ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-72/13513-2012 15.11.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Управління спеціальних машин"
до Публічного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №3"
про стягнення 784 965,13 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Рачинський В.В.
від відповідача: Висотюк Є.П.
Публічне акціонерне товариство "Управління спеціальних машин" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №3" (далі-відповідач) про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 784 965,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань згідно договору №254 на виконання будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт механізмами і будівельною технікою від 23.06.2009 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.10.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.
05.11.2012 р. Публічне акціонерне товариство "Домобудівний комбінат №3" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Управління спеціальних машин" про визнання недійсними довідок про виконання будівельних робіт форми КБ-2в та актів здачі приймання виконання будівельних робіт форми КБ-2в, на які посилається позивач за первісним позовом, як на підставу своїх позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 р. відмовлено Публічному акціонерному товариству "Домобудівний комбінат №3" у прийнятті зустрічної позовної заяви та позовні матеріали повернуто заявнику.
05.11.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами справи.
У процесі провадження у справі представник відповідача подав письмові пояснення щодо визначення юридичного статусу акту звірки взаємних розрахунків від 01.07.2012 р. та використання його в справі №5011-72/13513-2012 у якості доказу.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників позивача та неналежне виконання сторонами вимог суду.
У процесі провадження у справі представник позивача подав заперечення на відзив відповідача, в якому зазначив, що на всіх довідках та актах виконаних робіт стоїть печатка підприємства відповідача як юридичної особи, а відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Таким чином, керівник відповідача знав про складання актів та довідок виконаних робіт.
У процесі провадження у справі представник відповідача подав письмові пояснення, в який зазначає, що особи, які підписували довідки ф. КБ-3 та акти ф. КБ-2в не є відповідальними особами за здійснення господарських операцій, оскільки вони не мали повноважень підписувати такі документи.
Також у процесі провадження у справі представник відповідача подав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, в якому просить призначити судову почеркознавчу експертизу.
Розглянувши подане клопотання суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Однак, суд не вбачає необхідності у проведенні експертизи для вирішення спору у даній справі, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 15.11.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
23.06.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством "Управління спеціальних машин" та Відкритим акціонерним товариством "Домобудівний комбінат №3" був укладений договір №254 на виконання будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт механізмами і будівельною технікою, умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання по виконанню своїми механізмами і будівельною технікою будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт на будівельному майданчику, що наданий відповідачем.
Найменування Відкритого акціонерного товариства "Управління спеціальних машин" було змінено на Публічне акціонерне товариство "Управління спеціальних машин", що підтверджується копією статуту.
Найменування Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №3" було змінено на Публічне акціонерне товариство "Домобудівний комбінат №3", що підтверджується копією статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів, оформлене протоколом №16 від 22.08.2012 р.
Згідно п. 2.1. договору вартість однієї машино-години роботи механізмів та будівельної техніки, залежно від їх виду зазначена в додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 3.1. договору оплата за виконані позивачем роботи здійснюється відповідачем щомісячно на підставі довідок про виконані роботи та/або актів виконаних робіт форми (КБ-2в,КБ-3), які оформлені позивачем згідно з цінами, що наведені в додатку №1 до даного договору, не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним.
10.01.2012 р. між сторонами укладено договір №1 на виконання будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт механізмами і будівельною технікою, умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання по виконанню своїми механізмами і будівельною технікою будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт на будівельному майданчику, що наданий відповідачем.
Згідно п. 2.1. договору вартість однієї машино-години роботи механізмів та будівельної техніки, залежно від їх виду зазначена в додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 3.1. договору оплата за виконані позивачем роботи здійснюється відповідачем щомісячно на підставі довідок про виконані роботи та/або актів виконаних робіт форми (КБ-2в,КБ-3), що подаються не пізніше 17 числа звітного місяця, що оформлені позивачем згідно з цінами, що наведені в Додатку №1 до даного договору, за умови надходження коштів від замовника будівництва об'єктів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договорів були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на суму 784 965,13 грн., що підтверджується актами виконаних робіт та довідками про вартість робіт, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).
Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за виконані роботи не розрахувався.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 784 965,13 грн. основного боргу.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів №254 на виконання будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт механізмами і будівельною технікою від 23.06.2009 р., №1 на виконання будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт механізмами і будівельною технікою від 10.01.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами підряду.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості.
Відповідач за виконані роботи не розрахувався, в результаті чого заборгував позивачеві 784 965,13 грн.
Фактично договори підряду №254 на виконання будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт механізмами і будівельною технікою від 23.06.2009 р., №1 на виконання будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт механізмами і будівельною технікою від 10.01.2012 р. містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи, яка не є стороною такого договору.
Однак, за змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.
Також, згідно ч. 2 ст. 838 ЦК України, генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду.
Частиною 2 ст. 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тому суд приходить до висновку, що відповідальним за виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт на суму 784 965,13 грн. залишається відповідач та факт отримання коштів від замовника будівництва не являється підставою для відмови від виконання зобов'язань за договорами підряду №254 на виконання будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт механізмами і будівельною технікою від 23.06.2009 р., №1 на виконання будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт механізмами і будівельною технікою від 10.01.2012 р.
Такої позиції дотримується і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 03.10.2012 р. у справі №5011-53/4606-2012.
Щодо твердження відповідача, що особи, які підписували довідки ф. КБ-3 та акти ф. КБ-2в не є відповідальними особами за здійснення господарських операцій, оскільки вони не мали повноважень підписувати такі документи, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Таким чином, аналізуючи зазначені норми, можна зробити висновок, що встановлений обов'язок для замовника прийняти виконані роботи може бути зупинений за умови неякісного їх виконання підрядником для усунення встановлених недоліків та за умови надіслання повідомлення про виявлення недоліків.
Судом встановлено, що відповідачем жодних вимог щодо якості робіт позивачеві не заявлялось, а тому обов'язок прийняти такі роботи є безумовним.
Передбачений статтею 882 ЦК України випадок відмови від підписання акту відповідачем також не реалізовувався, що виключає можливість визнання актів приймання-передачі недійсними судом.
За таких обставин, суд приходять до висновку, що не підписання відповідачем або підписання не уповноваженою особою актів виконаних робіт та довідок про їх вартість не звільняє відповідача від обов'язку прийняти та оплатити виконані роботи, при цьому суд відзначає, що факт виконання позивачем робіт відповідачем не заперечувався.
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п.3.1. договорів, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи в розмірі 784 965,13 грн. настав саме з моменту підписання актів приймання передачі.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договорів №254 на виконання будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт механізмами і будівельною технікою від 23.06.2009 р., №1 на виконання будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт механізмами і будівельною технікою від 10.01.2012 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 784 965,13 грн. боргу.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Управління спеціальних машин" задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №3" (03061, м. Київ, просп. Відрадний, буд. 103, код ЄДРПОУ 04012773), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Управління спеціальних машин" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6, код ЄДРПОУ 04012916) 784 965 (сімсот вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 13 коп. боргу та 15 699 (п'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 30 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 20.11.2012 р.
Суддя Бондарчук В.В.