторони були сповіщені належним чином та своєчасно про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення повісток про виклик до суду (а.с.133-134), сторони до суду не прибули, від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких, зокрема, представник позивача просить апеляційний розгляд справи провести за його відсутності.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає її без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області була проведена документальна невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період лютий 2011 року ТОВ «Інтер-Нафта», що стосується господарських операцій з ТОВ «Пілігрім-Плюс», за результатами якої був складений акт від 29 червня 2011 року № 1302/23-2/32432596.
Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, усі операції купівлі-продажу з ТОВ «Пілігрім-Плюс» визнані такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу придбання до «вигодонабувача», у зв'язку з чим, дані, наведені у декларації з прибутку на додану вартість за лютий 2011 року про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларований податковий кредит) є недійсними, що є порушенням п. 198.3, ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого знижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 73949,09 грн., у тому числі за лютий на суму 73949,09 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у Овідіопольському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2011 року № 0000062302, згідно якого ТОВ «Інтер-Нафта»збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 73949,09 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не були доведені обставини збільшення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 73 949,09 грн., тому позов в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення та його скасування підлягає задоволенню.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що доводи апелянта в обґрунтування підстав для скасування оскаржуваного рішення, а так само в обґрунтування правомірності винесення податкового повідомлення -рішення від 08 липня 2011 року № 0000062302, ґрунтуються на висновках акту «Про результати позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкового зобов'язання TOB «Пілігрім-Плюс»за січень та лютий 2011 року»№ 188/23-214/34506470 від 10.06.2011 року, відповідно до якого за результатами перевірки TOB «Пілігрім-Плюс» ДПІ у Малиновському районі м. Одеси встановлено неможливість фактичного здійснення TOB «Пілігрім-Плюс»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Пілігрім-Плюс»з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Враховуючи вищенаведене - усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Пілігрім-Плюс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Тому, TOB «Пілігрім-Плюс»безпідставно виписано податкові накладні на податкові зобов'язання з продажу товарів на адресу контрагентів-покупців, в тому числі за лютий 2011 року ТОВ «Інтер-Нафта», а тому останнім неправомірно сформований податковий кредит на суму 73949,09 грн.
Однак, з даними доводами апелянта колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).
Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Інтер-Нафта»надало копії документів, що підтверджують факт здійснення взаємовідносин з TOB «Пілігрім-Плюс». В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Більше того, відповідачем не спростовано, що при укладенні договорів позивач переконався у тому, що підприємство-контрагент був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстрований як платники податку на додану вартість.
Перевіркою не встановлено та не доведено суду, що угоди, укладені між позивачем та TOB «Пілігрім-Плюс»спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. В матеріалах справи є копія договору між вказаним контрагентом, на підставі якого здійснювалися господарські операції, копії товарно-транспортних накладних, податкових накладних, платіжних доручень, що підтверджують реальність взаємовідносин сторін. Позивач своєчасно перерахував податки та надав звітність щодо їх оплати.
Колегія суддів вважає, що відповідач при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, а також не надано суду першої та апеляційної інстанцій доказів безтоварності або нереальності господарських операцій ТОВ «Інтер-Нафта», невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконного податкового повідомлення - рішення. В свою чергу, позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів.
При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Нафта»до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дії в частині складання акту перевірки та визнання протиправним податкове повідомлення-рішення та його скасування - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: /М.П. Коваль/
Суддя: /В.О. Потапчук/
Суддя: /Г.В. Семенюк /