06 листопада 2012 р.Справа № 1570/140/2012
Категорія: 3.4 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Вербицької Н.В.,
Кравченка К.В.
при секретарі: Абилгазіновій К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного комітету України у справах національностей та релігій, Державної міграційної служби України про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2012р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Державного комітету України у справах національностей та релігій, Державної міграційної служби України про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він був представником комерсантів політичної партії RDR (Rassemblement des Refublicanis) де кандидат від його партії після поразки на виборах звернувся до населення із заявою про фальсифікацію виборів. 18 грудня 2010р. представники цієї партії організували акт протесту проти результатів вибору. Мітинг, де прийняло участь, приблизно, 800 осіб, був розігнаний поліцією, та багато людей було заарештовано. Вночі військові приїхали до його будинку та розпочали стрілянину, що стало причиною його побоювання стати жертвою переслідування з боку діючої влади. Зі слів позивача, жодних проблем при виїзді із країни його походження він не мав, пости пройшов без перешкод, за туристичною візою до Москви строком на один місяць. Крім того, як зазначає позивач в анкеті особи, яка звернулась з заявою про надання статусу біженця, адміністративні заходи у вигляді затримання чи арешту до позивача не застосовувались. На його думку висновок від 27 квітня 2011р. органу міграційної служби по справі №ОБ8 11/22 та рішення №474-11 Державного комітету України у справах національностей та релігій від 25 жовтня 2011р. про відмову в наданні статусу біженця в Україні незаконним та необґрунтованим.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012р. у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову про задоволення позову, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.
За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази переслідування ОСОБА_2 в країні походження за ознаками віднесення до певної соціальної, релігійної чи етнічної групи.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Кот Д'Івуар. На територію України позивач прибув 29.12.2010 р. літаком рейсом Абіджан (Кот-Д'Івуар) - Дубаї (ОАЕН) - Москва (Росія) Під час перебування в Росії, (протягом 3-ох тижнів) не звертався за наданням притулку або за наданням статусу біженця. Нелегально, без документів перетнув кордон України потягом Москва-Київ, до м.Одеси потратив також потягом сполучення Київ-Одеса 20.01.2011 р. (а.с. 61).
1 лютого 2011р. позивач звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області з заявою щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У заяві зазначив, що він він був представником комерсантів політичної партії RDR (Rassemblement des Refublicanis) де кандидат від його партії після поразки на виборах звернувся до населення із заявою про фальсифікацію виборів. 18 грудня 2010р. представники цієї партії організували акт протесту проти результатів вибору. Мітинг, де прийняло участь, приблизно, 800 осіб, був розігнаний поліцією, та багато людей було заарештовано. Вночі військові приїхали до його будинку та розпочали стрілянину, що стало причиною його побоювання стати жертвою переслідування з боку діючої влади.
Наказом ГУ Державної міграційної служби України в Одеській області Управлінням у справах біженців №84 від 28 жовтня 2011р. позивачу було відмовлено в оформлені документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця оскільки основною підставою звернення до міграційної служби є бажання отримати легальне знаходження на території України, ОСОБА_2 не потребує міжнародного захисту, як біженець в розумінні Конвенції 1951р.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до положень ст.1 Міжнародної конвенції про статус біженців від 28.07.1951р., абз.2 ст.1 Закону України «Про біженців»під цією особою визначають особу, яка не є громадянином країни прибуття, внаслідок ґрунтовних побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся з заявою до ГУ Державної міграційної служби України в Одеській області Управлінням у справах біженців щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 21 лютого 2011р. Управлінням міграційної служби було проведено співбесіду з позивачем (а.с.74-78), в ході якої він надав відповіді, з яких вбачається, що адміністративні заходи у вигляді затримання чи арешту до нього не застосовувались, побоювання стати жертвою переслідування з боку діючої влади не підкріплені будь-якими доказами, на які в своєму рішенні міг би послатися суд.
Враховуючи, що позивач не зміг довести того, що він зазнав переслідування в країні походження з боку властей із-за його відношенням до певної соціальної, релігійної чи етнічної групи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку що, Управлінням у справах біженців ГУ ДМС України в Одеській області було вжито всіх заходів для встановлення обставин за якими позивач звернувся з заявою про надання статусу біженця та рішення відповідача про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця відносно ОСОБА_2 є правомірним, оскільки причини, які спонукали позивача до виїзду з Кот Д'Івуар не відповідають умовам визначеним пунктами 1 чи 13 частини першої ст..1 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що підстав для задоволення вимог про визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту немає.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відсутні факти переслідування ОСОБА_2 за ознаками відношення до певної соціальної або етнічної групи, довести протилежного позивач не зміг.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012р. - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: Н.В. Вербицька К.В. Кравченко