13 листопада 2012 р.Справа № 2-а-5803/10/2170
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Семенюк Г.В.
судді - Потапчук В.О.
судді - Коваль М.П.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління пенсійного фонду України в Новотроїцькому районі Херсонської області про визнання незаконними дій та скасування рішення № 209 від 08.10.2010 року, -
встановиЛА:
Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління пенсійного фонду України в Новотроїцькому районі Херсонської області про визнання незаконними дій та скасування рішення № 209 від 08.10.2010 року.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.
ОСОБА_4 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з неправильним застосуванням норм процесуального права. Крім того, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що положенням ст. 1 Закону України від 09.07.2003р. № 1058-ІV „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі -Закон № 1058) визначено, що страхувальники -роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ет.14 Закону № 1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Згідно п.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, платниками страхових внесків є: страхувальники: роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).
Відповідно до п.4 ч.2 ст.17 Закону № 1058, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Пунктом 1.3 Порядку формування та подання органами Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 10.06.2004 р. № 7-6,, який був чинний на момент вимкнення спірних правовідносин, страхувальники один раз на рік, до 1 квітня поточного року, подають до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.
Тобто, страхувальником (позивачем) звітність до системи персоніфікованого обліку за 2008 рік мала бути подана до 01 квітня 2009 року. Приватним підприємцем ОСОБА_4 звітність до системи персоніфікованого обліку відомостей за 2008 рік до управління Пенсійного фонду України в Новотроїцькому районі не подавалася, про що відповідачем складено акт № 38 від 22.09.2010 р. Факт не подання звітності за 2008 рік не заперечується ОСОБА_4
Відповідно до п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" п.9.3.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 17 та/або додатком 17а цієї Інструкції.
Підставою для прийняття відповідних рішень є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі, або акт перевірки.
Як вбачається з розрахунку фінансових санкцій кількість періодів прострочення терміну подання відомостей становить 18, сума нарахованих страхових внесків складає 498 грн., а отже сума штрафних санкцій становить 896,40 грн. ((498 грн. : 10 %) х 18 = 896,40 грн.).
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача № 209 від 08.10.2010 р. про застосування фінансових санкцій до приватного підприємця ОСОБА_4 правомірне.
Суд не бере до уваги твердження апелянта про порушення строків давності накладення штрафу, оскільки відповідно до ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року по справі № 2-а-5803/10/2170, - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління пенсійного фонду України в Новотроїцькому районі Херсонської області про визнання незаконними дій та скасування рішення № 209 від 08.10.2010 року, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючийсуддя Г.В. Семенюк
суддя В.О. Потапчук
суддя М.П. Коваль