13 листопада 2012 р.Справа № 2а-7683/10/1470
Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого -Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Милосердного М.М.
при секретарі - Посторонка І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Заступника військового прокурора Центрального району України в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ МВС України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління внутрішніх військ МВС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень) до Головного управління внутрішніх військ МВС України про визнання протиправним та скасування рішення № 5 від 16.08.2010 року про відмову визнати його учасником бойових дій та зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо визнання його учасником бойових дій з одночасним виданням посвідчення встановленого зразку.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 позов ОСОБА_2 задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ГУ ВВ МВС України № 5 від 16 серпня 2010 року про відмову полковнику ОСОБА_2 у визначенні його учасником бойових дій. Зобов'язано Головне управління внутрішніх військ МВС України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій прийняти рішення про визнання ОСОБА_2 учасником бойових дій та видати ОСОБА_2 посвідчення встановленого зразка.
В апеляційній скарзі Заступника військового прокурора Центрального району України в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ МВС України ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Заступника військового прокурора Центрального району України в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ МВС України перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 під час навчання у Новосибірському вищому військовому командному училищі МВС СРСР с 01.08.1987 р. по 05.07.1991р. проходив службу на території, м. Єревана Азербайджанської РСР, з 15.06.1988р по 04.08.1988р., м. Баку Вірменської РСР з 24.11.1988 по 17.02.1989р., та в період з 05.06.1989 р. по 22.09.1989р м. Фергана Узбецької РСР та м. Сухумі Грузинської РСР де виконував завдання в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах, що підтверджується відповідною довідкою.
17 травня 2010 року позивач звернувся з рапортом до ГУ ВВ МВС України із проханням визнати його учасником бойових дій.
Вирішення питання про визначення позивачу статусу учасника бойових дій було предметом розгляду на засіданні комісії ГУВВ МВС України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій ГУ МВС України 18 серпня 2010 року, що підтверджується витягом з протоколу №5.
Відповідно до протоколу №5 засідання комісії позивачу відмовлено у визначенні його учасником бойових дій.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що хоча Азербайджанська РСР, Вірменська РСР , Узбецька РСР та Грузинська РСР не включені до переліку держав і періодів бойових дій на їх території, що затверджений Постановою №63, але при розгляді справи встановлено, що позивач дійсно виконував завдання в умовах збройного конфлікту з застосуванням вогнепальної зброї і піддавав реальному ризику своє життя та здоров'я, у зв'язку з чим позовні вимоги належить задовольнити.
Колегія суддів не погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
На виконання вказаного Закону Кабінетом Міністрів України 13 січня 1995 року прийнята Постанова "Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якої учасниками бойових дій визнаються працівники, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР працювали в державах, де в цей період велися бойові дії, якщо вони безпосередньо брали участь у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту).
Переліки таких держав та період бойових дій на їх території затверджені Постановами Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року №63 та від 05 серпня 1994 року №530, але згідно вказаних Постанов Азербайджанська РСР, Вірменська РСР та Грузинська РСР не включені в перелік держав і періодів бойових дій на їх території.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час навчання у Новосибірському вищому військовому командному училищі МВС СРСР в період з 01.08.1987 р. по 05.07.1991р. направлявся у службові відрядження на територію м. Єревана Азербайджанської РСР, з 15.06.1988р по 04.08.1988р., м. Баку Вірменської РСР з 24.11.1988 по 17.02.1989р., та в період з 05.06.1989 р. по 22.09.1989р м. Фергана Узбецької РСР та м. Сухумі Грузинської РСР для врегулювання міжнаціональних конфліктів (охорони громадського порядку).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302 "Посвідчення учасника бойових" видається на підставі документів, виданих органами МО, МВС, СБУ, в яких відображається факт безпосередньої участі у бойових операціях. Крім цього, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року безпосередня участь громадян у бойових діях або забезпечені бойових дій військ визначається комісіями, що створюються у міністерствах і відомствах, які направляли свої працівників у держави, де в цей період велися бойові дії.
В свою чергу, охорона громадського порядку при надзвичайних обставинах не є підставою для застосування до спірних правовідносин п.2 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та відповідно визнання ОСОБА_2 учасником бойових дій.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій та зобов'язання визнання його учасником бойових дій.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні рішення про задоволення адміністративного позову порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.3, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Центрального району України в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ МВС України задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління внутрішніх військ МВС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити в повному обсязі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 14 листопада 2012 року.
Головуючий:
Судді: