"15" листопада 2012 р. Справа № 5020-764/2011-1967/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги Військової частини А0225
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.12
у справі№5020-764/2011-1967/2011
за позовомДержавного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець"
доВійськової частини А0225
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство "Остов"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1.Міністерство оборони України 2.800 Військове представництво Міністерства оборони України 3.Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі
за участюВійськового прокурора Військово-Морських Сил України
про стягнення
В судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Турчин Д.С. -за дов. від 03.10.12;
від відповідача: Залюбовський Л.В. -за дов. від 27.12.11;
від третьої особи на стороні позивача: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;
від третьої особи на стороні відповідача: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;
від прокуратури: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Доповідач: Добролюбова Т.В.
Державним підприємством "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" у травні 2011 року заявлений позов, з урахуванням змін від 27.07.11, про стягнення з Військової частини А0225, 3 043 452, 67 грн - витрат у вигляді вартості робіт зі зберігання та утримання акумуляторної батареї на березі та підводному човні "Запоріжжя". Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що 10.03.04 між ним та відповідачем укладено Додаткову угоду №5 до договору №15-2001, за умовами якої позивач зобов'язався забезпечувати зберігання акумуляторної батареї та підтримувати її у технічному стані на березі до завантаження її на підводний човен, однак після закінчення строку дії цієї угоди - 30.10.04, відповідач дій щодо продовження або переукладення договору на утримання вказаного майна не вчинив, втім позивач продовжував за власний рахунок проводити роботи з метою підтримання в належному технічному стані акумуляторної батареї. При цьому, позивач посилався на приписи статей 22, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статей 224, 319 Господарського кодексу України. Рішенням господарського суду міста Севастополя від 27.07.11 (суддя Погребняк О.С.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.09.11 (судді: Борисова Ю.В., Голик В.С., Плут В.М.), позовні вимоги задоволено. Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Прокопанич Г.К., Новікової Р.Г., Попікової О.В., постановою від 30.11.11, перевірені рішення та постанову у справі скасував, а матеріали справи скерував на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя. Суд касаційної інстанції зазначив про не з'ясування судами того чи був складений та підписаний сторонами двосторонній приймально-здавальний акт виконаних робіт за Додатковою угодою №5 та чи діяли положення цієї угоди у 2006-2010 роках з урахуванням розділу 10 цієї угоди. Разом з цим, суд касаційної інстанції вказував на неправомірне застосування судами одночасно приписів статей 22, 1212, 1213 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України. Суд касаційної інстанції посилався також на те, що відмовляючи відповідачеві у застосуванні позовної давності, суди не врахували, що дії відповідача з погашення присудженої до стягнення рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.07.08 у справі №5020-9/068 суми збитків за 2004-2005 роки не свідчать про переривання позовної давності щодо вимог, які заявлені до стягнення за 2006-2010 роки. Після нового розгляду справи, господарський суд міста Севастополя рішенням від 21.02.12, ухваленим суддею Юріною О.М., позовні вимоги задовольнив частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1 752 194,21 грн - вартості безпідставно отриманих послуг зі збереження та утримання акумуляторної батареї. Суд першої інстанції установив, що двосторонній приймально-здавальний акт виконаних робіт за Додатковою угодою №5 сторонами не підписувався, положення цієї угоди у 2006-2010 роках не діяли. Суд першої інстанції установив факт виконання позивачем робіт зі зберігання та підтримання акумуляторної батареї у справному технічному стані у 2006-2010 роках, і понесення позивачем витрат у розмірі 1 752 194,21 грн. Відмовляючи у стягненні 1291258,46 грн суд дійшов висновку про сплив строку позовної давності. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 256, 257, 264, 267, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, Закону України "Про оборонне замовлення". Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Рибіної С.А. -головуючого, Волкова К.В., Дмитрієва В.Є., постановою від 02.07.12, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційні скарги Військової частини А0225 та Військового прокурора Військово-Морських Сил України залишив без задоволення. Військова частина А0225 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, а матеріали справи скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на те, що висновок судів про відсутність між сторонами договірних зобов'язань та не підписання акта виконаних робіт суперечить істотним умовам Додаткової угоди №5 та вимогам статті 631 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України. Скаржник вважає, що суди залишили поза увагою розділ 10 додаткової угоди, за умовами якого договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань. На думку скаржника, судами не враховано того, що сторони не відмовляються від своїх договірних зобов'язань і наразі тривають узгодження щодо виконання процедури приймання та здавання робіт за Додатковою угодою №5. Від Військової частини А0225 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість сплати судового збору до судового засідання, проте, вказане клопотання відхиляється, оскільки сплата судового збору була відстрочена до винесення постанови судом касаційної інстанції. Від Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець", Приватного підприємства "Остов", Міністерства оборони України, 800 Військового представництва Міністерства оборони України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, Військового прокурора Військово-Морських Сил України відзивів на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., і пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.09.01 Міністерство оборони України - замовник та Державне підприємство "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" -виконавець, уклали договір №15-2001 на виконання проектно-конструкторської роботи з модернізації та модернізаційних робіт підводного човна пр. 641 ВМС України. За умовами вказаного договору замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати роботи з розробки проектно-конструкторської документації модернізації підводного човна для заміни акумуляторної батареї, замовити вибрану батарею і встановити її на підводному човні, виготовити та провести монтаж систем, що обслуговують акумуляторну батарею, провести випробування і передати результати робіт замовнику, надати послуги з гарантійного обслуговування. Судами також установлено, що 10.03.04 між Військовою частиною А 0225 Міністерства оборони України - замовником та Державним підприємством "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" - виконавцем, укладено Додаткову угоду №5, за умовами якої позивач прийняв на себе зобов'язання забезпечувати зберігання акумуляторної батареї та підтримання її в належному технічному стані на березі до завантаження на підводний човен. Розділом 3 цієї угоди сторони погодили, що терміном закінчення робіт, визначених в пункті 1.1 цієї додаткової угоди, є 30.04.04. Термін виконання може уточнюватися та змінюватися за письмовою домовленістю сторін. Замовник та виконавець встановлюють, що датою повного завершення робіт в обсязі прийнятих виконавцем зобов'язань за цією додатковою угодою є підписання двостороннього приймально-здавального акта. У випадку продовження робіт з письмового підтвердження замовника, ці роботи здійснюються зі зміною терміну виконання робіт і оформленням протоколу додаткової ціни. Пунктом 5.5 додаткової угоди сторони визначили, що кінцевий розрахунок за роботи, виконані за цією угодою, здійснюється у розмірі договірної ціни за винятком усіх попередніх платежів у 10-денний термін після пред'явлення рахунка, з долученням приймально -здавального акта. Відповідно до розділу 10 Додаткової угоди №5, вказана угода набирає сили з моменту її підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторін за нею. Водночас, як установлено судами, між Військовою частиною А 0225 Міністерства оборони України - замовником та Державним підприємством "Центральне конструкторське бюро «Чорноморець»- виконавцем, укладено Додаткову угоду №1 до Додаткової угоди № 5, в якій сторони визначили, що термін закінчення робіт, вказаних в пункті 1.1 цієї угоди встановлюються до 30.10.04. Розділом 7 Додаткової угоди №1 сторони визначили, що ця угода набирає сили з моменту її підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторін за нею. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" про стягнення з Військової частини А0225, 3 043 452, 67 грн - витрат у вигляді вартості робіт зі зберігання та утримання акумуляторної батареї на березі та підводному човні "Запоріжжя". При новому розгляді справи, враховуючи вказівки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 30.11.11, суди попередніх інстанцій установили, що двосторонній приймально-здавальний акт виконаних робіт за Додатковою угодою №5 між сторонами не складався. Установлено судами і те, що у 2006-2010 роках на правовідносини сторін зі зберігання та підтримання акумуляторної батареї у належному технічному стані положення Додаткової угоди №5 не поширювались. Судами також установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що продовження договірних відносин зі зберігання та підтримання акумуляторної батареї у належному технічному стані на слідуючи періоди сторони обумовили наявністю письмового підтвердження замовника, а підставою для виконання цих робіт визначили домовленість сторін про зміну терміну виконання робіт з оформленням протоколу додаткової ціни, втім, передбачене Додатковою угодою №5 письмове підтвердження замовником продовження робіт не відбулось, а домовленість про зміну терміну виконання робіт сторонами не досягнута, протокол додаткової ціни не оформлений, тобто такі істотні умови як ціна та обсяг робіт (послуг) сторонами не погоджені. Відтак, як установлено судами під час розгляду спору, між сторонами у 2006-2010 роках були відсутні договірні відносини зі зберігання та підтримання акумуляторної батареї у належному технічному стані. Главою 83 Цивільного кодексу України унормовано наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином. Судами попередніх інстанцій, на підставі повного та всебічного розгляду справи, установлений факт виконання позивачем робіт зі зберігання та підтримання акумуляторної батареї у справному технічному стані у 2006-2010 роках. Установлено судами і те, що Військовою частиною А 0225 витрати позивача на утримання акумуляторної батареї упродовж спірного періоду не відшкодовано. За таких установлених обставин справи, висновок судів про наявність підстав для стягнення з відповідача 1 752 194,21 грн - вартості безпідставно отриманих послуг зі збереження та утримання акумуляторної батареї, з урахуванням строку позовної давності, визнається правомірним. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених судами обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Згідно з приписами наведеної норми касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Отже, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.12 у справі №5020-764/2011-1967/2011 залишити без змін.
Витрати за розгляд касаційної скарги покласти на Військову частину А0225. Стягнути з Військової частини А0225 (99007, м. Севастополь, вул. Соловйова, 1) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код ЄДРПОУ 38004897, рах. № 31211254700007, ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку -820019) 17521,94 грн - витрат зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги. Доручити господарському суду міста Севастополя видати відповідний наказ на виконання даної постанови.
Касаційну скаргу Військової частини А0225 залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Г.Фролова