"12" листопада 2012 р. Справа № 5011-3/4960-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Карабань В.Я.,
суддів Доповідач -Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Бутенко Н.В.
від відповідача: Гаєвська Т.А.
прокурора Томчук М.О.
розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства
"МТС Україна"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2012р.
у справі № 5011-3/4960-2012 Господарського суду м. Києва
за позовом Заступника прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області
до Приватного акціонерного товариства "МТС Україна"
про внесення змін до договору оренди № 33-11 від 04.03.2011р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2012р. (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. (судді: Ткаченко Б.О., Лобань О.І., Федорчук Р.В.), позов задоволено частково. Внесено зміни до договору № 33-11 від 04.03.2011 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, а саме: п. 3.1. договору викладений в наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року з урахуванням змін і доповнень до неї і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (перший місяць оплати за новими орендними ставками) -травень 2012 року 805,68 грн.". Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 073 грн.
Не погоджуючись із прийнятими у справі рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Господарськими судами встановлено:
04.03.2011 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "МТС Україна" (орендар) було укладено договір оренди № 33-11 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.
Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права приватизації, передачі в суборенду, переходу права власності третім особам державне майно -нежитлове приміщення в будівлі гуртожитку гаражу площею 9,1 кв.м., яке розміщено за адресою: м. Ніжин, вул. Студенства, 2, що перебуває на балансі Ніжинського районного відділу Управління МНС України у Чернігівській області.
Майно передається в оренду для розміщення обладнання стільникового мобільного зв'язку (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 10.1 договору строк його дії сторонами погоджено з 04.03.2011 року до 02.03.2014 року включно.
Згідно з п. 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку -грудень 2010 року -579,61 грн.
Орендна плата за перший місяць оренди -березень 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень-березень 2011 року.
Отже, господарськими судами встановлено, що договір оренди є чинним, орендар користується отриманим за цим договором майном.
20.09.2011 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 961 від 14.09.2011 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 "Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів та від 04.10.1995 № 786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна". У зв'язку з названою обставиною орендодавцем в порядку ст. 188 ГК України листом № 18-4-03333 від 24.10.2011 року на адресу орендаря було надіслано проект угоди угоду про внесення змін до договору для підписання.
Однак, відповідач у встановлений строк не повернув позивачеві підписаний проект додаткової угоди, а лише листами № NT-11-18761 від 16.12.2011 та № NT-12-2341 від 14.02.2012 запропонував вирішити це питання при переукладенні названого договору оренди.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
За приписами ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата є однією із істотних умов договору.
Згідно з частинами 1,2 ст.19 цього Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
Пунктом 3 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Пунктом 3.5 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Як зазначалося вище, Постановою Кабінету Міністрів України № 961 від 14.09.2011 року, яка набрала чинності 20.09.2011 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна".
Додатком 2 до Методики встановлено ставку орендної плати за використання нерухомого державного майна за цільовим призначенням для розміщення операторів телекомунікацій, які надають послуги з рухомого (мобільного) зв'язку, операторів та провайдерів телекомунікацій, які надають послуги з доступу до Інтернету, в розмірі 40%.
З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених обставин справи, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що зміна орендних ставок, обумовлена зміною законодавства, яке їх визначає, є підставою для зміни умов договору в частині орендної плати, тому орендодавець правомірно звернувся до орендаря з пропозицією про внесення відповідних змін до договору. До того ж можливість таких змін передбачена умовами договору. А відтак, господарські суди підставно задовольнили позов у вищезазначеній частині.
З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. у справі № 5011-3/4960-2012 - без змін.
Головуючий суддя Карабань В.Я.
Суддя Жаботина Г.В.
Суддя Ковтонюк Л.В.