30 жовтня 2012 р.Справа № 2-а/1570/1730/2011
Категорія: 3.7 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - Потапчука В.О.
суддів - Коваля М.П.
- Танасогло Т.М.
при секретарі - Алексєєвої Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до начальника Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області Якимовича О.В. про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області Якимовича О.В. та просив суд:
- Визнати неправомірними дії начальника Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області Якимовича О.В., щодо вимоги подання до РЕВ документу, який підтверджує відповідність причепу КМЗ -8136, 1991 року виготовлення, шасі НОМЕР_1 усім нормам та вимогам ДСТУ UN/ECE R48-02-2002 для здійснення реєстрації причепу;
- Зобов'язати начальника Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області Якимовича О.В. здійснити певну дію, а саме зареєструвати причеп та видати ОСОБА_3 свідоцтво про реєстрацію, державний номерний знак.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що в 1991 році він в Установі «Юг 311/п-13»придбав причеп КМЗ-8136, 1991 року випуску. Після придбання він не зареєстрував зазначений причеп в органах ДАІ, оскільки не мав свого автомобіля. В листопаді 2010 року він звернувся до начальника УДАІ ГУМВС України в Одеській області Якимовича О.В. з проханням здійснити реєстрацію зазначеного причепу, але йому листом від 12.01.2011 року №Б-959 було відмовлено, що порушує його законне право на реєстрацію причепу.
07.04.2011 року Одеським окружним адміністративним судом по даній справі винесена постанова якою в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду позивачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.
В зв'язку з викладеним апелянтом ставиться питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Зважаючи на те, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи і в судове засідання не з'явились, будь-яких клопотань від них по цьому питанню не надійшло та не має підстав для їх обов'язкової участі, колегія суддів вважає, що немає перешкод для розгляду справи за відсутності сторін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що в 1991 році ОСОБА_3 в Установі «Юг 311/п-13»придбав причеп КМЗ-8136, 1991 року випуску, шасі НОМЕР_1, що підтверджується накладною №7014 від 20.07.1991 року та квитанцією.
Після придбання зазначеного причепу, ОСОБА_3 не зареєстрував його в органах ДАІ.
В листопаді 2010 року позивач звернувся до начальника УДАІ ГУМВС України в Одеській області Якимовича О.В. з проханням здійснити реєстрацію причепу КМЗ-8136, 1991 року випуску, шасі НОМЕР_1.
Листом від 12.01.2011 року №Б-959 відповідачем було відмовлено позивачу у реєстрації належного йому причепу з тих підстав, що в порушення п.10 Постанови Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1371 від 23.12.2009 року, ним не було надано сертифікат відповідності, який підтверджує відповідність причепу усім нормам і обов'язковим вимогам ДСТУ UN/ЕСЕ №R48-02.
Суд першої інстанції встановивши обставини справи з посиланням на Постановою КМУ №1388 від 07.09.1998 року, в редакції Постанови КМУ №1371 від 23.12.2009 року дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у здійсненні реєстрації причепу, відповідач діяв на підставі Конституції та законів України з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову.
Колегія суддів дослідивши доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що вони не спростовують рішення суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 34 Закону України „Про дорожній рух", реєстрація транспортних засобів здійснюється органами ДАІ в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ №1388 від 07.09.1998 року, в редакції Постанови КМУ №1371 від 23.12.2009 року, на території України встановлено єдиний Порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також інших самохідних машин, оформлення та видачі реєстраційних документів на них і номерних знаків.
Так, п. 7 Порядку передбачає, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання), митною оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
У відповідності до п. 8 Порядку, реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, і документів, що посвідчують його особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, відповідність конструкції 13 установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою:
- довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;
- договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби;
- копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;
- довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;
- акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;
- вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу.
Відповідно до п. 24 Порядку, транспорті засоби, що належать фізичним особам, реєструється за місцем їх проживання.
З матеріалів справи слідує, що при зверненні до РЕВ з обслуговування Малиновського та Суворовського районів м. Одеси при УДАІ ГУМВС України в Одеській області позивачем не було надано жодного з вище перелічених документів, зазначених у п.8 Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку державна реєстрація нових транспортних засобів, а також тих, що перебували в експлуатації та ввезені на митну територію України, проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов'язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України, що підтверджується сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, копію яких власники подають до підрозділів Державтоінспекції.
Судом першої інстанції, при розгляді справи з'ясовано, що позивач не подавав до підрозділу Державтоінспекції сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката для здійснення реєстрації спірного причепу, що не заперечувалось.
Викладене свідчить, що рішення про відмову в реєстрації причепу було прийняте начальником Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області обґрунтовано в межах компетенції та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а доводи позивача спростовуються доказами по справі.
Колегія судів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 7,10,11,70,71 КАС України та всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.
Тому, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлені фактичні обставини справи та надана їм правова оцінка.
Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до начальника Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області Якимовича О.В. про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Суддя-доповідач: Потапчук В.О.
Судді: Коваль М.П.
Танасогло Т.М.