27 червня 2006 р.
№ 2-3/232.1-2005(2-19/232-2005,2-19/10914-2004)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги О.Ф. - головуючий, Козир Т.П., Кота О.В. розглянув касаційну скаргу Установи “28 Управління начальника робіт» Міністерства оборони України на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.03.2006 р. у справі № 2-3/232.1-2005 за позовом відкритого акціонерного товариства “Крименерго» в особі Чорноморського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства “Крименерго» до Установи “28 Управління начальника робіт» Міністерства оборони України про стягнення 38 815,07 грн. та зустрічним позовом Установи “28 Управління начальника робіт» Міністерства оборони України до відкритого акціонерного товариства “Крименерго» в особі Чорноморського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства “Крименерго» про витребування електричної енергії на суму 238 144,51 грн. за участю представників позивача -Сироткіної О.М., відповідача -Макарова К.К.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.12.2005 р. первісний позов задоволено; стягнуто з Установи “28 Управління начальника робіт» Міністерства оборони України на користь відкритого акціонерного товариства “Крименерго» 36 805,03 грн. основного боргу, 198,91 грн. на підставі акту № 030118 від 17.07.2001 р., 1 811,13 грн. пені; відмовлено у задоволенні зустрічного позову.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.03.2006 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.12.2005 р. залишене без змін.
У касаційній скарзі Установа “28 Управління начальника робіт» Міністерства оборони України просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.03.2006 р., посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм законодавства, та прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову Установи “28 Управління начальника робіт» Міністерства оборони України до відкритого акціонерного товариства “Крименерго» в особі Чорноморського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства “Крименерго» про витребування електричної енергії на суму 238 144,51 грн.
Відзив на касаційну скаргу від відкритого акціонерного товариства “Крименерго» до суду не надходив.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
У липні 2004 р. відкрите акціонерне товариство “Крименерго» в особі Чорноморського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства “Крименерго» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з військової частини А-2677 (правонаступником якої є Установа “28 Управління начальника робіт» Міністерства оборони України) 38 815,07 грн. боргу, у тому числі 36 805,03 грн. заборгованості за договором № 140 від 27.02.1998 та 1 811,13 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань на підставі договорів на користування електроенергією № 140 від 27.02.1998 р. та № 140 від 02.12.2002 р.
Заявою від 17.08.2004 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 37 077,87 грн. боргу, в тому числі 36 805,03 грн. основного боргу, 73,93 грн. пені, 198,91 грн. донарахувань згідно акту від 17.07.2001 р., припинити провадження у справі в частині стягнення 173 720 грн.
У серпні 2004 р. військова частина А-2677 (правонаступником якої є Установа “28 Управління начальника робіт» Міністерства оборони України) звернулась до господарського суду з зустрічним позовом про спонукання відкритого акціонерного товариства “Кримененрго» підписати акт отриманої та відпущеної електроенергії на Тарханкутській вітряній електростанції, стягнення вартості відпущеної енергії у кількості 1240336кВт/ч на загальну суму 238 144,51 грн.
Заявою від 17.11.2005 р. Установа “28 Управління начальника робіт» Міністерства оборони України уточнила зустрічні позовні вимоги та просила суд витребувати із чужого незаконного володіння електроенергію на суму 238 144,51грн.
Апеляційний суд повно, всебічно дослідив надані сторонами докази, доводи, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про залишення без змін рішення місцевого суду про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
При цьому, вирішуючи питання про стягнення з Установи “28 Управління начальника робіт» Міністерства оборони України на користь відкритого акціонерного товариства “Крименерго» в особі Чорноморського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства “Крименерго» 38 815,07 грн., в тому числі боргу за електричну енергію за договорами № 140 від 27.02.1998 р, № 140 від 01.12.2002 р., донарахованої суми на підставі акту від 17.07.2001 р. за перевищення ліміту споживання електроенергії, пені, суд виходив з приписів ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 15, 151 Закону України “Про електроенергетику», доведеності позову та того, що відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що Установа “28 Управління начальника робіт» Міністерства оборони України згідно з вимогами ст. 33 ГПК України не надала суду першої інстанції належних доказів того, що відкрите акціонерне товариство “Крименерго» в особі Чорноморського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства “Крименерго» без законних підстав отримало електроенергію від Тарханкутської вітряної електростанції на суму 238 144,21грн.
Ст. ст. 15, 151 Закону України “Про електроенергетику» передбачено, що розрахунки за виконану електроенергію здійснюються на оптовому ринку України за Правилами оптового ринку електроенергії України, встановленим у відповідних договорах, виключно у грошовій формі на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку і проведення будь-яких заліків не допускається.
Матеріалами справи доведено, що до листопада 2002 р. військова частина А-2677 (правонаступником якої є Установа “28 Управління начальника робіт» Міністерства оборони України) не мала ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електроенергії на території України, не була учасником оптового ринку електроенергії до укладення відповідного договору з державним підприємством “Енергоринок", тому не мала права здійснювати відпуск та продаж електроенергії, виробленої Тарханкутською вітряною електростанцією.
Крім того, судом встановлено, що до моменту укладення відповідного договору з державним підприємством “Енергоринок» продаж електроенергії військовою частиною А-2677 не міг здійснюватися, оскільки не були перевірені та опломбовані згідно з вимогами Правил пристроїв електроустановок спільною комісією державного підприємства “Енергоринок», сторонами у справі розрахункові прилади обліку, які фіксують вироблену електроенергію, яка надходила у мережі відкритого акціонерного товариства “Крименерго».
Пунктом 4.2 Положення про взаємовідносини оперативного персоналу Чорноморського району електричних мереж та оперативного персоналу Тарханкутської вітрової електростанції від 02.01.2001 р. передбачено, що до вступу Тарханкутської вітрової електростанції в Енергоринок вироблена першою електроенергія враховується у рахунок власного споживання військової частини А-2677 та до сплати не пред'являється. Згідно названого Положення юридичною основою у взаємовідносинах Чорноморського району електричних мереж та Тарханкутської вітрової електростанції повинен бути договір, який укладено між ними.
Враховуючи викладене, вірним є викладений в постанові апеляційної інстанції висновок про те, що сторони не врегулювали порядку та строку взаєморозрахунків, оскільки відповідний договір між сторонами укладено не було.
Доводи Установи “28 Управління начальника робіт» Міністерства оборони України в касаційній скарзі про відсутність у відкритого акціонерного товариства “Крименерго» в особі Чорноморського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства “Крименерго» правових підстав для прийняття у свої електромережі та реалізації споживачам електроенергії, порушення товариством ст. 15 Закону України “Про електроенергетику» зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги доказів скаржника над іншими, тобто здійснення відмінної від апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить вимогам ст.1117 ГПК України, тому до уваги не приймаються.
Крім того, у касаційній скарзі не наведено жодного порушення або неправильного застосування судом при розгляді справи і винесенні постанови норм матеріального чи процесуального права.
Клопотання Установи “28 Управління начальника робіт» Міністерства оборони України про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні провідного спеціаліста з вітроенергетики для дачі пояснень, які мають значення для справи, задоволенню не підлягає, оскільки не відповідає приписам ст. 1117 ГПК України щодо меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Керуючись ст. ст. 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.03.2006 р. у справі № 2-3/232.1-2005 залишити без змін, а касаційну скаргу Установи “28 Управління начальника робіт» Міністерства оборони України - без задоволення.
Судді, головуючий О. Шульга
Т. Козир
О. Кот