13 листопада 2012 р.Справа № 2-а-5766/10/2170
Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Василенко Г.Ю.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Семенюк Г.В.
судді - Потапчук В.О.
судді - Коваль М.П.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року по справі за позовом державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області до ОСОБА_4 про стягнення фінансових (штрафних) санкцій та за позовом ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області про скасування рішення, -
встановиЛА:
Позивач, державна податкова інспекція у Скадовському районі Херсонської області, звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 про стягнення фінансових (штрафних) санкцій.
Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з зустрічною позовною заявою до державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області про скасування рішення.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Державної податкової інспекції у Скадовському районі про застосування штрафних санкцій №0002232306 від 20.07.2010 року.
Державна податкова інспекція у Скадовському районі Херсонської області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року та винести нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що 12.07.2010 року податковими ревізорами-інспекторами у присутності власника - ОСОБА_4 було проведено перевірку належного позивачу магазину за адресою: АДРЕСА_1 у сфері контролю за застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, обігу готівки, наявністю торгових патентів та ліценцій, за результатами якої складений акт перевірки від 12.07.2010 р., що зареєстрован в ДПІ за № СГ 210/211923/НОМЕР_1.
На підставі даного акту перевірки ДПІ 20.07.2010 року винесла рішення про застосування до відповідача штрафних санкцій № 0002232306 на загальну суму 28531,98 грн. на підставі ст. 21 Закон № 265/95-ВР за порушення пункту 12 ст. 3 зазначеного Закону.
Згідно акту перевірки, опис порушення п. 12 ст.3 Закону 265/95-ВР викладений наступним чином: здійснення реалізації необлікованих товарів на загальну суму 14265,99 грн.; під час перевірки відсутня книга обліку доходів та витрат.
Пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 21 Закону № 265, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 6 вищевказаного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Зміст п.12 ст.3 та ст. 6 Закону № 265 свідчить про те, що вимоги відносно ведення обліку товарних запасів мають виключення і не розповсюджуються на певних суб'єктів підприємницької діяльності.
Як встановлено судом першої інстанції і відображено в акті перевірки, позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку, має відповідне свідоцтво серії НОМЕР_2 від 01.01.2010 р.
Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Указ № 727/98) передбачено, що форма Книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
На виконання Указу № 727/98 видано наказ ДПА України від 29.10.99 р. № 599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі", який зареєстровано в Мін'юсті України 02.11.99 р. за № 752/4045, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - наказ № 599).
Згідно з п. 8 наказу № 599 для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за № 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход".
Зазначеним вище наказом № 12 від 21.04.93 р., із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18.05.1993 р. № 17, затверджена Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Інструкція № 12), а також Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Зміст пункту 13 Розділу IV Інструкції № 12 свідчить про наявність у фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що перебуває на загальній системі оподаткування, обов'язку документально підтверджувати свої витрати.
Проте положення Розділу IV Інструкції № 12 не розповсюджуються на фізичних осіб-підприємців, які сплачують єдиний податок.
Крім того, слід зазначити, що форма Книги обліку доходів і витрат, яка затверджена Інструкцією № 12, не передбачає ведення обліку товарних запасів.
Постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1269 затверджений Порядок ведення книги обліку доходів і витрат" (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 1 та 5 Порядку Книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). При цьому до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Даний Порядок не передбачає ведення підприємцями, які сплачують єдиний податок, обліку товарних запасів у Книзі обліку доходів і витрат.
Крім цього, до документів, які є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів. Однак порядок обліку товарних запасів на законодавчому рівні встановлено виключно для юридичних осіб.
Так, відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07. 99 р. № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Указ Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 не встановлює обов'язку для фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування вести податковий облік.
Також не визначений законодавчо і порядок обліку витрат приватними підприємцями - платниками єдиного податку, оскільки ці витрати не впливають на розмір єдиного податку для фізичних осіб.
Проаналізувавши нормативно-правові акти, викладені вище, суд дійшов висновку, що вимоги пункту 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не стосуються фізичних осіб-підприємців, які сплачують єдиний податок, оскільки законодавством не передбачено їх обов'язку ведення обліку обсягів реалізованих товарів.
Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_4, не погоджуючись з рішенням ДПІ, оскаржував його, але відповідь отримав незадовільну.
Оскільки на відповідача, як приватного підприємця - платника єдиного податку, передбачені п.12 ст. 3 Закону № 265 вимоги щодо ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не розповсюджуються, тому застосування до відповідача санкцій за порушення цієї норми, які передбачені ст. 21 цього ж Закону, є неправомірним.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення ДПІ №0002232306 від 20.07.2010 року, щодо застосування до відповідача штрафної санкції за порушення п.12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР на суму 28531,98 грн. є безпідставним, тому в задоволені позовних вимог державній податковій інспекції у Скадовському районі Херсонської області слід відмовити, а позовні вимоги ОСОБА_4 про скасування рішення про застосування штрафних санкцій задовольнити.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року по справі № 2-а-5766/10/2170, - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року по справі за позовом державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області до ОСОБА_4 про стягнення фінансових (штрафних) санкцій та за позовом ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області про скасування рішення, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючийсуддя Г.В. Семенюк
суддя В.О. Потапчук
суддя М.П. Коваль