07 листопада 2012 р.Справа № 2-а-5408/10/2170
Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (ОСОБА_1) до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-
14.10.2010 року ОСОБА_1 (до зміни ПІБ - ОСОБА_1) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні про визнання направомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №7105931701/0 від 29.07.2010 р. про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в сумі 1559,41 грн.
Позов ґрунтується на тому, що в квітні 2009р. ОСОБА_1 здійснив продаж (відчуження) свого автомобіля «ВАЗ-21063»1988 р.в. (після ДТП) через Херсонську товарну біржу «Алмаз»гр.ОСОБА_3 за договірною ціною 100 грн., і з цього ж отриманого доходу сплатив відповідний податок з доходів фізичних осіб. Вимоги ж податкової інспекції до нього про здійснення сплати даного податку з ціни експертної оцінки автомобіля в сумі 1559 грн. 41 коп. він вважає такими, що суперечать законодавству та фактичним обставинам справи.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 29.07.2010р. №7105931701/0 про визначення ОСОБА_1 (до зміни ПІБ - ОСОБА_1) податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в сумі 1559,41грн.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Державної податкової інспекції у м. Херсоні 10 січня 2011 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року з винесенням нової постанови, якою відмовити позивачу у задоволені даного позову.
Заслухавши суддю - доповідача, виступ позивача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено , що 21 квітня 2009 року між позивачем та ОСОБА_3 на товарній Біржі «Алмаз» був укладений договір купівлі - продажу автотранспорту, згідно якого, автомобіль марки «ВАЗ-21063», д.н. НОМЕР_1, був проданий за домовленістю сторін за 100 грн., які були одержані позивачем в момент підписання цього договору.
В подальшому, ДПІ у м. Херсоні, на підставі інформації, отриманої від МРЕВ ДАІ УМВС України у Херсонській області, здійснив документальну невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.
За результатами вказаної перевірки встановлено порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.12.1 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.03 p., про що був складений відповідний акт № 714/17-1 від 21.07.2010 р.
На підставі вказаного акту, уповноваженою особою ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.07.2010 р. №7105931701/0 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в сумі 1559,41 грн.
Висновок ДПІ щодо встановленого порушення ґрунтується на даних відділу реєстраційно - екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України, згідно з якими, позивач 16.04.2009 р. зняв з обліку транспортний засіб, а саме -належний йому легковий автомобіль марки «ВАЗ 21063», д.н. НОМЕР_1 для реалізації. Після зняття з обліку, зазначений автомобіль було перереєстровано на покупця ОСОБА_3, згідно із договором купівлі-продажу транспортного засобу від 16.04.2009 p., укладеного через Товарну Біржу «Алмаз», за яким вартість цього транспортного засобу складає 100 грн.
На думку ДПІ, відповідач фактично отримав дохід від продажу цього транспортного засобу в сумі 10 396 грн 07 коп., виходячи з оціночної вартості транспортного засобу, вказаної у звіті від 16.04.2009 року №481 про незалежну експертну оцінку автомобіля «ВАЗ-21063». Крім цього, даний факт підтверджується реальною сплатою покупцем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3% саме від суми експертної вартості (оцінки) цього автомобіля (квитанція від 16.04.2009р. на суму 311,88 грн.).
Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що базою для оподаткування податку з доходів фізичних осіб за біржовим договором купівлі-продажу від 16.04.2009 року слід вважати ціну автомобіля, яка зазначена в цьому договорі, в зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Однак, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з вище зазначеними висновками суду першої інстанції і вважає їх необгрунтованими та не заснованими на законі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.
Так, діючим податковим законодавством на органи податкової служби покладено функції зі здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; надано їм право проводити перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів), визначати податкові зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання цих функцій та реалізацію своїх прав, відповідач (апелянт) перевірив своєчасність, достовірність і повноту сплати позивачем податку з доходу, який він отримав від продажу свого автомобіля.
Так, як встановлено з матеріалів справи, в ході цієї перевірки було виявлено, що ціна біржевого договору купівлі-продажу автомобіля складає 100 грн. і позивач, в порушення норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення), декларацію про доходи не подав, податок з доходів фізичних осіб не сплатив.
Статтями 1, 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», передбачено, що положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, яка є обов'язковою й у випадку оподаткування майна згідно з Законом.
Спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, з метою її застосування, зокрема, для визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів у разі відчуження та для визначення їх вартості у складі майна фізичних осіб для його декларування затверджено «Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів».
Отже, на підставі вищенаведених норм законодавства була проведена експертна оцінка автомобіля, якою встановлено, що реальна вартість автомобіля на момент його продажу складає 10 396 грн. 07 коп.
Таким чином, керуючись саме цією експертною оцінкою вартості автомобіля, відповідач (апелянт) і розрахував позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.
За таких обставин, судова колегія вважає, що відповідач діяв в межах своїх повноважень, відповідно до Закону та обгрунтовано, у зв'язку з чим, не має законних підстав для скасування оскарженого рішення, що, в свою чергу, помилково не було встановлено судом першої інстанції.
Також, при цьому, ще слід звернути увагу і на ту обставину, що для покупця, відповідно до ст.ст.1,2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», об'єктом оподаткування була саме ринкова вартість автомобіля, а не його вартість за договором купівлі-продажу, проте, незважаючи на цю обставину, суд першої інстанції необгрунтовано вважав, що і для продавця об'єктом оподаткування має бути вартість автомобіля за договором купівлі-продажу, яка, в свою чергу, майже в 3500 разів менше його ринкової вартості.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що з метою оподаткування до доходів платника податку включається звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продати таке майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності.
При чому, якщо повірений повертає кошти, отримані внаслідок такого продажу (відчуження) довірителю у майбутньому, то:
- сума таких коштів не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу повіреного;
- позитивна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого за довіреністю, включається до складу загального оподатковуваного доходу довірителя відповідного звітного податкового періоду.
Таким чином, навіть у випадку відчуження позивачем автомобіля громадянину ОСОБА_3 за довіреністю, яка передбачає і право на продаж автомобіля у майбутньому, він мав би сплатити податок, виходячи із звичайної вартості автомобіля, т.б. із суми 10396 грн, 07 коп., незважаючи на те, що така довіреність не вказує на отримання позивачем доходу у цьому розмірі (та взагалі будь-якого доходу), а також, незалежно від того, чи поверне йому, чи ні, ОСОБА_3 кошти, отримані ним за договором купівлі-продажу автомобіля (у випадку його укладання в майбутньому) та незалежно від ціни цього договору.
Тобто, даний Закон передбачає сплату податку із звичайної ціни майна й у випадку, коли платник фактично не отримав доходу від відчуження майна, а лише може його отримати у майбутньому навіть й у меншому розмірі ніж звичайна ціна.
Отже, виходячи із системного аналізу вищезазначених норм діючого на той час законодавства, судова колегія вважає, що у випадку укладання самим позивачем договору купівлі-продажу, який, на відміну від довіреності, вказує на безпосереднє отримання доходу, позивач повинний сплатити доход, розрахований на підставі звичайної вартості автомобіля, а не на підставі ціни договору-купівлі продажу (навіть якщо вона є значно нижчою ніж звичайна ціна).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 і, відповідно, вважає за необхідне відмовити йому в їх задоволенні.
До того ж, ще слід вказати, що згідно із ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Таким чином, оскільки судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального права, колегія суддів, відповідно до вимог ст.202 КАС України, вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу ДПІ, скасувати постанову суду 1-ї інстанції та прийняти по справі нову постанову про відмову позивачу у задоволенні його адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні - задовольнити, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ОСОБА_1) до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №7113031701 від 05.04.2011 р. про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна -відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Осіпов Ю.В.
Судді: Золотніков О.С.
Скрипченко В.О.